Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№7 (81)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Святий великомученик Прокопій

Чи справді "Україна любить Папу"?

Подвиг

Звичаї перших християн. Заповіт таїнств

Про потаємне...

Хто може бути священиком?

Священик і парафіяни

Заява єпископату Української Православної Церкви стосовно діалогу з УАПЦ та УПЦ КП

Молитва і хвороба

Дитяча сторінка
Дитинство преподобної Макрини

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Мораль і щастя

Правда про Фатіму

Свята "правда" по-римськи

Для того, щоб нагодувати ваші душі, до вас приходить Церква

Вже чути брязкіт кайданів...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    
ДИТЯЧА СТОРІНКА

ДИТИНСТВО ПРЕПОДОБНОЇ МАКРИНИ

(пам'ять 19 липня/1 серпня)

У Василія і Марії була найстарша донька Макрина. Серед її братів також були і Василій Великий та Григорій Ніський, які згодом стали святителями. Всього у сім'ї було десятеро дітей - четверо хлопців і шестеро дівчат.

Перед народженням найстаршої дочки її матері сниться, що на руках у неї дитина, котра ще не народилася. І підходить до неї світлий чоловік, з любов'ю дивиться на дівчинку і тричі називає її Феклою.

Після цього сну жінка відразу народила дитину і назвала її Феклою. Але домашні і рідні називали дівчинку Макриною на честь її бабусі. Ця стара жінка була ревною християнкою.

Дитина підростала і все більше виявляла свої здібності і незвичайний розум. Мати рано навчила її читати, і пропонувала їй книжки не поганські, а книжки Божественного Писання. Вона звертала її увагу особливо на тих рядках, в яких є палка молитва, славослів'я Боже, чи добре моральне повчання. Дівчинка швидко вчилася, бо мала гострий розум. На її устах завжди були слова молитви чи Писання, незалежно від того, чи вона щось робить, чи обідає, чи лягає спати.

І ось коли Макрині було 12 років, багато людей почали сватати Макрину за своїх синів, бо була вона дуже красива. І ось батько її зупинив свій вибір на одному юнаку, який виділявся не тільки походженням батьків, але й розумам і поведінкою своєю. Макрину заручили з цим хлопцем.

Макрина не хотіла виходити заміж, але погодилася з волею свого батька. І коли її наречений помер, вона прийняла цю смерть за заклик Божий. Багато людей продовжували сватати її. Батьки і рідні наполягали на шлюбі. Але вона відповіла всім, що нечемно дівчині, котра була заручена з одним, вийти заміж за іншого, адже за природнім законом шлюб повинен бути один, як і народження і смерть.

Ось так почалися чернечі подвиги Макрини, котрі і привели її до святості.
 



 

ХРЕЩЕННЯ ВЕЛИКОЇ КНЯГИНІ ОЛЬГИ

Повійте вітри, розбийте хмари,
Степи, покрийтесь цвітами -
Княгиня Ольга спішить з бояри
До Царгорода, до Мами.

Давно одреклась она поганства,
Перуна, Лади, Купала,
Давно в Києві для християнства
Она дім Божий создала.

І стиха милость віри Христовой
В серці горячім кормила,
За просвіт Русі темной, суровой
Журбу безсону журила.

І зажелала печальна мати,
Зорею неба огріта,
Купелі хресной і благодати
Божой для руського світа.

Заграйте, води, проспітесь, моря,
Береги, крийтесь коврами -
Двигнулась Ольга, красна, як зоря,
До Цареграда з дівами.

А в Цареграді Багрянородний
Костантин з дворським читає,
І патріархи, і клір народний
Гостю в воротах вітають.

В небу подібнім Софійськім храмі
Заграли дзвони, взгриміли,
Розлялись світа злотом, звіздами,
Осанни пісні запіли...

Микола Устиянович


 

На початок сторінки