Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№8 (82)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Преображення Господнє

Преподобний Лаврентій Чернігівський

Практика чиноприйому в історії Церкви

Криза Католицької Церкви

Хресний хід по Україні дійшов до Львівщини

Вплив посту і молитви на організм людини

Почаївська Лавра та її святині

Монастир - мірило віри

Дитяча сторінка
Дитинство і юність преподобного Авраамія Смоленського

Велика зрада

Явлення мертвого

Записи святителя Петра Могили

Про Літургію нашу та уніатську

Ритуальне вбивство

Криваві меси. Діалог з православним священиком

Православна сім'я. Розлучення

Життя та чудеса почаївського старця схимонаха Амфілохія

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ЯВЛЕННЯ МЕРТВОГО

Якось довелося мені побувати на поминках: в парафіянки помер вітчим. Після цього я поїхав до себе на квартиру, а наступного дня, ранком, знову відвідав їх. В квартирі застав розгардіяш, вночі відбулося щось несподіване, загадкове і страшне.

Трохи заспокоївшись, знайома все детально розповіла. Вітчим її в молодості служив у храмі, але потім, після важких подій і потрясінь став жити як мирська людина. Богу він, звичайно, не молився, хіба інколи, в храм не ходив. За рік до його смерті знайома моя відчула тривогу за стан його душі. Все вмовляла відвідати храм: “Всі ми смертні, а після смерті - на суд Господній, а там - навіки - рай чи пекло. Покайтеся, висповідайтеся, причастіться, - адже багато років вже не сповідалися і не причащалися”.

Він: “Рано мені про смерть думати, - здоровий ще, побігаю, поживу”, - так і не пішов в церкву, не послухався її.

Потім один священик прямо в них на квартирі соборував віруючих, запросив його і говорить: “Не можна цей світ покидати, не покаявшись в гріхах, без сповіді. Давайте, я прийму сповідь, соборуватиму, а потім в храмі причаститеся. Але вітчим на те сказав, що здоровий і не хоче думати про смерть. Після цього ще декілька разів жінка просила його свою душу очистити, але він відмовлявся. Несподівано викликав духівник і говорить: “Роби, що хочеш, але вітчима свого до мене привези”. Хоча він її вітчима ніколи не бачив.

Вона знову вітчима просить, вмовляє до її духівника з'їздити. - Отець, - говорить, - прозорливий, даремно б вас не викликав. Але він не погодився. Вона облишила, хоча в серці дуже шкодувала.

- Бачив Бог, - говорила вона, - скільки я боролася за його душу.

Якось увечері він випив чаю і пішов спати, а ранком не прокинувся - помер, так і пішов з життя - без покаяння, непідготовлений до страшного суду Божого.

Коли сиділи ми на його поминках за столом, зауважив я, що тільки монашка не їсть, не п'є, а все читає Псалтир.

Коли всі розійшлися, монашка залишилася ночувати, і саме в тій кімнаті, де жив покійний. Перед сном помолилася, ще Псалтир почитала по мертвому, та й заснула. Вночі прокинулася і чує, що хтось йде по коридору. Потім чує, як підійшли до дверей її кімнати, ручку дверей повернули, двері відчинили; чує вже кроки по кімнаті, паркет скрипить. Так страшно їй стало, вся зіщулилася, заціпеніла від страху і, навіть, ім'я Боже пригадати не може. Очі відкрила і бачить, що вітчим нахилився над нею і зі страшним, страдницьким стогоном говорить: “Молися, молися, молися за мене!!! - Тепер тільки змогла закричати: - Господи, помилуй! - і вітчим відразу зник.

На лемент прибігли всі, відразу прокинулися - і побачили, що монашка вся тремтить від страху і хреститься безупинно. А монахиня старенькою була, багато на своєму віку побачила, але й вона цього страху не змогла спокійно перенести.

Всю ніч вони не спали, обговорюючи те, що трапилося, і молилися. І, навіть, вранці, коли я прийшов, виглядали наляканими, збудженими і ніяк заспокоїтися не могли.

Воістину, страшно без покаяння померти.

Священик Володимир Ємелічев,
“Розповіді про чудеса”

 

На початок сторінки