Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№4 (78)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Дивенъ Богъ во святыхъ Своихъ. Св. мучениця Фомаїда

Лист Константинопольського Патріарха Варфоломія українським парламентарям

Прес реліз Першої конференції Львівського обласного осередку об'єднання громадян "Путь православних"

Вітальне слово від імені парафіян церкви св. Іоана Хрестителя

Благодатний вогонь

Звичаї перших християн. Шлюб

Подружня вірність

Папу запрошено: він має відвідати Україну в червні

Дитяча сторінка
Підсніжник.

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Великодні писанки

Вже близько, коло дверей...

Кусюча... картопля

Меланя - "голова барання"

Чудо з іконою

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ВЕЛИКОДНІ ПИСАНКИ

(На допомогу вчителю "Християнської етики")

Cценарій вистави

Дійові особи:

Ведуча. Курочка. Червона писанка. Зелена писанка. Жовта писанка. Коричнева писанка. Біла писанка.
 


Ведуча:

Знову приходить весна в Україну. Воскресає природа, воскресає життя. Надходять Великодні свята. Українці у своїх оселях печуть паски і беруться за давнє-прадавнє ремесло - розписування писанок. З поколінь передається це споконвічне мистецтво. Протягом цілих десятиліть намагалися вилучити його з історії українського народу, знищити, та даремно, бо писанка вічна, як сам український життєлюбний народ. Існує легенда: “У темному підземеллі живе злий дух Пекун, прикутий на 12 ланцях. З тієї безвісті посилає він на землю своїх слуг, а коли якийсь повертається, то він і питає: “Чи діти шанують своїх батька й матір? Чи брати і сестри ворогують між собою чи ні? Чи сусід заздрить сусідові чи ні? А чи писанки ще пишуть?”
Слуги відповідають злому духу:
“Пишуть усі люди, сповідаються і мирно живуть між собою”. Тоді Пекун аж заходиться від злості й плаче, бо ті, що не пишуть писанки, то його люди. Пекун ними тішиться. Зірвався би злий з ланців, але дуже міцне залізо. Доки він не розірве залізні ланці, доти й люди писатимуть писанки. Доки люди пишуть писанки, доти буде світ”.
Задзвонили радісно дзвони в церквах. Христос воскрес! Тендітна українська писанка перемогла зло! Тож тішмося воскресінням Господнім, любімося і даруймо одне одному писанки! На щастя, на долю, на віки вічні!

На сцену виходить п'ять писанок. (Костюми писанок: бочкувата форма з твердого дроту накривається гофрованим папером, на голівках відповідні прикраси тієї ж самої форми, кольору. Костюм вдягається через голову.) Далі з'являється Курочка, яка має тільки жовтий дзьоб, нашитий на білу матерію.

Курочка:
Ко-ко-ко, куд-ку-дак, знесла яйце, як кулак,
Цілу купу наскладала, а ще більше планувала.
Ко-ко-ко-ко, куд-ку-дак, всі великі, мов кулак!

Писанки починають обережно рухатись і поволі підходять ближче до краю сцени, залишаючи позаду себе великий кошик.

Всі писанки:
Стук, стук, стук, обережно,
Бо в кошику тісно
Стук, стук, стук, обережно,
Від жари аж млісно!
Червона писанка.
Я сидіти тут не хочу,
На підлогу собі скочу.

Зелена писанка.
Ходімо швидше, вилізаймо,
Пісню гарну заспіваймо!

Писанки обертаються навколо себе, хваляться своїм вбранням.
Співають пісню “Ми яскраві писаночки”:

Ми яскраві писаночки,
Гарні, гарні паняночки,
Нас писала невеличка
Марусенькина сестричка.
Ой писала в темну нічку
І спалила цілу свічку,
Жовтим воском нас красила
І до фарби положила.

Червона писанка.
В буряках мене купала,
На червоно змалювала.

Зелена писанка.
У траві мене варила,
На зелено закрасила.

Жовта писанка.
Мене вбрала у лушпину,
В цибулевую свитину.

Коричнева писанка.
В шкірці яблуко мочила,
Це додало мені сили.

Біла писанка.
Я біленькою зосталась,
Тільки квіточок набралась.

Червона писанка.
А мене квітчають червоні хустинки.

Зелена писанка.
Мене вкривають зелені листочки.

Жовта писанка.
Мене у жовті взори прибрала.

Коричнева писанка.
На мене коричневих цяток наклала.

Біла писанка.
Я така гарна, й не передати.

Всі писанки.
Всі ми гарненькі — і хочем сказати:
Христос воскрес! — шепочуть квіти,
Несеться шелест їх по лузі.
Христос воскрес! — вкраїнські діти,
Радійте всі — ви наші друзі!
Христос воскрес! — щебече дивно
Мала пташина у гніздечку.
Христос воскрес! — моя родино,
Моя хатино, мій садочку.
Христос воскрес! — Дніпро клекоче
Й несе цю вість у Чорне море.
Вкраїно, встань, протри вже очі,
Всміхнися і, забудь про горе!

Далі всі урочисто співають “Христос воскрес!”

Христос воскрес! Радійте, діти!
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
кладіть на Божий Хрест вінок.
Нехай бринять і пахнуть квіти,
нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
і звеселяють рідний край!
На нас погляне Божа Мати,
радіючи з святих небес,
Збирайтесь, діточки, співати.
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Нехай бринять і пахнуть квіти,
нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
і звеселяють рідний край!


 

На початок сторінки