Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія
газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ДЕНЬ ГОСПОДНІЙ ЯК ТАТЬ УНОЧІМи знаходимося в гріховному забутті, як би сп'янені гріхом і зв'язані своїми пристрастями, як і спляча людина не сприймає навколишнє і не здатна до дії. Якщо вона прокинеться, коли злодій уже ввійде в її будинок непоміченим і зробить свою справу, то буде пізно. Якщо з нашого гріховного забуття нас виведе тільки Страшний Суд, буде пізно каятися. Треба, щоб день Господень наступив для нас до Страшного Суду, щоб Христос не прийшов до нас, «як тать у нощи». Недобрим здається порівняння Богочоловіка зі злодієм, але це ми такі, що Він для нас як злодій. Занадто розпущені діти, що влаштували у своєму будинку погром, і не радіють з приходу батьків. Недбайливі студенти не радіють з наближенням іспиту, а відмінникові, навпаки, приємно отримати на екзамені «п'ятірку» і похвалу від професора. І гарні діти, що все в будинку прибрали й уроки зробили, радіють з приходу мами і тата. Для християн Христос - не злодій. Він злодій для тих, хто нехтує Його заповіді і не хоче каятися. Від нас залежить, хто для нас Христос: вогонь пожираючий чи очищаючий, світло осліпляюче чи просвіщаюче, грізний суддя за гріхи чи люблячий і прощаючий батько
Багатьох людей дуже хвилює питання: коли буде кінець світу? Хоча сам Христос не схвалив цього інтересу, сказавши: Не ваше діло знати часи або термінии, що Отець положив у Своїй владі (Діян. 1, 7), деякі намагаються виправдати свою цікавість тим, що, мов, якщо я довідаюся, коли буде кінець світу, то зможу до нього підготуватися. По-перше, вгадування про швидкий кінець світу не сприяють покаянню, а, навпаки, відволікають від нього. Покаянню сприяє очікуння смерті в будь-який момент - тут, вже. Пам'ятай про кінець твій, і вовік не згрішиш (Сир. 7,39). Страшний Суд наступить зненацька, і обманювати себе, що ще є час, коли можна буде почати підготовку до нього, тобто почати покаяння, вкрай небезпечне. Для покаяння не може бути ніякого розкладу, воно повинно бути безперестанним ділом християнина. Відпочинок від тілесної і душевної праці, звичайно, необхідний, але і відпочиваючи не можна забувати про Бога. Як закоханий, чим би не був зайнятий, серцем завжди зі своєї улюбленої, так і християнин повинний серцем бути завжди з Богом. На жаль, ми не перебуваємо в такому стані. І в цьому треба докоряти собі і каятися. Тоді не позбавимося милості Божої. По-друге, для кожного з нас можливість готуватися до чого б то не було закінчується з тілесною смертю, яка може наступити в будь-який момент (це вже для всіх очевидне). Тому готуватися до Страшного Суду, тобто каятися, потрібно не відкладаючи, прямо зараз. Тому і сказано у Священному Писанні: Безперестану молітесъ (1 Фес. 5,17).
Яка вона, печатка антихриста, про яку говориться в Откровенні Іоанна Богослова? Як її впізнати й уникнути? Якщо будемо з Христом у смиренному мудрованії і діланії заповідей Божиих, то Він нас збереже і не дасть нам обдуритися. А якщо будемо і далі віддаватися своїм пристрастям і надіятися не на Бога, а на свій розум, то Бог може попустити нам повірити бісовській брехні, і тоді ніякі наші мудрування не спасуть нас від печатки антихриста.
Сатана помиляється, мріючи прибрати Церкву до рук. У той самий момент, коли йому здасся, що він зовсім захопив і погубив Її, раптом усім стане ясно, що Церква як була, так і залишається святою і непорочною Нареченою, Тілом Христовим, а в зубах у сатани тільки лушпайка – ті душі, що відкинули Бога, непотрібні і самому сатані.
Слава Богові за все: за солодке - тому що солодко, і за гірке - тому що корисно. Коли в часи гонінь церковні люди страждають, це очищає їхні душі від гріха, якщо вони несуть свій хрест без нарікання, або - ще краще - з подякою. Адже не тимчасові страждання, а гріхи прирікають нас на вічні муки, тому гоніння згубні для самих гонителів, якщо вони не покаються. Світ завжди ворожий до Церкви. Жене Її - бісівська злоба, пестить - бісівська спокуса. Але скільки б з Церквою не ворогували і как би її ні спокушали, зашкодити їй не зможуть, тому що і гоніння, і припинення гонінь Церква приймає від Бога з любов'ю і за все Йому дякує. Погано буває народу, що відкидає Церкву, - такий народ не устоїть, а Церква буде стояти до кінця століття, і врата пекла не здолають її (Мф. 16, 18). |
|||||||
