Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№4 (90)  2002 р.

Анонс номера

Зміст номера:

На півдорозі Великого Посту

Бачення гріха свого

Що Християнство принесло світові?

Перша сповідь

Підготовка до сповіді

Тільки целібат?

Наш дім

Московський вплив на Українську Церкву був дуже малий

Дитяча сторінка
На рибалці

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Чи можу я бути вихователем?

Афера століття

Про тварин у помешканні православного християнина

Батьківський наказ

Про що розповіла вченим Туринська плащаниця

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

НАШ ДІМ

Дорогі брати і сестри! У нашому житті немає нічого випадкового і настільки незначного, щоб ми могли дозволити собі не звертати на це уваги. Тим більш важливим є те місце, у якому ми проводимо велику частину відпущеного нам часу. Місце, до якого мало хто відноситься байдуже і, в той же час, мало хто відчуває до нього благоговіння. Якби кожному дано було бачити, як багато в духовному житті залежить від того, в якому стані ми утримуємо свій дім.

Нам, священикам, приходиться бувати у ваших будинках, дорогі брати і сестри. Ви просите освятити їх, коли починаєте почувати деякий дискомфорт. Чи не зауважили ви, що, коли в будинку не прибрано, то ніяке діло не йде на лад, і начебто важко на душі. Але варто взяти себе в руки, привести все в порядок, і з'являються сили, і відступають важкі думи. Так само важко буває, якщо будинок не освячений. Хто кличе священика на прохання своїх рідних, близьких, хто сам, відчуваючи, що в квартирі незатишно і важко перебувати. В чому ж проблема?

Одного разу мені довелося освячувати дві квартири в один день. Приходжу в одну з них - і начебто в Церкву потрапив. Начебто й шпалери найпростіші, і меблі недорогі, але в квартирі просторо, кожна річ лежить на своєму місці. І найголовніше, куточок з іконами, біля якого молиться господиня, 90-літня бабуся, вона й випромінює якесь особливе тепло, особливе світло, радість. Ця радість ніби витає по всій квартирі. А з усієї родини молиться тільки бабуся. Звичайно, скандалів тут немає, всі люблять бабусю-молитвенницю, нікому вона не є обузою, і дух миру, і любові відчувається в усьому. Незважаючи на скромність обстановки, на скромні прибутки, у квартирі дуже комфортно і затишно бути.

А через півгодини я був в іншій квартирі, в яку, прямо кажучи, навіть важко зайти, оскільки вона була завалена речами, лантухами, згортками, пакетами. Важко навіть уявити: вперше я побачив квартиру, в якій, ніби в лісі, можна пройти тільки стежкою. Все навколо завалено речами зовсім не потрібними, зайвими. Живе там жінка, три роки, як психічно хвора, лежала в психіатричній лікарні. Вона думала, що прийде священик, освятить, і всі проблеми нараз зніме з її плечей, а в квартирі стане комфортно і затишно. Ні, дорогі, не стане. Я, звичайно, освятив квартиру, зробив усе, що було потрібно, але самому в ній знаходитися було дуже незатишно і дискомфортно, щось немов гнітило і виштовхувало відтіля. Не зміг допомогти господині і психіатр. Не зміг і я, оскільки те, що я їй сказав, а сказав приблизно те ж, що ви тільки що прочитали, не зробило на неї ніякого враження. Начебто не їй говорять, а сусідському котові. З чим людина перебувала, з тим і залишилася...

Чому так відбувається? Звичайно, від відсутності духовного життя взагалі. Коли людина молиться, в лад її молитви вторить і зовнішня обстановка. А коли молитви у будинку не звучать, вплив зовнішніх демонічних сил настільки великий, настільки могутньою є їх навала і деструктивний вплив, що вони душу просто-напросто калічать. Вона не може протистояти демонічній силі нічим. Велика зброя, що заповів нам Господь - хрест і молитва, - відкладена й іржавіє. Ворог майже без перешкод підкоряє душу своєму впливу. Вирвати з лап ворога таку людину своїми зусиллями неможливо, оскільки пробудження духовної свідомості в людині не відбувається і тому вона не чує тих простих і доступних слів, що говорить священик. Але й не тільки священик: якщо і хтось інший з людей скаже, теж не почує. Ось такі сумні реалії нашого життя.

Як же нам, все-таки, відноситися до свого житла? У ньому ми проводимо більшу половину свого життя. Як помешкання обставлене, як воно обладнане, від цього залежить і наше життя, і настрій душі. Адже зовнішній вплив на наше тіло, на наш дух завжди дуже сильний, особливо в домашніх обставинах. Коли людина відпочиває, вона внутрішньо розслаблюється, тому вплив буває надзвичайно серйозним, а головне, непомітним для свідомості в силу звички.

Часто звертаються за допомогою до священика освятити квартиру люди, що поміняли житло. Інші жили, виїхали, а от атмосфера духовна від них залишилася. В чім тут справа? Найчастіше в нашому світі живуть серед чвар, незлагоди, розбрату - і все це висить в повітрі, і осідає навколо. Той духовний бруд, що залишився від колишніх господарів, попадає і на нас, особливо, якщо самі живемо в духовному безладі. Звичайно, в таких квартирах знаходитися важко, бо охоплює почуття безнадії. Що робити? Необхідно освятити квартиру, але й цього недостатньо. Житло потрібно впорядкувати. В чому це полягає? Не обов'язково купувати дорогі речі, робити євроремонт і перетворювати квартиру в музей. Нехай меблі будуть найпростішими, але не поламаними. Не варто мати речі, яким за 20-50 років і вже не придатні до вживання, які одним своїм виглядом несуть нелад, оскільки містять негативну інформацію, що нагромадилася за багато років. Дуже важливо не прив'язуватися до речей. Говорять іноді: “На цьому дивані ще моя бабуся спала, - це пам'ять, сімейна реліквія”. Але зрозумійте, якщо цією “реліквією” вже не можна користуватися, то краще її позбутися, з огляду на обмежений метраж наших квартир. Бабуся давно вмерла, їй диван не потрібний, не потрібний і нам, оскільки користуватися ним неможливо. Та коли квартира захаращена такими речами, то вона помаленьку перетворюється в сарай. Людина звикає до безладу довкола неї, він тоді поселяється і в її душі. Адже хаос в нашому побуті, як ми бачимо, може викликати духовні захворювання, оскільки зовнішній вплив тут практично неконтрольований. Щодня ми проводимо в будинку багато часу, тому найменший безпорядок в ньому сприяє хворобам.

Житло повинне бути обставлене просто. Нехай воно буде чистим, без тріщин на стінах, патьоків, іржавих труб, знівечених кранів, нерівної підлоги і чогось подібного. Уявіть, що ви хотіли б мати таку душу, як ваша квартира, і тоді совість - ваш внутрішній голос - вам підкаже, як це зробити. Адже зовнішній комфорт повинен відповідати внутрішній рівновазі людини, і тому, виходячи з глибинних потреб своєї душі, людина і повинна дбати про своє житло. Буває так, що зроблено прекрасний ремонт, а іконка, як сирота, висить собі в куті, або її взагалі немає. Звичайно, навіть такий ремонт не може зробити квартиру затишною, незважаючи на те, що там, здавалося б, усе є для нормального життя. Ні почуття радості, ні внутрішньої рівноваги, яку дає молитва. Коли ми молимося в затишній обстановці і все на своєму місці, коли немає нічого зайвого, то немає і зайвих клопотів. А турботу свою, стремління серця людина віддає молитві, читанню книг духовних, своїм домашнім невідкладним справам, що є в кожного нас, але виконує їх вже з легким серцем. Немає прикрості, ні важкого осаду, що осідає на серці в незатишному житлі.

Священик Геннадій Ємельянов
“Про житло православного християнина”. С-П., 2001

 

На початок сторінки