Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"


  Архів номерів

  
№10 (132)
2005 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Нестор Літописець

Архієпископ Львівський і Галицький Августин відвідав батьківщину протопресвітера Гавриїла Костельника у Сербії

Релігійне навчання і виховання дітей і молоді в Україні: проблема і шляхи розв'язання

Подорож через Україну

Не чую, але вірую

Два колоски Дитяча сторінка

Деякі аспекти релігійного виховання підлітків у сім'ї На допомогу вчителю і вихователю

Життєпис ієромонаха Серафима Роуза

Я стільки років втратила...

Землі Галицької похвала

Новини

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Головний редактор:
протоієрей Богдан Хилинський

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
  Rambler's Top100

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

    
НА ДОПОМОГУ ВЧИТЕЛЮ І ВИХОВАТЕЛЮ

ДЕЯКІ АСПЕКТИ РЕЛІГІЙНОГО ВИХОВАННЯ ПІДЛІТКІВ У СІМ'Ї

Релігійно-моральне виховання, як наголошують видатні вітчизняні вчені (Г. Ващенко, Ю. Дзерович, І. Ординський, В. Янів та ін.), є складовою частиною української системи виховання, позаяк відповідає ментальності та духовності українців. Тому ця проблема потребує глибоких наукових досліджень, які б дали змогу використовувати в сучасному навчально-виховному процесі шкіл, інших навчальних закладів, у батьківській практиці виховання дітей в сім'ї важливі виховні моменти, які містять у собі релігійно-моральне виховання.

З метою виявлення ролі й місця релігії у власному житті та сімейному вихованні було опитано 328 батьків дітей підліткового віку. Середній вік батьків – 43 роки. Респонденти представляли центральний, східний і західний регіони України.

Відповіді на запитання “Яку релігію ви сповідуєте?” розподілилися таким чином: Православ'я – 78%, греко-католицизм – 11%, протестантизм – 6%, іудаїзм – 2%, 3% є атеїстами.

Як бачимо, більшість батьків виявили свою приналежність до Православ'я. Це цілком закономірно. За докладнішого аналізу анкет також було з'ясовано, що греко-католиками є здебільшого представники західного регіону України. Це також зрозуміло.

9% опитаних щотижня разом із дітьми відвідують релігійні зібрання (це стосується, передусім, прихильників протестантизму, дещо меншою мірою – греко-католиків). 68% батьків відвідують храм (зокрема із дітьми) тільки на великі свята чи взагалі раз-двічі на рік. Це дає змогу зробити припущення, що більшість батьків, які взяли участь в опитуванні, як більшість жителів України, виявляють своє ставлення до релігії на рівні буденної свідомості, віддаючи перевагу обрядовому аспектові у відносинах із Церквою, ніж становленню власної духовності. 89% опитаних, залежно від життєвих обставин, звертаються до священика (для Сповіді, Причастя та інших релігійних обрядів).

Щодо проінформованості батьків відносно Біблії, зауважимо, що більшість (83%) має Біблію вдома, утім, регулярно читають її лише 12% респондентів, час від часу – 32%; узагалі не цікавляться текстами Святого Письма – 41% опитуваних.

Водночас, опитування дітей підліткового віку (близько 200 підлітків 10-13 років) з метою виявлення їх зацікавленості біблійними текстами, показало такі результати: читають лише за вимогою шкільної програми – 26%; читають регулярно – 35%.

Це свідчить про те, що діти підліткового віку краще проінформовані щодо текстів Біблії, ніж їхні батьки. Пояснюється це в основному тим, що якщо порівняно нещодавно школа активно займалась атеїстичним вихованням учнів, то нині навпаки: у курсі зарубіжної літератури вивчаються євангельські притчі, на уроках історії підлітки ознайомлюються з історією християнства. Щодо шкіл західного регіону, то ще з 1992 року у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській областях було введено експериментальний, а згодом як навчальний предмет “Християнська етика”, який за своїм змістом і спрямуванням не є власне теологічним, але покликаний формувати в учнів загальнолюдські моральні цінності. У деяких школах введено факультативний курс “Історія релігії”.

Фактично викладання “Християнської етики” стало напівлегальним, оскільки введення такого предмета суперечить чинному законодавству. У більшості шкіл західного регіону цей предмет викладають лише ті педагоги, які закінчили курси при архікатедральному соборі Святого Юра (УГКЦ), хоча у регіоні проживають і православні, і католики. Утім, відповіді дітей на запитання анкети “Чи приймаєш ти ідеї християнства?” (80% - так; 2% - ні; 18% - не визначився) свідчать про загальне, а не конфесійне сприйняття ідей християнства.

Отже, прийняття вчення Христа є стимулом для роздумів юної особистості про своє ставлення до себе, до інших і до проблем життя в цілому.

У процесі дослідження важливо було з'ясувати думку батьків дітей підліткового віку щодо того, хто повинен займатися релігійно-мораль-ним вихованням учнів: сім'я, школа чи Церква. 67% батьків вважають, що цим повинна займатися сім'я, близько 20% батьків схиляються до думки, що вихованням дітей у дусі християнської моралі має займатися школа, хоча і не заперечують роль сім'ї. 10% респондентів віддають прерогативу в цій справі Церкві. Лише 3% батьків виступили проти релігійного виховання взагалі.

Результати опитувань підкріплюють тезу про те, що важлива роль у релігійно-моральному вихованні дітей має належати сім'ї, поза як саме вона виховує дитину всім укладом життя, своєю духовно-моральною атмосферою, багатством і теплотою стосунків, завдяки яким дитина успадковує й активно трансформує певні ціннісні настанови, стереотипи мислення, способи поведінки, ставлення до оточуючих і самої себе. Родина, яку ще Апостоли вважали осередком духовної просвіти, має бути “домашньою церквою” у вихованні дитини. У Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 25 листопада 1981 року також ідеться про те, що релігійне виховання дітей повинні здійснювати батьки в “рамках родини” відповідно до своїх релігійних переконань.

Отже, важливою проблемою на сьогодні постало методичне забезпечення батьків, педагогів навчально-виховних закладів необхідною методичною літературою релігійно-морального змісту, яка б надавала можливість застосовувати у практиці сімейного і шкільного виховання все краще, що можна взяти з релігійно-духовної спадщини українського народу.

Друкується за виданням:
Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді
  

 

На початок сторінки