Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№8 (82)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Преображення Господнє

Преподобний Лаврентій Чернігівський

Практика чиноприйому в історії Церкви

Криза Католицької Церкви

Хресний хід по Україні дійшов до Львівщини

Вплив посту і молитви на організм людини

Почаївська Лавра та її святині

Монастир - мірило віри

Дитяча сторінка
Дитинство і юність преподобного Авраамія Смоленського

Велика зрада

Явлення мертвого

Записи святителя Петра Могили

Про Літургію нашу та уніатську

Ритуальне вбивство

Криваві меси. Діалог з православним священиком

Православна сім'я. Розлучення

Життя та чудеса почаївського старця схимонаха Амфілохія

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ПРАВОСЛАВНА СІМ'Я.

РОЗЛУЧЕННЯ

Перше, що ми повинні зробити, опинившись у такому становищі, коли сім'я розвалюється: провину розділити, зрозуміти, що винні обоє.

- У яких випадках Церква дає дозвіл на розвід вінчаному подружжю?

- У 1918 р. відбувся Собор Святої Православної Церкви, на якому було відновлене Патріаршество, і на ньому постало питання про те, яким може бути привід для розірвання шлюбу. При наявності одної з цих причин шлюб не обов'язково повинен скасовуватися, але вона може стати умовою для розлучення.

Причини, за якими правлячий архієрей може благословити церковний розвід, або зняття вінців:

1) відступ від Православ'я, коли один з членів сім'ї робить життя неможливим для спасіння;
2) перелюб і збочення, коли людина не просто впадає в спокусу, а порок стає сенсом її життя;
3) нездатність до шлюбного співжиття, коли людина не в змозі вести сімейне життя з різних причин;
4) такі захворювання, як проказа або сифіліс;
5) безпідставна відсутність, коли на багато років один з подружжя відсутній з невідомої причини;
6) присудження одного з подружжя до покарання з позбавленням усіх прав на майно;
7) зазіхання на життя або здоров'я другої половини або дітей, коли спільне життя в небезпеці;
8) звідництво, здобуття вигоди з розпусти чоловіка й утворення нової сім'ї;
9) захворювання СНІДОМ;
10) медично засвідчені захворювання на алкоголізм та наркоманію;
11) здійснення дружиною аборту на незгоду чоловіка.

У випадку церковного розводу, який вже відбувся, щоб стримати людину від гріха, в який вона може впасти, залишившись самотньою, благословляється шлюб другий раз. Але це треба розглядати все ж не як норму, а як біду, у яку людина потрапила.

- Чи можна створити щасливу сім'ю в другому шлюбі, тим більше якщо зруйновані попередні?

- Не можна сказати однозначно, адже причини розпаду сім'ї бувають різноманітними. Якщо людина, звабилась, під впливом пристрастей руйнує свою сім'ю, навряд чи вона буде щасливою в новому шлюбі.

- Як зберегти сім'ю, якщо хтось з подружжя раптом зустрічає “іншу любов” і готовий зруйнувати шлюб?

- Потрібно проявити особливе терпіння і мудрість. Коли хтось впадає в спокусу, то його близьким посилається мужність, щоб вони разом могли подолати важку ситуацію.

Чому ми впадаємо в спокуси? Це тому що один з подружжя найчастіше поводить себе легковажно, недбало, егоїстично. Приходить людина з роботи втомлена і не зустрічає розуміння, великодушності в сім'ї. Обидва втомлені, в такому стані люди починають недовіряти один одному, вважаючи, що вклад в сімейний бюджет кожний робить більше від другого. Це все дратує, виводить людину з рівноваги. Вона шукає на стороні безтурботності. Такий психологічний стан в сім'ї, в якій пробним каменем став бюджет, сягає своїм корінням періоду ще до шлюбу. Сім'я засновувалася на безтурботному відношенні до життя.

Частіше всього людина іде не до когось, а від когось. Тому перше, що ми повинні зробити, опинившись в такому становищі, коли сім'я валиться: провину розділити, зрозуміти, що винуваті обидва. І спробувати зберегти сім'ю. Якою ціною? А коли один з подружжя безвідповідальний настільки, що не хоче розуміти? Той хто пошлюбив таку особу був засліплений міражем. І що тепер, коли малі діти? Безтурботність властива дітям. Щоб зберегти сім'ю можна, нікому не кажучи ні слова, “усиновити, чи удочерити” другу половину.

Виправити свою поведінку, каятися, молитися, просити допомоги Божої, просити мужності, мудрості і любові до другої половини. Любов всесильна. Любов - скарб. Дуже рідкісний. Ним ніхто не знехтує і через нього не переступить, і тільки Бог і святі зможуть допомогти осягнути це почуття до іншої людини і силу дасть Він. І плакати доведеться, але то буде сльоза мужності, і ховати їх не станете, коли знайдете правдиві слова для ницої поведінки другої половини. І коли Бог бачитиме, що ви не щадили живота свого, душу положили, то або схаменеться ваш друг, або відійде і не пошкодуєте за ним. І потрібно намагатися покращити ситуацію в сім'ї. Але мудро - не дорікати, не спокушати, не згадувати, а простити, покаятися і, в першу чергу, самому виправитися.

У письменника Олександра Громова є розповідь, в якій описується сімейне життя двох не дуже благополучних в минулому людей. На свій ювілей чоловік запросив старого армійського товариша і, сам того не бажаючи, створив умови, щоб старе життя дружини покликало до себе. Ніби спокусив її на гріх своїм ювілеєм. Закінчується розповідь дивовижно православно: чоловік зрозумів, що в сім'ї відбулося падіння, спокуса; дружина заглядає до нього в кімнату ранком і бачить, як він стоїть навколішки перед іконою і говорить: “Прости, прости, це я в усьому винен”. Письменник показав істину: потрібно йти каятися, на себе провину взяти і намагатися виправити погане в собі.

Ті, що зберегли сім'ю розуміють її дорогоцінність. Чоловік і дружина через рік, два, три можуть сказати: “Яке щастя, що ми не наробили дурниць...“. А коли сім'я розпадається, то сум за першим шлюбом, як правило, не покидає людину все життя.

протоієрей Євгеній Шестун,
кандидат педагогічних наук.
"Православна сім'я",

 

На початок сторінки