Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№6 (80)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Слово на свято Сходження Святого Духа

"Ближче до Папи – ближче до Бога"?

День Святого Духа

Що таке святість?

Звичаї перших християн. Зібрання християн

Поради віруючого лікаря

Берлінська стіна в Україні

Дитяча сторінка
Преподобний Левкій, юний ігумен

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Мета і засоби

Вартість абрикосової кісточки, (або за що просив вибачення Папа)

Правда про Фатіму

Що ви знаєте про Католицизм?

Католики вже давно піддали нас анафемі

"Київ бомбили, нам оголосили..."

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ПРАВДА ПРО ФАТІМУ

(Продовження. Поч. у №5)

КОНТАКТИ З “АНГЕЛОМ”

“Третій раз ангел явився десь наприкінці вересня або на початку жовтня... ми йшли з Прегуейра (це невеличка оливкова ділянка моїх батьків) до нашого друга Лана з Кабесо, і дорога пролягла схилом з боку Альюстреля і Каза Велья. Там ми спочатку прочитали Розарій і молитви Ангела, дані нам Ангелом першого разу. Поки ми були там, втретє явився Ангел. Він тримав в руці Чашу, над Нею зависла Облатка, з якої капала Кров в Чашу”.

Ангел лишив Чашу висіти в повітрі, став з нами на коліна і сказав нам три рази повторити:

- Свята Трійце, Отче, Сине і Душе Святий, в глибокому страху я молюся Тобі, і жертвую Тобі на цінне Тіло і Кров, Душу і Божество Іісуса Христа, Який є присутнім у всіх Дарохранительницях Землі, заради спокути за всю наругу, богохульство і байдужість, які ображають Його Самого. Через нескінченні заслуги Його Святого Серця і Непорочного Серця Діви Марії і прошу Тебе навернути грішників.

Після цього Ангел підвівся, взяв Чашу і Облатку, подав мені Святу Облатку і розділив Кров в Чаші між Жасінтою і Франсішко, говорячи:

- Прийміть Тіло і пийте Кров Іісуса Христа, Якого так жахливо ображають невдячні люди. Спокутуєте їхні гріхи і ублажіть вашого Бога.

Він знову став на коліна, повторив з нами ще раз ту ж молитву: “Свята Трійце” і зник.

Заворожені надприродною силою, що оточувала нас, ми все повторювали за Ангелом: опускалися на коліна, повторювали молитви, які він промовляв. Присутність Бога була такою сильною, що вона нас абсолютно скувала і пригнітила. На якийсь час, здавалося, вона відняла в нас можливість керувати собою. В цей день ми виконували нашу повсякденну роботу, відчуваючи на собі вплив надприродної істоти, яка ніби носила нас. Почуття миру і щастя були безмежними, але чисто духовними, і повністю концентрували наші душі в Бозі. Тілесне виснаження, яке пригнічувало нас, теж було величезним”.

“Жасінта сказала: - Я не знаю, що зі мною! Я не можу ні говорити, ні співати, ні грати, і ні на що не маю сили”. Франсішко ж, який не чув слів Ангела, але став на коліна поруч з дівчатками, говорив після явлення: “Я дуже радію, коли бачу Ангела. Але погано, що після цього я ні на що не здатний. Я не міг навіть як слід ходити. Сам не розумію, що зі мною було”.

*     *     *

Після другого і третього контакту з “ангелом” бачимо, що “ангел” закликає до Спокутних жертв: “...принесіть, що можете в жертву, щоб спокутувати гріхи, які ображають Його” (2-е явлення) і “Спокутуєте їх (людей) гріхи і ублажіть вашого Бога” (3-є явлення). Чи не є це дивним?

Здавалося б, можна припустити, що, постійно повторюючи про необхідність жертви, “Богородиця” таким чином наставляє трьох молодих католиків на шлях милосердя. Але, беручи до уваги вік дітей-пастушків, це припущення слід відкинути.

За вказівками “Дами”, зміст жертви полягає в самокатуванні. Цілком протилежно трактують подвиг приборкання плоті в Православ'ї. За аскетичним вченням св. Отців, подвижник повинен позбавити себе тільки зайвих матеріальних благ, що прив'язують його до землі і утруднюють його духовний ріст. Тому серед православних немає фанатичного аскетизму, що так поширений серед католиків, як приклад: масовість флагелантів-самокатівників - рух, заснований на виключно плотському розумінні слів Св. Письма про підкорення плоті “бо плоть (зла воля людини) бажає противного духові, а дух - противного плоті: вони одне одному противляться” (Гал. 5, 17). А апостол Павло вчить: “ Бо ми, будучи в плоті, не за плоттю воюємо” (2 Кор. 10, 3). Істинна аскеза не призведе до передчасної смерті отроків і малолітніх, як це трапилося з Жасінтою і Франсішко. “Милості хочу, а не жертви” (Мф. 9, 13), - говорить Господь.

Хто може спокутувати гріхи людські? Тільки Агнець Божий. Про жертву знав і Старий Завіт: жертву всеспалення, жертву за гріх, жертву провини, мирну - очищення, хлібну жертву - і всі вони були прообразом покутної милостивої Жертви Сина Божого і Святої Євхаристії. Якщо ми зустрічаємо в святого апостола Павла слова “я вже стаю жертвою” (2 Тим. 4, 6), то не забуваймо, що перші християни, під благодатними дарами розуміли життя і смерть, як причетність до Іісуса Христа, і вважали свою участь побічною в Його Жертві. Природа Церкви євхаристична, і в Церкві постійно відновлюється Єдина, Христова Жертва. Приковує нашу увагу дивна фраза з молитви “ангела” в 3-му явленні, перед “причастям” дітей: “жертвую Тобі на (?!! - ієрод. М.) цінне Тіло і Кров, Душу і Божество Іісуса Христа, Який є присутнім у всіх Дарохранительницях Землі, заради спокути за всю наругу, богохульство і байдужість, які ображають Його Самого”. Що грішна людина може пожертвувати на Тіло і Кров Христову, на Божество? Чи не богохульство це, приховане латинським обрамленням?

Про вчинки “ангела” в 3-му явленні можна говорити, що в них відчувається фальшивість: “Він тримав в руці Чашу, над Нею зависла Облатка, з якої капала Кров в Чашу”, чи: “Каплі Крові сочилися з Хліба і падали в Чашу і, коли Ангел впав перед Нею і, Вона повисла в повітрі, ніби її хто підтримував невидимими руками” (Мф. 9, 13). Це “зависання в повітрі”, це картинне “сочіння крові” занадто вже віддає екзальтованими католицькими уявленнями про молитвенну містику, омана і безблагодатність якої розкрита в творах свт. Ігнатія (Брянчанінова) і проф. А. Ф. Лосєва.

Екзальтована молитвенна поетика 3-го явлення фатімського “ангела” співзвучна словам католицької святої Катерини Сієнської: “Боже вічний, прийми в жертву моє життя в цьому містичному Тілі - Святій Церкві. Мені нічого дати, крім того, що Ти дав мені. Візьми ж моє серце і вижми його над образом Своєї Нареченої”.

Факт знесилення, виснаження дітей після контакту, з їх же слів, можна вважати доведеним. Знесилення буває і від благодатних видінь. Пригадаймо знемогу пророка Даниїла (Дан. 10, 5-8): “І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а ... люди не бачили цього: але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб заховатися. І залишився я один і дивився на це велике видіння, але в мені не залишилося сили, і вигляд обличчя мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорості”, але не робімо поспішних висновків з зовнішнього збігу по факту знемоги, і не тільки тому, що в видінні Даниїла інше “відчуття” надреальності, але й тому, що знемога від “явлень” відома і в інших традиціях, наприклад: “Тяжким є явлення бога, який представ у власній особі” (“Іліада” 20, 131).

Довелося почути, що причащання “ангелом” дітей хлібом і вином промовляє на користь благодатності фатімських явлень, тому що католики причащають мирян тільки хлібом. Таке судження видається нам поверхневим. Православна традиція зберегла всі застереження про можливість бісівської підробки у видимості причащання. В “Лавсаїку” зустрічаємо:

“Якось сатана, прийнявши на себе образ пресвітера, приходить до авви Іоана і робить вигляд, ніби хоче дати йому Причастя. Але блаженний Іоан, впізнавши його, сказав:

- Ти батько всякого обману і всякого лукавства, ворог всякої правди! Ти не тільки безперестану зваблюєш душі християн, але і дерзаєш глумитися над Святими Таїнствами.

Диявол відповідав йому:

- Ще трохи і вдалося б мені звабити тебе. Тому що цим засобом я звабив одного з твоєї братії і, позбавивши розуму, довів його до божевілля. Багато праведників молилися за нього і ледь змогли привести його до тями.

Сказавши це, він зник."

(Далі буде)

Ієродиякон Макарій
"Правда про Фатіму"

 

На початок сторінки