Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№7 (81)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Святий великомученик Прокопій

Чи справді "Україна любить Папу"?

Подвиг

Звичаї перших християн. Заповіт таїнств

Про потаємне...

Хто може бути священиком?

Священик і парафіяни

Заява єпископату Української Православної Церкви стосовно діалогу з УАПЦ та УПЦ КП

Молитва і хвороба

Дитяча сторінка
Дитинство преподобної Макрини

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Мораль і щастя

Правда про Фатіму

Свята "правда" по-римськи

Для того, щоб нагодувати ваші душі, до вас приходить Церква

Вже чути брязкіт кайданів...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ЧИ СПРАВДІ “УКРАЇНА ЛЮБИТЬ ПАПУ”?

Візит закінчився. Він був корисним і для нас. Чимало масок було зірвано, чимало гострих зубів визирнуло з-під посмішок.

Ми побачили католиків справжніми “папістами”, тобто тими, хто, за словами св. Афанасія Олександрійського, впадаючи в єресь, втрачає ім'я “християнин”. Ті, що пішли за Арієм, стали аріанами, ті, що за Лютером - лютеранами, за Філаретом - філаретівцями, за папою - папістами. Замість двоєдиної любові до Бога і ближнього, яка є ознакою християнина, наші, не такі вже багаті на справжню любов, уніати показали себе багатими любов'ю до папи. “Ми любимо папу!”, - диригували псевдомонахи, розмахуючи рукавами ряс. “Любимо!” - ревів натовп, що нічим не відрізнявся від “кайфуючої” молоді на рок-концерті.

Напередодні візиту в інтерв'ю (чи не першому) поважній російській газеті кардинал Любомир Гузар сказав, що папа для католиків - це те ж саме, що для комуністів - червоний прапор. “Коли хто стає під червоний прапор”, - каже кардинал, - “ми розуміємо, що це - комуніст. Коли ми стоїмо коло Папи, ясно, що ми - католики”.

Кардинал напевно потім пошкодував за необтесаність свого прикладу, але сказаного не повернеш. Зупинимося на цьому. Коли йде демонстрація, то прапор розгортають і високо піднімають. А коли демонстрація закінчиться, то згорнутий прапор ховають в комору, або ставлять в кут до наступного разу. Так ось, папа дійсно виконав роль прапора. І це не був його приїзд, а його “привіз”, тобто його привезли ті, хто робить свої діла іменем папи. Немічний від віку і хвороб, змучений життям єпископ Старого Риму не був головним режисером усіх цих шоу, що відбулися. Відчувалось, що група кардиналів з їх оточенням - ось таємна пружина візиту та його майбутніх наслідків. Папа спекулює іменем апостола Петра. Кардинали прикриваються “найсвятішим Отцем” і так до останнього ксьондза, який шукає свого, вигукуючи високі фрази.

Але що їм вдалося? Нічого, на разі. Ні до одної святині не вступила нога римського “чоловікобога”: ні до Софії, ні до Києво-Печерської Лаври. Його “святість” відвідала інші “святині” - іподром і льотне поле. “По Савці - свитка”. Католики були змушені задовольнитися лише тим, що раніше захопили - Галичиною. Але, чи тобі, Галицький народе, до душі бути здобиччю? У кожній галицькій хаті висить портрет Т. Г. Шевченка. Але цей великий поет про папу казав, що...

На апостольськім престолі
Чернець годований сидить,
Чужою кровію шинкує
І рай у найми віддає...

У відомому фільмі “Пропала грамота” козак Василь (його роль грає легенда українського кіно - Миколайчук) так казав, коли сварився: “Та щоб я в пекло пішов, та щоб я католиком став...” Не було гіршої біди для українця, ніж стати католиком і не було гіршої образи ніж “католиком” обізвати. Вся Україна такою і залишилася. Тільки Галичина спотворилася до невпізнання... Замість миру візит папи приніс поглиблення трагічного поділу на Захід і Схід, прірви, яку викопали в Україні католики ще в 1596 році.

Візит папи дав можливість усім тим, хто “має очі, щоб бачити” впізнати в минулих подіях репетицію приходу антихриста. Але візит зустріли хто з радістю, хто від страху, хто “за компанію”, але всі: і “непримиримі” протестанти, і юдеї, і мусульмани, і відступники від Православної єдності - розкольники. На цьому фоні масової апостасії тільки Свята Канонічна Православна Церква не догоджала “світу цьому” і лишалася твердою і непохитною в Істині.

Даремно і влада, і уніати боялися провокацій. Ми не розбійники і не провокатори, як дехто з інших себе проявив. Нас не слід боятися. Ми не бунтуємо, а тільки молимося.

Але бійтеся, лицеміри, себе самих і кари за своє лукавство! Замість благословення, якого ви ніби-то бажаєте, з небес може зійти дещо страшніше від того дощу, яким Господь вас залив нещодавно.

РЕДАКЦІЯ

 

На початок сторінки

пример