Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"


  Архів номерів

  
№10 (132)
2005 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Нестор Літописець

Архієпископ Львівський і Галицький Августин відвідав батьківщину протопресвітера Гавриїла Костельника у Сербії

Релігійне навчання і виховання дітей і молоді в Україні: проблема і шляхи розв'язання

Подорож через Україну

Не чую, але вірую

Два колоски Дитяча сторінка

Деякі аспекти релігійного виховання підлітків у сім'ї На допомогу вчителю і вихователю

Життєпис ієромонаха Серафима Роуза

Я стільки років втратила...

Землі Галицької похвала

Новини

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Головний редактор:
протоієрей Богдан Хилинський

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
  Rambler's Top100

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

    

ПОДОРОЖ ЧЕРЕЗ УКРАЇНУ

В середині XVII століття Патріарх Антіохійський Макарій у супроводі архідиякона Павла Алеппського подорожує через Балкани, Молдавію, землю козаків — Україну і Московію — сучасну Росію. Він залишає для нащадків детальний опис цієї подорожі. Мабуть, немає жодної історичної праці про нашу землю тих часів, де б не згадувалась ця подорож, де б не використовувались дорогоцінні свідоцтва про життя наших предків.
У Києві та Україні Патріарх Макарій та архідиякон Павел перебували двічі: в 1654 році та на зворотньому шляху в 1656 році.
На сторінках “Подорожі...” читаємо про історичні події тих часів, про боротьбу за свободу та незалежність, про побут та звичаї, про відомі та втрачені на теперішній час будівлі та споруди тощо. Але найголовніше, захоплюємось тим, як наші православні брати сприйняли і передали нащадкам дух і душу наших предків: їх безмежну відданість Богові і Православній вірі, правдиву людяність, чесність, сміливість, готовність захищати правду Божу аж до смерті.
Сьогодні ми починаємо публікувати уривки із записок архідиякона Павла. Текст друкується за виданням Києво-Печерської Успенської Лаври 1997р. ”Подорож Антіохійського Патріарха Макарія в Україну в середині 17-го століття, описане його сином архідияконом Павлом Алеппським”
.

В суботу 10 червня (1654р.) ми під'їхали до берега великої ріки Ністроса (Дністра), яка є межею землі козаків. Ми переправилися через ріку на суднах. Наш владика патріарх був одягнений у мантію і тримав у правій руці хрест, тому що, по існуючому в землі козаків і московській, звичаєві, благословляти можна не інакше, як тільки з хрестом. У лівій руці він тримав срібний посох. Напередодні цього дня, по прийнятому звичаю, наш владика патріарх сповістив листом про своє прибуття. Висадившись на берег, ми підняли дерев'яний позолочений хрест, замовлений нами в Молдавії, на високій червоній палці; його ніс один зі священиків, по прийнятому в землі козаків звичаєві; тут тільки перед патріархом носять хрест на палці. На зустріч йому вийшли тисячі народу, у незліченній кількості (Бог нехай благословить і помножить їх!). То були жителі міста по імені Рашков. Це дуже велике місто, побудоване на березі згаданої ріки; у ньому є фортеця і дерев'яний замок з гарматами. Між зустрічаючими були: по-перше, сім священиків у фелонах із хрестами, тому що в місті сім церков, потім диякони з багатьма хоругвами і свічами, потім сотник, тобто начальник фортеці і міста, сердар (військовий начальник), військо і хористи, що, немовби з одних уст, співали стихири приємним наспівом. Усі впали ниць перед патріархом і стояли на колінах, доки не ввели його в церкву. У місті нікого не залишалося, навіть малих дітей: усі виходили йому назустріч. Нас помістили в будинку одного архонта (знатної людини).

Напередодні четвертої неділі по П'ятидесятниці ми відстояли в них вечірню, також утреню зранку, а потім Літургію, що затяглася до полудня. Отут-то вперше ми вступили в драговини і боріння, і настало для нас час поту і праці, тому що у всіх козацьких церквах до землі московітів зовсім немає ! стасидій (сидінь), навіть для архієреїв. Уяви собі, о читачу: вони стоять від початку служби до кінця непорушно, як камені, безупинно кладуть земні поклони і всі разом, неначе з одних вуст, співають молитви; і найдивовижніше, що у всьому цьому беруть участь і маленькі діти. Усердіє їх до віри приводило нас у здивування. О, Боже, Боже! як довго тягнуться в них молитви, спів і літургія! Але ніщо так не дивувало нас, як краса маленьких хлопчиків і їхній спів, що виконується від усього серця, у гармонії зі старшими.

Починаючи з цього міста і по всій землі руських, тобто козаків, ми помітили прекрасну рису, що збудила наш подив: усі вони, за винятком деяких, навіть більшість їхніх дружин і дочок, уміють читати і знають порядок церковних служб і церковні наспіви; крім того, священики навчають сиріт і не залишають їх вештатися на вулиці невігласами.

Як ми примітили, у цій країні, тобто в козаків, є незліченна безліч вдів і сиріт, тому що з часу появи гетьмана Хмеля і до цього часу не припинялися страшні війни. Протягом усього року, по вечорах, починаючи з заходу сонця, ці сироти ходять по всіх будинках просити милостиню, співаючи хором гімни Пресвятій Діві приємним, захоплюючим душу наспівом; їхній голосний спів чути на великій відстані. Закінчивши спів, вони одержують з того дому (де співали) милостиню грішми, хлібом, стравою або чимось іншим придатним для підтримки їхнього життя, поки вони не закінчать навчання. От причина, чому більшість з них грамотні. Число грамотних особливе збільшилось з часу появи Хмеля (дай Боже йому довго жити!), що звільнив ці країни і визволив ці мільйони незліченних православних від ярма ворогів віри, проклятих ляхів. А чому я називаю їх проклятими? Тому, що вони виявили себе гіршими і злішими, ніж брехливі ідолопоклонники, мучачи своїх християн, думаючи цим знищити саме ім'я православних. Так увічнить Бог царство турок повік! тому що вони беруть харач1 і не входять ні в які порахунки в справах віри, чи буде вона християнська або нусерійська,2 єврейська або самарянська. Але ці прокляті не задовольнялися харачем і десятиною з братів Христа, яких вони тримали в рабстві, а віддавали їх під владу ворогів Христа, жорстоких євреїв, як ми згодом про це розповімо за достовірними даними. Вони не тільки забороняли їм будувати храми і виганяли священиків, які знали таємниці віри, але навіть робили насильства над їхніми благочестивими і непорочними дружинами і дочками. Бог, бачачи їхню гордовитість, підступництво і жорстокість до їхніх братів християн, послав на них свого вірного служителя і раба Хмеля, що помстився їм, завдав рішучого удару їхній гордості і їхнім нещастям порадував ворогів їх, піддав їх приниженню і презирству, як ми згодом розкажемо про все, що їх стосується.

(Далі буде)
  

 

На початок сторінки

Доставка пиццы Одесса пиццерии в Одессе.