Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№5 (91)  2002 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Пасхальне послання архієпископа Львівського і Галицького Августина

Пасха: вихід з пекла

Пасха: смерть і страждання - як розуміють її католики та протестанти

Свята великомучениця Ірина

Таємниця гробу Господнього

Пасха в часи гонінь на Церкву. Пасха у вигнанні

Як матінка Діонісія з кіньми христосувалася

Пасха в Москві

Життя молодих людей зараз є далеко не простим... Сторінка православної молоді

Пасхальне диво

В ніч на пасху. Дитяча сторінка

Парадокси релігійної статистики

Таємне стає явним

Оновлення ікони

Що хоче нам сказати Господь?

Падіння з дзвіниці

Симпатичне чудовище

Яблуко

Молитва матері Тяготи сучасних жінок-мироносиць

Дві кави по-турецьки

Моя дружина православна... (Лист в газету)

"Обливаний понеділок"

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
  Rambler's Top100

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    
ДИТЯЧА СТОРІНКА

В НІЧ НА ПАСХУ

Дванадцятирічна дівчинка тільки що перенесла запалення легень. Боячись ускладнення, лікар дав їй направлення в санаторій. Мати провела її, попередньо поговоривши, як з дорослою.

У палаті № 4 було одне вільне ліжко, куди й поклали новеньку. Сестра привела її, побажала швидше виздоровіти, усім побажала: “Спокійної ночі” - і пішла. Всі глянули на новеньку. Дівчинка зніяковіла. Тут одна з них перехрестилася, не кажучи ні слова. Новенька, дивлячись на неї - також. В мить загуділа вся палата.

- Слухай, якщо ти лицеміриш і будеш за нами шпигувати - бережися...

Та, котра перехрестилася, почала тихенько: “Отче наш...”.

Палата читала вечірні молитви. В інших палатах були діти, що не знали молитов і не вміли молитися. Їх було менше, й вони вчилися у своїх подруг. Перед Пасхою вони говорили про те, як незатишно тут без церкви, без служби. Всі хрещені, а причаститися не можна.

- А я не хрещена. - Всі повернулися до дівчинки, що почервоніла до корінців волосся. - У мене тато невіруючий...

Її ніхто не розпитував, ніхто не здивувався. Думали, як охрестити. Вирішили - самі. І ось вже пасхальна ніч. У цю ніч і вирішили охрестити. А хто?

- Я, я, я...

- Всі і будемо хрестити.

Готуючись до Пасхи, дівчатка розділили все, прислане батьками з їжі, так що були і крашанки, і цукерки, і пряники. Одна з дівчат в халатику стала біля ліжка і виголосила “промову”:

- Сьогодні Велика ніч, тому що Христос воскрес. У п'ятницю Він помер. Всі були впевнені, що Він помер, поклали Його в могилу і привалили вхід у гробницю великим каменем. І всі думали, що це вже кінець. Крім Його Матері. А потім, на третій день, ранком вдарив грім, блискавка, землетрус, і Він, сяючи, вийшов з труни. Вартові, що Його охороняли, зі страху знепритомніли. Господь взяв у руки прапор і явився учням як переможець. Це доказує те, що Він - Бог. Тому що інакше як би Він міг воскреснути? Людина не може цього зробити. А якщо Він - Бог, то треба уповати на Нього. Безбожники думають, що Він помер. Але ми знаємо, що Він живий...

Вона замовкла, впевнена в тому, що її промова справила враження.

- А тепер хрестити будемо?

- Так, так, - хором закричали дівчатка. Казальниця скомандувала: “Хай кожна наллє у свою склянку води”. Потім, звертаючись до оглашенної, сказала: “Знай, що після хрещення ти не повинна відрікатися від Христа. Якщо це тобі зробити буде важко, тим гірше для тебе. Але Христос тебе заново створить і завжди тобі допоможе. А тепер готуйся”.

Схвильована оглашенна стояла в білій нічній сорочці, біля неї одинадцять дівчаток. Одинадцять маленьких рук підняли над її головою стільки ж склянок, і хор з одинадцяти голосів вимовив святі слова хрещення: “Хрещається раба Божа во ім'я Отця. Амінь. І Сина. Амінь. І Святого Духа. Амінь”. З дівчинки лилася вода, як з водостічної труби. Казальниця, яка ніколи, мабуть, не втрачала самовладання, сказала:

- Не можна хрещальну воду ганчіркою для підлоги витирати.

- А ми носовими хустинками витремо.

Усі дванадцятеро дівчаток на колінах витирали підлогу. Потім лягли спати, а ранком вирішили розговлятися. Одну з цих хустинок завжди берегла мати дівчинки, що брала участь у цьому торжестві. Вона й розповіла цю історію, додавши: “Моя дівчинка з санаторію повернулася ще більш віруючою й ревною”.

- А та, котру хрестили?

- Вона й батьків навчила вірити.


 

На початок сторінки