Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№3 (77)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

"Чадо, прощаються тобі гріхи твої" (Мк. 2, 5)

Святі сорок мучеників Севастійських

Папу запрошено: він має відвідати Україну в червні

Звичаї перших християн. Піст. Трапеза

Розмова з хресним батьком

Дитяча сторінка

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Головні вади

Язик - вогонь

"Як я став православним"

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Чудо сповіді

Чи "вартий Париж меси"?

Трапеза у Великий піст

Православний піст проти грипу

Голос народу

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

СВЯТІ СОРОК МУЧЕНИКІВ СЕВАСТІЙСЬКИХ

Свята Христова Церква молитовно святкує 9 березня ст. ст. (22 березня н. ст.) мученицьку кончину 40-ка мучеників Севастійських. В 313 році святий Констянтин Великий видав указ, про свободу християнського віросповідання. Соправителем царя Констянтина Великого був Ликиній, ревний поганин, який також поставив свій підпис під цим едиктом (наказом). Він був ревним шанувальником поганських богів і гонителем Христової Церкви в підвладних йому областях. В той час, у вірменському місті Севастії, одним з воєначальників був Агриколай, ревний сторонник поган. Під його військовою владою знаходилося сорок Каппадокійських хоробрих воїнів, які одержали перемогу в багатьох битвах. Всі вони були християнами. Агриколай постановив примусити їх принести жертви поганським богам. А коли воїни-християни відмовились, він, піддавши їх тяжким мукам, кинув у темницю. Вони щиро молились Господу і співали 90-й псалом “Живий в помощі Вишняго”. Серед молитви, опівночі, явився їм Сам Господь, Який сказав: “Хто витерпить до кінця, той спасеться” (Мф. 10, 22).

Другого дня знову привели воїнів до Агриколая, який почав вихваляти їхню доблесть, мужність і відвагу в бою, а потім закликав відректися від Христа та принести жертву поганським богам. При цьому обіцяв багаті дарунки і високі службові посади. Почувши рішучу відмову, Агриколай наказав знову кинути воїнів у темницю до прибуття Лисія - правителя області.

Тим часом, в темниці св. Кирион наставляв воїнів такими словами: “Здружившись на війні, ми стали друзями в Господі, щоб не розлучатися навіки і стати разом на християнський подвиг”.

Через сім днів в Севастію на суд прибув Лисій. Коли перед ним стали 40 славних безстрашних воїнів-переможців, він дивувався їх мужності і красі і знову обіцяв їм великі багатства і почесті, аби тільки покорилися його волі. Почувши відмову, він придумав страшні муки. Була тоді дуже холодна зима, з сильними північними вітрами. Мучитель наказав всіх роздягнути догола і загнати в озеро. На березі озера була розпалена гаряча лазня для тих, хто не витримає холоду і зречеться Господа. Вночі від сильного морозу з вітром тіла воїнів покрилися льодом. Один з них не витримав і, вийшовши з води, побіг грітися, але як тільки переступив поріг, впав мертвим.

Про страшні муки сорока Севастійських мучеників святий Василій Великий у похвальному слові говорив так: “На морозі тіло від охолодження крові синіє, потім корчиться, зуби починають стукотіти, руки і ноги дерев'яніють і мерзнуть, і незабаром наступає смерть”. Святі мученики почали вголос молитися: “Дякуємо Тобі, Господи, що Ти посилаєш нам випробування. Інші вмирають за свої злочини, а ми помираємо за свою віру і справедливість. Не поступимось дияволу! Коли вмирати передчасно, то так, щоб могли жити вічно!” (“Житія Святих”). О третій годині ночі з'явилось над ними тепле світло, настільки тепле, що лід в озері розтопився. В той час вся охорона спала, крім в тюремного вартового на ім'я Аглай. Він чув молитви мучеників і роздумував про себе, як це так, що один з них не витерпів холоду, побіг в лазню і помер, а ті, решта, стоять на такому морозі і всі живі. Схвильований небесним сяйвом, він підняв свої очі до неба і побачив 39 вінців, які сходили з неба на мучеників. Аглай догадався, що той, що побіг у парну, не гідний вінця святості. Він з поспіхом зняв з себе одяг і, кинувшись у воду, став поряд з 39-ма мучениками зі словами: “Господи, в Тебе вірую, причисли і мене до числа цих Святих Твоїх. Я - християнин”. І знову їх стало 40 чоловік - і з неба зійшов сороковий вінець. Вони всі разом стояли у воді і співали 11-й псалом: “Спаси мене Господи, бо не стало праведного...”.

На другий день мучителі дізналися, що всі мученики живі, а їх сторож Аглай разом з ними прославляє Господа. Тоді святих воїнів вивели з води і залізним молотом перебили їм голені. Серед них був один зовсім молодий на ім'я Мелітон. Мати його також була християнкою і проживала недалеко. Дізнавшись про суд і покарання, вона хвилювалася, що син її, ще зовсім молодий, може не витримати страшних мук, і поспішила до нього. Вона втішала сина і підбадьорювала, щоб не боявся страждань, і був стійким до кінця.

Тіла святих мучеників поклали на колісницю і повезли палити. Молодий Мелітон ще трохи дихав, а тому його залишили лежати на землі. Мати підняла сина і на плечах понесла за колісницею. Коли Мелітон віддав Богу душу, мати положила його поруч з тілами його друзів. Всі тіла святих мучеників були спалені, а недогорілі кістки кинуті в воду, щоб християни не могли їх забрати. Але Господь зберіг святі останки. Через три дні святі мученики з'явилися у сні блаженному Петру, єпископу Севастійському і наказали передати їх останки землі. Єпископ з кількома священиками вночі позбирали останки святих мучеників, які світилися неземним світлом і з честю, по-християнськи, похоронили їх. Тіла сорока святих мучеників було спалено, щоб сповнились слова Святого Письма: “Проидохомъ сквозь огнь и воду и извелъ еси ны въ покой” (Пс. 16, 12).

Частину святих мощей, згідно передання, мати святого Григорія Нісського разом з донькою Мокриною помістила в монастирі в Понті, а друга залишилася в Кесарії Каппадокійській.

Згідно повчання святого Василія Великого в “Слові про сорок святих мучеників”, православні християни повинні звертатися до них з молитвою за тих, що відсутні, знаходяться в далекій дорозі, на війні чи в неволі. Звертаймося і ми з гарячою вірою і молитвою в життєвих турботах до святих сорока Севастійських мучеників, щоб Господь пом'янув всіх нас в Царстві Небесному і дарував всім мир і свою милість.

Митрофорний протоієрей Володимир Бабич,
кандидат богослов'я,
м. Львів

 

На початок сторінки

Доставка цветов сумы