Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№3 (77)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

"Чадо, прощаються тобі гріхи твої" (Мк. 2, 5)

Святі сорок мучеників Севастійських

Папу запрошено: він має відвідати Україну в червні

Звичаї перших християн. Піст. Трапеза

Розмова з хресним батьком

Дитяча сторінка

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Головні вади

Язик - вогонь

"Як я став православним"

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Чудо сповіді

Чи "вартий Париж меси"?

Трапеза у Великий піст

Православний піст проти грипу

Голос народу

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ЗВИЧАЇ ПЕРШИХ ХРИСТИЯН

Піст

Християни постили частіше від іудеїв, і піст був майже таким, як і в них, тобто виражався в прояві знаків печалі. Він полягав в тому, щоб їсти не більше одного разу в день - ввечері, утримуватися від вина, солодкого і жирного, проводити день на самоті і в молитві. В книзі “Пастир”, шанованій древніми, говориться, що в день посту з самого ранку треба йти на молитву, не вкушаючи нічого, крім хліба і води, роздавати вбогим надлишки від свого майна. З постом завжди поєднювалася роздача милостині. Сам піст служив цьому, тим що зменшував витрати. Пити до вечері вважалося порушенням посту. Хтось зі святих, ідучи на муки, відмовився пити те, що йому піднесли для зміцнення сил, говорячи, що ще не прийшов час перервати піст. Це було в п'ятницю в 10 год. ранку. В перших століттях церковний піст у християн був один раз на рік, перед Пасхою - Великий Піст (Тертуліан, “Про піст”). Церква дотримувалася його в пам'ять про страждання Ісуса Христа, відносячи до себе сказане Ним: “Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть” (Мф. 9, 15).

Інші пости були тоді довільними (Тертуліан, “Про піст”): піст в середу і п'ятницю кожної седмиці, відповідно Великому Посту, був проявом співчуття до страждань Ісуса Христа, оскільки в середу скликана була проти Нього іудеями рада, а в п'ятницю Він був розп'ятий.

Ці пости відрізнялися між собою тривалістю. Піст в середу і п'ятницю тривав до третьої години дня, тому і називали його напівпостом. Піст в Чотиридесятницю закінчувався після вечірні. Ще був повний піст або повне говіння, коли цілу добу проводили без їжі. Так говіли у Велику Суботу, деякі до неї додавали Велику П'ятницю, інші проводили так три дні, чотири, деякі всі шість днів Страсної седмиці - кожний скільки міг. Повного посту в Іспанії дотримувалися кожної суботи і, додатково, один раз кожного місяця, крім липня і серпня.

Утримувалися від їжі по різному. Одні не їли печеного і вареного, інші їли тільки сухе (Тертуліан, “Про піст”), утримуючись не тільки від м'яса і вина, але і від плодів винних і соковитих, вживаючи з хлібом лише горіхи, мигдаль і т. п., інші задовольнялися хлібом і водою. Такий піст особливо одобрювався під час говіння, як підготовка до мучеництва (Тертуліан, “Про піст”). Деякі не тільки в Страстну седмицю нічого не їли, а навіть впродовж багатьох днів, як говорить Лукіян. В ці незвичайно тривалі пости входили навіть недільні дні, в які за правилами Церкви заборонено було поститися.

У перші століття християнства в Греції і Римі були люди, що займалися різними тілесними вправами для зміцнення тіла, але набагато більше було таких, які шкідливими для здоров'я пороками знесилювали себе настільки, що в розквіті літ виглядали дуже старими. В той же час серед розпусти, яка процвітала в Єгипті і Сірії, були великі постники, що жили набагато довше від інших людей. Правда, у теплих країнах піст не настільки тяжкий, але спостерігалися незвичайні приклади утримування від їжі і в Галлії, і в ще більш холодних країнах - і це вже більш ніж через 100 років після апостолів, тому що багато хто з великих подвижників слідували древнім у пості.

Християни, подібно до іудеїв, вважали піст часом нарікань. Правда, в іудеїв причиною посту була печаль за втратою члена родини, або якась біда. А християни намагалися вникнути в духовний стан речей, і тому використовували піст - цей зовнішній вияв скорботи - для підсилення контролю над своїми почуттями, що сприяє спасінню (2 Кор. 7, 10), тобто покаянню в гріхах. Св. Кіпріян вчить, щоб грішник оплакував смерть душі своєї принаймні так, як втрату улюбленої особи (“Про падіння”), а святий Іоан Златоуст у слові “О умилениї” вживає таке ж порівняння. Крім того, піст вважався корисним для запобігання спокусам, виснажуючи тіло і підпорядковуючи його духу. Тому ті, що постилися, уникали задоволень, навіть дозволених. Всі намагалися бути більше на самоті, більше мовчати, в церкві бути більш уважними, в молитві і читанні - стараннішими.

Трапеза

Навіть не в дні посту трапеза християн була дуже помірною і простою. Їм постійно нагадували: не для того живуть, щоб їсти, а для того їдять, щоб жити (Климент Олександрійський, “Про виховання дітей”), приймати їжу стільки, скільки потрібно для здоров'я і сили щоб трудитися, нехтувати ласощами і приготуванням пишних страв. Вони розуміли буквально і приймали як закон слова св. апостола Павла: “Краще не їсти м'яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знемагає” (Рим. 14, 21). Стримування від вина приписувалося найбільше жінкам і підліткам, а тим, що все-таки вживали його, рекомендували розбавляти водою. Якщо хто їв м'ясо, то здебільшого рибу або птахів, але не четвероногих; від крові і задушеного утримувалися всі по забороні Апостольського Собору (Діян. 15, 29). Багато хто харчувалися лише молочними стравами, плодами і овочами. Найчастіше: горохом, бобами, чечевицею. Іноді вважали, що і вони є занадто поживними для тіла, і вживали тільки зелень з хлібом і водою, буквально розуміючи слова апостола (Рим. 14, 2). Розповідають про св. апостола Матфія, що він харчувався одною зеленню, бруньками з дерев і ягодами.

Взагалі християни віддавали перевагу тільки стравам дуже простим, в сирому вигляді і без приправ (Климент Олександрійський, “Про виховання дітей”), і не сідали за стіл більше двох разів за день, повністю нехтуючи, за велінням апостолів (Гал.5, 21; Рим.13,13; 1Петр. 4,3) застіллями (гулянками), на яких пиячили. Обід і вечеря, хоч були простими і легкими, але починалися і завершувалися молитвою, що і досі зберігається в Церкві. З цього приводу Пруденцій склав два гімни, де ясно відображений дух перших століть (“Бібліотека святих отців”).

У ті часи було прийнято читати що-небудь протягом трапези. Плиній ніколи не пропускав цієї нагоди, а Ювеналій, запрошуючи одного зі своїх друзів до себе на вечерю, обіцяв йому читати Гомера і Вергілія. Християни ж читали Св. Письмо і, замість розпусних пісень і музики, якими супроводжувалися поганські бенкети, співали духовні гімни (Климент Олександрійський, “Про виховання дітей”, “Стромати”). Хоча вони аж ніяк не засуджували ні музику, ні веселощів, тільки б те і друге було благочинним і служило славі Божій. Вони не їли разом з єретиками та іншими відлученими від Церкви (1 Кор. 5, 11), навіть, з оглашенними, але іноді їли з тими, що під катуванням зрадили Христу, щоб не зовсім розривати з ними спілкування (1 Кор. 10, 27).


 

На початок сторінки