Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"


  Архів номерів

  
№11 (133)
2005 р.

Анонс номера

Зміст номера:

З ювілеєм, Блаженніший Владико!

Різдвяний піст. Проповідь Блаженнішого Митрополита Володимира

Я побачив світло

"Со святыми упокой..."

Подорож через Україну

Сила дитячої молитви Дитяча сторінка

Точка зору На допомогу вчителю і вихователю

Життєпис ієромонаха Серафима Роуза

На запитання вірних відповідає Блаженніший митрополит Київський і всієї України Володимир

День Господній як тать уночі

Про безплотні сили

Новини

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Головний редактор:
протоієрей Богдан Хилинський

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
  Rambler's Top100

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

    
ДИТЯЧА СТОРІНКА

СИЛА ДИТЯЧОЇ МОЛИТВИ

Веселе сонечко ласкаво заглядало крізь шибку в кімнату, пускаючи свої зайчики-пустуни. Вони то розбіга лись по оселі: то блукали по засмаглій від пилюки стіні, то раптово зіскакували на ліжко, де, посапуючи спала маленька Оленка. Від сонячного світла дівчинка жмурилась уві сні, усміхаючись наївною та щирою посмішкою.

Надворі стояв місяць жовтень. Осінь позолотила листя на розкішних деревах, які від легенького подиху вітру у чарівному вальсі злітали на землю, вкриваючи її неповторним різнокольоровим килимом.

Раптом з сусідньої кімнати донісся пронизливий крик. Оленка миттєво розплющила очі і повернулась у жорстоку та сіру реальність. Як їй хотілося прокинутись від ласкавих материнських рук, щебетливого голосу неньки. Та цього дівчинка не відчувала вже давно. Відтоді, як помер батько, Оленка залишилася з матусею удвох. Спочатку довгими ночами мама плакала, важко переносячи розлуку з батьком, а потім... Від спогаду їй завжди стає моторошно, обливає холодним потом. Так, потім матуся почала заглядати до чарки. Це так незвично було для дівчинки. Завжди колись охайна, добра і любляча матір стала немитою, злого, байдужою. Часто невідомо куди зникала з дому, поверталася ще лютішою. Якби вона знала, як дівчинці було важко одній у цьому білому світі: ні з ким розділити свої радощі і печалі, нікому поділитись маленькими дитячими секретами. Оленці йшов сьомий рік і вона переступила поріг першого класу. 3 яким трепетом дитина чекала цієї неповторної миті, як рахувала кожну днину, що наближала її до свята першого дзвінка. Але мати в школу з дівчинкою не пішла. Сусідка - одинока бабуся Катерина, дбайливо причесала розкуйовджене волосся Оленки, допомогла їй скласти ранець і осінивши хресним знаменем, зі сльозами на очах, які так і не могла скрити від маленького створіння, благословила її в країну знань.

Ось уже другий місяць навчання. Старанна та посидюча дівчинка на кожному кроці отримувала похвалу від вчительки, а в зошиті сяяли лише сонечка. Але цього не бачила її рідна матуся, та, яку вона найбільше любила і любить понад усіх на світі.

Якось бабця Катерина сказала їй зовсім по-дорослому: „Молись, дитинко, до Господа і він вислухає тебе. Твоя молитва розтопить лід у маминому серці, наверне її до Всевишнього. Ти тільки щиро вір!” I дівчинка вірила. Кожного ранку та вечора вона прикладала свої уста до маленької іконочки, з якої добрими і мудрими очима дивився на неї сам Спаситель. „Отче наш, іже єси на небесіх...” старанно вимовляла Оленка, міцно тримаючи в руках образочок: „ Господи. молю Тебе, поверни мою вчорашню матусю!” I дзвенів дитячий голосок, переповнений болем і смутком, перемішаний любов'ю і тривогами. Але ненька продовжувала дальше пити. Безпричинно ображала свою дитину, звалюючи всю злість на цьому маленькому Божому створінні.

- Невже матуся не любить мене, невже я стала для неї чужа! ?,- щодня не по-дитячому мислила Оленка.

От і сьогодні все починається спочатку. Цей різкий крик у вигляді плачу зростав пересторогою в уяві дитини. Вона миттєво схопилась з ліжка, натягнула на себе убогий халатик, вхопила цю вицвівшу маленьку іконку Спасителя і стала молитись. Голос не вщухав. Після молитви дівчинка влетіла в сусідню кімнату, де, напівзігнувшись, сиділа її мама. Довге, не від віку на скронях посивіле волосся невправно спадало з її плечей. Матуся плакала. Сильні, глибокі ридання чергувались раптовими криками. Вона... була твереза. Побачивши дочку, ненька піднялась і зробила їй назустріч рішучі кроки.

- Дитино моя, лелійко кохана! Прости мені за все, благаю, прости свою непутящу маму! Скільки я заставила тебе страдати, скільки смутку завдала! А, знаєш, уві сні мені приснився дивний сон. Ніби стою я над прірвою. Ще крок і покочуся стрімко вниз. Аж раптом чую з небес: „Зупинися, стій, вертайся назад, тебе чекає твоя дитина, вона зовсім одна!” Я повернулася, а ти стоїш і простягаєш до мене руки. Голос замовк, а я пробудилась.

- Я знаю мамо, це Спаситель з тобою говорив. Він добрий. Ти тільки вір, - невблаганно щебетала Оленка, тулячись до найближчої людини у світі.

I мати повірила. 3 тих пір пройшло немало часу. Сірі страхіття пережитого відійшли в минуле. Час вправно лікував рани. Сіяла від чистоти їхня оселя, а зі стіни добрими очима на них дивився Спаситель. Тільки тепер він був у красивій оздобленій рамочці.

Анна К.
  

 

На початок сторінки