Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№5 (79)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Про Вознесіння Господнє і П'ятидесятницю

Дивенъ Богъ во святыхъ Своихъ. Великомученик Георгій Побідоносець

Звір з сімома головами

Щоденник священика

Чудо зцілення

Звичаї перших християн. Аскетизм християн

Богоугодний дроворуб

Паління

Джерело святої Анни

Допомогла Почаївська ікона

Дитяча сторінка
Мученик Іоан, младенець Київський

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Доброта і слушність

Роздуми напередодні візиту (якого могло б і не бути)

Католицизм у Сирії

Ісус чи Іісус Христос?

Правда про Фатіму

Дивенъ Богъ во святыхъ Своихъ. Життя преподобного Микити Затворника (31 січня ст.ст.)

Лікарі - угодники божі

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    
По святих місцях України

ДЖЕРЕЛО СВЯТОЇ АННИ

Якщо ви були в паломництві до Почаївської лаври, помолилися біля місця, де ступала нога Богородиці, випили цілющої води, що тече зі стопи Її, приложилися до чудотворної Почаївської ікони, до мощей преподобного Іова Почаївського, то все ж не поспішайте завершувати свою духовну подорож. Місцеві жителі обов'язково порадять вам відвідати ще одне святе місце, розташоване за кільканадцять кілометрів від Почаєва. Йдеться про цілющі джерела праведної Анни, що пробилися з-під землі. Тут зцілюються недужі і відновлюють в душах спокій і мир християни.

Давній переказ про появу на тутешніх землях цілющих джерел вам залюбки розповість будь-який мешканець Онишківців, що в Лубенському районі на Рівненщині. Отож переказ каже, що в давні часи на місці джерел стояла церква. Та під час татарської навали, коли православний люд потерпав від знущань іновірців, ця церква, завдяки Божому Промислу, була збережена - вона увійшла в землю. Минуло багато часу. В Онишківцях збудували нову церкву. Та на тому місці, де стояла попередня, сталося диво. Дітлахи, що пасли в цій місцині худобу, якось знайшли тут ікону святої Анни. Все село зібралося того дня на місці старої церкви, щоб побачити явлену ікону, її було врочисто перенесено до храму. Та наступного дня ікони в церкві не знайшли - вона дивним чином повернулася на старе місце. Селяни потрактували цю подію так: святині не віддали належної шани. Тому ікону, після відповідного богослужіння, було вдруге перенесено в сільський храм. Однак зранку історія повторилася. Відтоді селяни зрозуміли, що праведна Анна сама обрала для себе місце і нікуди переходити не хоче. Тому тут збудували невелику капличку, в якій і зберігалася ікона. На цьому місці й забили цілющі джерела. Впродовж віків християни приїжджали в Онишківці, щоб викупатись у святій воді і позбутися тілесної та душевної недуги.

У часи войовничого атеїзму влада вирішила знищити місце паломництва християн. Капличку було розібрано і кудись вивезено. А самі джерела засипали торфом, а зверху ще й поклали важкі бетонні плити. Однак святі місця знеславленими не бувають. Джерельна вода пробилася струмком і почала живити навколишні ставки.

У 1991 році місцеві селяни знову очистили засипані джерела. Бетонні плити знадобилися для того, щоб вимурувати доволі величенький басейн, де нині збирається цілюща вода. Біля нього збудували кам'яну церковку, колодязь.

...Ми приїхали до уславлених джерел у прохолодне вересневе надвечір'я. Вода в басейні не лише кришталево чиста, але й немов би світиться. Тут порядкують черниці зі Святомиколаївського монастиря, що на Рівненщині. Вони збудували поблизу джерел свій скит і тепер допомагають облаштовувати святе місце.

- Ми відкрили свій скит після Великодніх свят, - розповіла ігуменя монастиря. - Спочатку було дуже важко. А тепер ось закінчуємо будувати гардероб для паломників. Вже підвели електрику. Голова Дубненської райдержадміністрації обіцяє допомогти відремонтувати дорогу, аби люди в будь-яку пору року могли відвідати святе місце.

- І навіть взимку?

- Ця вода - незвичайна. Вона не замерзає і в найлютіші морози, - сказала ігуменя. - І влітку, і взимку однакової температури - плюс п'ять градусів за Цельсієм. Часом, коли мене долає втома, я заходжу у воду і відразу відчуваю, як появляються нові сили. Цю воду брали на хімічний аналіз і виявили у ній високий вміст срібла.

Ціле літо черниці приймали паломників. У серпні сюди приїжджає по дванадцять автобусів впродовж дня. Багато людей, що прийняли срібну купіль у джерелах праведної Анни, згодом писали в скит, що їх покинули хвороби.

Вечоріло. З лісу потягнуло вогкістю і прохолодою. Ми з подивом спостерігали за кількома паломниками, які лаштувалися ночувати просто неба біля басейну.

- Цим людям стало легше. Вони ладні мерзнути вночі, щоб зранку прийняти ще раз цілющу купіль, - пояснила ігуменя. - Ми, звісно, хотіли б якнайшвидше облаштувати приміщення, де такі люди могли б переночувати. Але наразі вони ще мусять потерпіти.

Сутеніло. Ми від'їжджали з Онишківців. Навіть у салоні авто нам дошкуляла вереснева прохолода. А наш тернопільський гід, що прийняв срібну купіль, пашів здоров'ям і теплом.

Василь Терещук,
м. Львів

 

На початок сторінки