Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№5 (79)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Про Вознесіння Господнє і П'ятидесятницю

Дивенъ Богъ во святыхъ Своихъ. Великомученик Георгій Побідоносець

Звір з сімома головами

Щоденник священика

Чудо зцілення

Звичаї перших християн. Аскетизм християн

Богоугодний дроворуб

Паління

Джерело святої Анни

Допомогла Почаївська ікона

Дитяча сторінка
Мученик Іоан, младенець Київський

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Доброта і слушність

Роздуми напередодні візиту (якого могло б і не бути)

Католицизм у Сирії

Ісус чи Іісус Христос?

Правда про Фатіму

Дивенъ Богъ во святыхъ Своихъ. Життя преподобного Микити Затворника (31 січня ст.ст.)

Лікарі - угодники божі

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ДИВЕНЪ БОГЪ ВО СВЯТЫХЪ СВОИХЪ

Життя преподобного Микити Затворника
(31 січня ст.ст.)

В часи ігуменства прп. Никона жив у св. Печерському монастирі його брат Микита. Він випросив в ігумена благословення на затвор. І з того часу перебував один у молитві. Пройшло небагато часу, і чернець не уник тенет диявольських. Під час свого співу він почув якийсь голос, який ніби молився разом з ним. І при цьому Микита відчув неземні пахощі. Звабившись цим, він сказав сам до себе: “Якби це був не ангел, він не молився б разом зі мною і благоухання не може бути нічим іншим, як благоуханням Духа Святого”. І почав ще ретельніше молитися: “Господи, явися мені Сам, наяву хочу побачити Тебе”. Тоді голос йому: “Не явлюся тобі, ти занадто молодий і ще загордишся”. Затворник зі сльозами: “Ні в якому разі, Господи. Бо ігумен навчив мене розрізняти звабу бісівську; все, що Ти велиш, виконаю”. Тоді змій сказав: “Неможливо людині во плоті бачити мене, тому посилаю тобі ангела мого, він перебуватиме з тобою, ти ж виконуй волю його...”. І враз перед ним явився біс в образі світлого ангела. Микита впав ниць, і поклонився йому як Ангелу.

Біс йому і каже: “Тепер ти вже не молися, а тільки читай книжки, і розмовляй один на один з Богом, і повчай тих, що будуть приходити до тебе. А я сам буду молити Творця спасти тебе.” Він перестав молитися, старанно читав книги, і при цьому бачив біса, який постійно молився за нього. Микита радів. Почав пророчити. І слава велика пішла про нього; всі дивувалися тому, як збувалися його пророчі слова.

Одного разу послав він до князя Ізяслава звістку: “Сьогодні вб'ють князя Гліба Святославовича в Заволч'ї; пошли сина свого Святополка на посадництво в Новгород”. Так і сталося. Через декілька днів прийшла звістка про вбивство князя Гліба. Микиту вже почали слухати князі і бояри. Він дуже добре знав книги Старого Завіту, а Євангелію і Апостола не хотів читати, і навіть чути про них не хотів. Тоді всі в монастирі зрозуміли, що він в омані бісівській.

До Микити прийшли преподобні отці, і помолившись, вигнали з нього біса. Після того запитали: “Чи знає він що-небудь з книг Старого Завіту”.

Микита клявся, що він ніколи їх не читав. Складалося враження, що він взагалі забув грамоту. Тому святі отці навчили його заново читати і писати. Коли Микита прийшов до тями, висповідав свій гріх, оплакуючи його, і надалі дотримувався суворого посту тілом і помислом. Так що в майбутньому перевершив всіх християнськими чеснотами. Господь прийняв його щире каяття і як Петру, що тричі відрікався, Христос сказав: “Паси вівці Мої”. Так явив Свою милість Господь Микиті, який щиро покаявся і потім призначив його в сан єпископа Новгородського і прославив його життя істинним даром чудотворіння.

З “Патерика Києво-Печерського”

 

На початок сторінки