Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№3 (77)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

"Чадо, прощаються тобі гріхи твої" (Мк. 2, 5)

Святі сорок мучеників Севастійських

Папу запрошено: він має відвідати Україну в червні

Звичаї перших християн. Піст. Трапеза

Розмова з хресним батьком

Дитяча сторінка

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Головні вади

Язик - вогонь

"Як я став православним"

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Чудо сповіді

Чи "вартий Париж меси"?

Трапеза у Великий піст

Православний піст проти грипу

Голос народу

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ГОЛОВНІ ВАДИ

(На допомогу вчителю "Християнської етики")

Сенс вад здається ясним: як протилежність чесноти, вада — це постійна схильність волі і здатність здійснювати зло. Одне все-таки треба вияснити: свого часу ми говорили, що ми не в змозі прагнути зла задля зла; вибираючи щось, вибираємо це з рації бажаного блага. Часом здійснюємо помилки, бачачи добро там, де його нема; але й тоді маємо справу не з моральним злом, а лише з помилкою, з неслушним вчинком. В чому ж полягає морально поганий акт, який різниться від похибки? Відбувається він тоді, кола суб'єкт знає, що благо, котре він вибирає, не належить йому. Злодій, що обкрадає банк, прагне блага, яким, безсумнівно, є гроші, але, якщо він не був вражений серйозною моральною хворобою, то достеменно знає, що здійснює зло.

Отже, вада — це також постійний навик, а інколи навіть згубна звичка, яка полягає у свідомій (хоч би якоюсь мірою) готовності вибору такого блага, про котре суб'єкт знає (навіть якщо вже не відчуває докорів сумління), що його вибирати не повинен.

Вищевикладене пояснює, в чому полягає роль вади, що дезинтегрує людину і деградує її. Бо ми не в змозі змінити нашої розумної природи; що людина б не робила, вона завжди залишається особою, котра “може цілком знайти себе самого тільки через щиру віддачу самого себе”. Формуючи і поглиблюючи в собі чесноти (котрі самі є різними формами любові), людина підтверджує і обґрунтовує те, ким вона є за своєю суттю. Тимчасова вада віддає людську волю якомусь благу, котре “виламується” з властивої позиції і претендує на вищий ранг, ніж той, котрий їй відповідає в особистому порядку благ.

Вино було створене для звеселення людських сердець, але алкоголік обертає це благо в тяжку кривду для інших і власні злигодні, причому це лихо набуло в нашій країні таких трагічних розмірів, що багато тверезих і відповідальних, визнали за необхідне об'єднатися в антиалкогольний рух, який в цій ситуації гідний всілякої підтримки. Відпочинок необхідний, але лінивий хоче постійно відпочивати, втомлюючись при цьому, звичайно, більше, ніж працьовита людина від своєї праці тощо. Часом благо є прихованим (напр., заспокоєння нервів, яким виправдовують паління цигарок), але вада завжди базується на якомусь невідповідному прагненні до блага, яке обезволює того, хто підкорився їй.

Так звані сім головних гріхів, котрі дехто, може, пам'ятає з катехизму, це, по суті, сім головних вад. “Головних” — не означає найтяжчих, скоріше — найпоширеніших і найбільш “заразливих”, тобто тих, що тягнуть за собою інші. Це: гордість, захланність, неуміркованість в їжі й питті, нечистота, заздрість, лінивство, гнів.

Чотири перших з них базуються на невпорядкованому прагненні до блага, три інших — на невмінні зносити зло, що супроводжує реалізацію блага.

Отож, гордим є той, хто засмакував настільки т. зв. духовні блага (популярність, становище, владу), що буде обороняти їх за будь-яку ціну, з їх володіння черпати ілюзорне почуття власної вищості відносно інших. Деякі кроки політиків здаються навіть добрими, однак нерідко підтверджують гірку істину, що була висловлена колись Є. Лецом: “Дотик трону змінює людину”.

Захланність (що легко перероджується в скупість) ґрунтується на прихильності до матеріальних благ, котра замість того, щоб з'єднувати людей розподіленням того, чим володіють, в дусі справедливості й любові, стає осередком відчуження і взаємної ворожості.

Про непоміркованість в їжі й питті, а також нечистоту ми вже не раз говорили. Варто зараз зауважити, що заздрість об'єднує з гордістю той самий фальшивий критерій власної вищості: залежність її від соціальної позиції або інших благ, які в дійсності не визначають величі людини. Та сама риса, котра живить гордість одного, пожирає заздрістю іншого. В своїх крайнощах заздрість набуває таких форм, в ім'я котрих людина позбавляє інших тих благ, яких сама не має. Віруючий повинен пам'ятати, що заздрість з причини обдарування інших тим, до чого сам прагне, по суті, є звинуваченням самого Бога в несправедливому розподілі Його дарів.

Лінивство зовні виглядає невинним, але легко призводить до малодушної відмови від реалізації важких завдань, перед котрими кожний з нас колись опиняється. Ця відмова, в свою чергу, нерідко відштовхує лінивих на “бічну колію”. Інші, хто більш амбітний і працьовитий, ліпше використовують свої дані. Лінивим же людям залишається відчуття переможеного, яке наповнює їх краще чи гірше прихованим смутком. Зрештою, ваду гніву треба відрізняти від слушного гніву. Буває, що гнів — це властива реакція на зло, котре зустрічаємо (згадаймо Христа, котрий вигнав з єрусалимської святині купців). Вада гніву ґрунтується на чомусь іншому: на підкоренні почуттю гніву внаслідок перешкод в реалізації блага. Ефектом цього, однак, є примноження зла, а не його усунення. Хоч інколи людина, що має владу, викликає страх, коли впадає гнів, однак сам гнів — це прояв слабкості, а не сили. Терпеливість є трудною, а підкорення почуттю гніву приходить легко.

Про вади можна багато говорити, але занадто — не варто. Хоч в ім'я правди треба вказати на властивий їм механізм зла, що нищить, але все-таки краще показувати притягальну силу добра. Бо вада, як кожне зло, прибирає оболонку блага, Чим краще вдається показати справжнє благо, тим більш блідне видима привабливість зла. Чи не є це особливо важливим, але й нелегким завданням педагога?

Андрій Шостек

 

На початок сторінки