Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№4 (90)  2002 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Києво-Печерській Лаврі - 950 років

Преподобний Симеон Стовпник

Православні Церкви світу про розкол в Україні

Представники всіх православних помісних Церков підтримали канонічну Українську православну Церкву і засудили діяльність Українських розкольницьких угруповань

Чи правдиве хрещення "обливанням"?

Хто він - невтомний шукач правди? До портрета протопресвітера Гавриїла Костельника

Вплив посту і молитви на організм людини

Зоря дороговказна

Дитяча сторінка
Як будувалася велика Печерська церква.

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Покаяння... Самовиховання...

Про марновірство.

На якій Євангелії дає клятву вірності президент?

Записи святителя Петра Могили про пустельника

Життя після смерті

З усього світу...
Третій Єрусалимський храм

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
  Rambler's Top100

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ПРО МАРНОВІРСТВО

“Якщо бачу, що чорна кішка хоче перебігти мені дорогу, я даю їй це зробити, а раптом вона марновірна”... З таким чисто англійським гумором митрополит Сурожський Антоній (Блюм), що живе у Великобританії, на своїй лекції відповів на запитання про марновірство, яке він протипоставив вірі.

Але багатьом незрозуміло, чому ж тоді на практиці сни, гадання, гороскопи та інші прикмети іноді збуваються. Здавалося б, ну що в цьому поганого? - адже кожному хочеться знати, що його чекає попереду! На ці питання гранично чітку, глибоку і вичерпну відповідь дає преподобний Амвросій, старець Оптинський: “Не треба вірити прикметам, і не будуть збуватися”...

Віра і марновірство

На світі існують тільки два протилежних полюси: Бог і сатана, справи Бога і справи сатани, і нічого проміжного. Точніше, все що в цьому проміжку - це теж область лукавого. При найменшому відхиленні від справ Бога людина самочинно і блискавично вибудовує стіну між собою і Світлими силами. Саме тому для лукавого вкрай важливо будь-яким засобом, неправдою і лестощами, зацікавити, заінтригувати і потягнути людину за собою, і, таким чином, відвернути її від Бога. З цією метою він винайшов нескінченно різноманітні прийоми і методи, з яких найпоширенішим і дійовим є марновірство.

Справа в тому, що “від природи всім нам з народження вкладене почуття пізнання Бога” (старець Амвросій Оптинський). Кожний з нас так чи інакше задовільняє це почуття або з Богом, або за допомогою різноманітних сурогатів як от, наприклад, вірою в прикмети, сни, інопланетян і т. д., за допомогою яких лукавий відриває нас від істинної віри в Бога. Ці сурогати можна виразити словом суеверие, що походить від стародавнього сунь - порожній, дурний, марний, божевільний (Володимир Даль).

Істинна віра визначається Святим Письмом (канонічним текстом) і Святим Переданням, тому що не все, що проповідував Христос, ввійшло в Євангелію; у стислій формі зміст істинної віри викладений в православному Символі віри на першому і другому Вселенських соборах (325 і 381 р.), причому на третьому (431 р.) було заборонено вносити в нього будь-які корективи. Всі ці джерела є богонатхненними і тому не підлягають змінам. Отже, зміст істинної віри з самого початку абсолютно чітко визначений Богом, і відхилення від нього - це вже каверзи сатани, що тужиться віру підмінити марновірством. Іншими словами, істинна віра - від Бога, а всі види марновірства - від диявола.

Як виникає марновірство?

Все починається з простих безневинних речей. Наприклад, людина підводиться з ліжка, не думаючи якою ногою торкнутися підлоги: лівою чи правою. Диявол навіює їй якусь пакість і нагадує, що торкнулася підлоги лівою ногою. Людина вважає, що при вставанні на праву ногу таких прикростей не буває. Після декількох таких “сеансів”, продемонстрованих бісами, людина починає побоюватися підводитися з лівої ноги, виникає прикмета - віра в якийсь нібито існуючий містичний зв'язок між обговорюваними подіями.

Цілком безневинним, на перший погляд, вважається такі прикмети марновірства, як боятися числа “13” - “чортової дюжини” і чорного кота, остерігатися вернутися за чимось, що забув вдома, - “не повезе” і т.п. Проте в них задіяні біси, і це страшно. Крім того, так біси привчають людину бездумно приймати на віру будь-які помилкові причинно-слідчі зв'язки. Особливо ефективно біси маніпулюють сновидіннями.

Дуже важливо ні на хвилину не забувати, що біси воюють з нами не на життя, а на смерть, в цьому полягає єдина ціль їх існування. Корисну інформацію вони дають тільки для того, щоб спочатку зацікавити і затягти в безвихідь. Розчарування іноді закінчується самогубством, як це було, наприклад, з відомим австрійським вченим Людвігом Больцманом і деякими іншими. Від втручання бісів і розчарувань ніхто не застрахований.

Приклади марновірств

Все сказане відноситься до всіх без винятку марновірних прикмет, наприклад, до різного роду гадань: на картах, доміно, сірниках, кавовій гущі, за допомогою гороскопів, астрології, ворожби, чаклунства, викликання мертвих, ясновидіння, звернення до “інопланетян”, “вищого розуму”; до аномальних явищ: полтергейсту, телекінезу, пошуків з лозою, ходінню по вогні, гіпноз, приворожування, парацілительству, НЛО, контактуванню; до будь-яких східних культів, до усіх видів йоги - хатха, раджа, карма, кріта, агні, сахаджа, бхакті.

Сатана безупинно знаходить все нові і нові засоби завоювання душі людини, на будь-який кшталт. Більше всього “дьогтю” влито ним у різні філософські системи і віросповідання, особливо східні. Наприклад, нещодавно лукавим була продиктована нова релігія “Роза світу” Даніїла Андрєєва, що, за словами його дружини, вже “з ранньої юності” відвідували видіння “трансфізичного знання”; причому в неї “не залишається сумнівів”, що це “дарунок Світлих сил”. Він пропонує об'єднати раціональні зерна всіх світових релігій (стара, як світ, ідея “інтеррелігії”), зробити всіх людей добрими, гарними (автор тільки забув узгодити свій проект з підступними бісами, що сидять у кожному з нас), створити загальний статок, живе братерство всіх і єдину державу на Землі (це головна мрія сатани - з антихристом на чолі!). Цією по-дитячому наївною химерою, замішаною на східній уяві, що включають перевтілення, “космічні прошарки Шаданакара”, Шамбалу і т.д., зараз захоплюється багато хто, особливо, чомусь, жінки. В даному випадку автор виступає в ролі Бога і “дарує” світу нову спільну релігію. Трохи скромніше виглядала “німецька релігія майбутнього” Альфреда Розенберга в окультному гітлерівському рейху, де всі хрести пропонувалося замінити свастикою. Більшість інших, одержимих бісами авторів, обмежуються лише тими або іншими “виправленнями” Бога.

Варто, проте, підкреслити, що з усіх відомих релігій істинна віра перебуває тільки в християнстві. З усіх християнських віросповідань істинним і угодним Богу є тільки Православ'я. Це доведено двома неспростовними фактами: перше - схожденням Благодатного Вогню на Гріб Господній в Єрусалимі тільки в Велику Суботу напередодні православного Великодня і тільки до православних священослужителів, і друге - тільки Православ'я до сьогоднішнього дня зберегло апостольські традиції і продовжує родити угодників Божих - святих.

Тепер слово за Біблією

В Біблії утримується рішуча і повна заборона на всяку спілку з марновірством, тобто з лукавим: “Не прибігайте до визивання мертвих, і до чарівників не ходите, і не доводьте себе спаскудити ними” (Лев. 19, 31); “Нехай не знайдеться між тобою такий, хто переводить свого сина чи дочку свою через вогонь, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих. Бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке, і через ті гидоти Господь, Бог твій, виганяє їх перед тобою” (5 М. 18, 9-12); “Не будете ворожити, і не будете чарувати” (Лев.19, 26); і т.д. Гранично ясно! Відповідальність зменшується, якщо “зробили це через невідання” (Діян.3,17). Тоді “покайтеся і наверніться, щоб очистились гріхи ваші” (Діян. 3,19). Якщо ж хто зробить що не помилково, але “зухвалою рукою, ... він Господа зневажає, і буде винищена душа та з-посеред народу свого” (Чис.15, 30). Тому в скрутних і сумнівних випадках за допомогою треба звертатися не до ворожки (лукавого), а до Бога.

Про таємниці марновірства

Цікаво, що в проблемі гріху важливе значення має особиста точка зору людини, навіть якщо вона і по-миляється. Це добре виражають такі слова Євангелії: “Я знаю і певний в Господі Іісусі, що нема нічого в собі нечистого; тільки тому, хто визнає що-небудь нечистим, є нечисте” (Рим. 14, 14). Наприклад, людина може безневинний вчинок помилково вважати гріхом. Тоді здійснення цього вчинку неодмінно залучить бісів і, дійсно, виллється в гріх, іноді навіть “зухвалою рукою” - все залежить від важливості, що надає уявлюваному гріху сама людина. Простий випадок: якщо старенька чи хвора людина думає (впевнена), що після причащання Тіла і Крові Христової забороняється вдень задрімати, то біси її обов'язково присплять і відключать хоча б на хвилинку, і вона буде болісно переживати. Без подібної переконаності людина, що стомилася, з молитвою спокійно відпочине, і біси не зможуть її мучити.

Іншими словами, кожна людина спроможна породити власні марновірства шляхом порушення придуманої нею заборони, роблячи якийсь безневинний вчинок. Тому що тут важливим є не сам вчинок, а факт порушення заборони, нехай навіть вигаданої, яка б не виникла при смиренні і покірності. Це якоюсь мірою поширюються також і на совість іншої (хто поруч) людини; не можна робити те, що здається забороною іншому, тому що сказано: “чому моя свобода судитиметься чужою совістю?” (1 Кор. 10, 29).

Як зробити своє життя цікавим

Дехто “зв'язують тяжкі ноші, які важко носити, і кладуть їх людям на плечі” (Мф. 23,4), і тоді виникають марновірства, які не дають часу нудьгувати. Наприклад, мою одну знайому мучать сумніви (біси), що вона натільний хрестик носить на металевому ланцюжку, а не на нитці. Другу - що її натільний хрестик повинен торкатися сонячного сплетіння, а він постійно сповзає вбік. Третя вважає, що в день після причастя нічого не можна їсти, навіть на Великдень, коли всі святкують і радіють. Четверта - що після причастя слина не повинна виходити назовні, тому нічого не можна відкушувати, а хліб, яблуко та інше треба нарізати і шматочками акуратно класти в рот. На питання: а як бути з ложкою, вилкою і чашкою, що неминуче змочуються слиною, дається відповідь: це не береться до уваги. П'ята - що після освящення квартири нікого стороннього не можна впускати і нічого вносити і виносити протягом трьох днів. А як бути з листоношою, з продуктами харчування з магазину? Відповідь: це не береться до уваги. Шоста має одну каструлю для готування пісної їжі, а другу - для скоромної, переплутає їх і потім переживає. Біси тут потішаються від душі - обов'язково змусять людину, забувшися, послинити поштову марку або палець, щоб перевернути сторінку і потім мучитися. В освячену квартиру неодмінно буде рватися сусідка з проханням позичити ложечку кави, тому що вона вмирає від головної болі, або захоче раптом терміново повернути позичену книгу. Знову стресові переживання...

Щоб уникнути подібних проблем, корисно не забувати: “Бережи розсудливість і розважність”(Притч. 3, 21). Якщо їх немає або вони не допомагають, то треба читати святих отців і вчителів Церкви, які підкажуть на найвищому рівні. Наприклад, після причастя особливого посту немає, потрібно лише не об'їдатися і не плювати. Після освячення квартира відразу ж готова для прийому гостей, у ній віруючим особливо легко дихається, а одержимим бісами важко дихати, вони кашляють, ллють сльози і вискакують, як пробка з пляшки шампанського, - біси цього не виносять.

За книгою Віктора Вейника
"Чому я вірю в Бога"

 

На початок сторінки