Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№4 (90)  2002 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Києво-Печерській Лаврі - 950 років

Преподобний Симеон Стовпник

Православні Церкви світу про розкол в Україні

Представники всіх православних помісних Церков підтримали канонічну Українську православну Церкву і засудили діяльність Українських розкольницьких угруповань

Чи правдиве хрещення "обливанням"?

Хто він - невтомний шукач правди? До портрета протопресвітера Гавриїла Костельника

Вплив посту і молитви на організм людини

Зоря дороговказна

Дитяча сторінка
Як будувалася велика Печерська церква.

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Покаяння... Самовиховання...

Про марновірство.

На якій Євангелії дає клятву вірності президент?

Записи святителя Петра Могили про пустельника

Життя після смерті

З усього світу...
Третій Єрусалимський храм

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
  Rambler's Top100

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

НА ЯКІЙ ЄВАНГЕЛІЇ ДАЄ КЛЯТВУ ВІРНОСТІ ПРЕЗИДЕНТ?

В середині шістнадцятого сторіччя в Пересопниці було переведена і написана перша наша Євангелія. Цей подвиг віри і духу вчинили архімандрит Пересопницький Григорій і протопіп Саноцький Михайло Васильович. Ми нічого про неї не знаємо, крім того, що вони самі лишили в стислих супровідних словах примітку до праці свого життя. Їхній твір - пам'ятник епохи Відродження - цілком законно займає особливе місце в галереї національних скарбів поруч з Геннадієвою Біблією і першодрукованими книгами Івана Федорова.

Що значило в шістнадцятому сторіччі на острівці Православ'я в оточенні католицизму, що поширювався, задумати, почати і здійснити такий грандіозний проект, як переклад і написання чотирьох Євангелій? Хто міг підняти таке, зібрати воєдино, знайти потрібні матеріальні і людські ресурси?

Зрозуміло, що син протопопа або навіть отця-настоятеля монастиря не могли б самостійно підготувати, спланувати і здійснити подібне. Це стало можливим лише при допомозі людей заможних і добрих християн і за підтримкою місцевих влад, що забажали абсолютної анонімності.

Пергамент і очеретинка

Для того, щоб уявити собі рукописні чотири Євангелії, достатньо знати: лише листів пергаменту для виготовлення цього фоліанта знадобилося півтисячі, а точніше 482. Не говорячи вже про чорнила, фарби, золото й інші матеріали.

Пергамент цей - особливим чином вироблена шкіра ягнят або телят, що спочатку вимочують у спеціальних розчинах, очищають, висушують і потім старанно вишкрібають наждаковим каменем до необхідної товщини і гладкості. Найтонший і старанно вироблений пергамент називався веленевим, коштував дуже дорого і використовувався для написання королівських і герцогських грамот, указів, церковних документів і важливих постанов. Особливо значимі і дорогі книги виготовлялися з пергаменту, що відрізнявся давно заміченою властивістю: відмінно зберігатися сторіччями, не втрачаючи початкових фарб і форм.

Писали на пергаменті чорнилом - спеціально приготовленим водяним розчином закису солей заліза і дубильних речовин. Або різноманітними фарбами: гуашевими або клейовими. Здавна рукописні книги прикрашалися барвистими орнаментами, вигадливими буквицями і мініатюрними картинками найтоншого листа. Звичайні глави і заголовки всіх чотирьох Євангелій написані на полях червоним чорнилом, “чорнописані глави” - відповідно чорним. Всі титли - златописані, тобто, прописані клейовою фарбою на сусальному золоті. При цьому особливу увагу варто приділити і тій обставині, що кожна Євангелія відкривається мальовничою сторінкою - барвистою мініатюрою, що являє собою широкий рослинний орнамент рамки і зображення відповідного євангеліста. Матфею книгу з хмар подає Ангел. Маркові - орел. Луці, оточеному книгами, ще одну подає телець. Іоан диктує учню Прохорові, а книгу їм подає лев.

Добір квітів і рослинних мотивів, єдиний для всієї книги, теж красномовно свідчить про пересопницьке походження мініатюр. Більше того, варто звернути увагу на обличчя зображених євангелістів. Не виключено, що в них відбиті портретні риси переписувачів і перекладачів Пречистинського монастиря. Зображення позбавлені звичайної в таких випадках зглаженості, узагальненості, трафаретності. В мініатюрах все конкретне: і підставка під ногами, і стіл, і чорнильниця, і те, чим писалася Євангелія.

Це дуже важлива деталь. Оскільки пташині ручки ламаються, фахові переписувачі використовували для роботи патики - особливим чином зв'язаний фрагмент стебла очерету. Варто підкреслити, що пересопницькі писарі були майстрами своєї справи: всі півтисячі листів пергаменту заповнені гідним подиву, чітким, чистим, гарним почерком однакового розміру, нажиму і кольору.

Хрест першопрохідників

Створення рукописної Євангелії - це не тільки і не стільки слухняність, щоденна багатогодинна праця, але і високий духовний подвиг. Михайло і Григорій (переписувачі) працювали натхненно і плати за свою працю не вимагали і не отримували. П'ять років день в день двоє подвижників віри, схилившись над листами пергаменту, виводили букву за буквою. Чи виникало перед ними питання - навіщо, власне? Заради чого? “День і ніч молилися лише про те, щоб Господь сподобив бачити справи цієї кінець, - пишуть вони. - І почитати в ньому написані письмена”.

Серпня місяця 29 дня року 1561 в монастирі на високому місці злиття Стубли і Горині закінчили написання чотирьох Євангелій.

Доля цієї книги втілює в собі долю всього народу нашого, нелегку, але праведну.

Шлях Книги

Вже в 1630 році Пересопницький монастир стає ієзуїтським колегіумом. Зрозуміло, що разом з православними монахами, які покидали слов'янські землі і йшли від католицизму на Схід, було вивезено і Чотирикнижжя. Розуміння цінності Євангелія асоціювалося з відстоюванням природного права на власну мову, власну душу, власну віру, за які наші предки ніколи не шкодували життя.

В 1837 році Пересопницька Євангелія була знайдена Осипом Бодянським. Книга дотепер недоступна читачам і не видана факсимільним засобом. Все це і на сьогодні так. Багато людей навіть з вищою гуманітарною освітою взагалі нічого не чули про Пересопницькі Євангелії.

Саме на Пересопницькій Євангелії тримає руку Президент України, коли дає народу присягу на вірність. Для цього раз в чотири роки Книгу витягають зі сховища.

"Летопись Православия" №8. 2001
Запорізька єпархія

 

На початок сторінки