Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№2 (76)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Стрітення Господнє

Скажи мені хто твій лікар...

Пристрасть

Прес-реліз засідання Священного Синоду та Собору єпископів української Православної Церкви від 22 січня 2001 року

За церковними стінами

Звичаї перших християн

Віра Христова - Віра Православна

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Добре слово

Служителі майбутнього Антихриста в Україні

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Таємниця цноти

Квітник духовний

"І будуть двоє одна плоть"

"Три шістки" в штрих-коді

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ЗВИЧАЇ ПЕРШИХ ХРИСТИЯН

Головною справою перших християн була молитва. Згідно зі вченням апостола Павла про безупинну молитву, християни намагалися по можливості частіше спрямовувати свій дух до Бога. Вони завжди молилися разом (св. Ігнатій, “Лист до Єфесян”; Тертуліан, “Апологія”), бо вважали: чим більша кількість людей просить у Бога благодіянь, то і більше надії на отримання їх по слову Спасителя (Мф. 18, 19-20). Тому св. Ігнатій постановляє св. Полікарпу, щоб збори відбувалися частіше, і радить робити перекличку вірних поіменно. Вважалося, що присутність пастирів надає більшої ваги спільним молитвам, а присутні своїм прикладом заохочують один одного.

Спільні молитви відбувалися зранку і ввечері. Таким чином вони освячували початок і кінець дня (“Постанови апостолів”). Ранкові молитви заміняли ранкову старозавітну жертву, а вечірні - вечірню, і вживалися для освячення початку ночі. Їх іноді називали світильними, тому що вони відбувалися в такий час, коли вже починали запалювати світильники, і в нас у цей час співається відомий стих, що нагадує про світло.

Спільну молитву закінчували цілуванням один одного (Тертуліан, “Про молитву Господню”). Ті, що не могли бути присутніми на молитві: хворі, ув'язнені, подорожуючі - збиралися між собою, наскільки це було можливо, і якщо знаходилися порізно, то все одно молилися в установлений час.

Крім ранку і вечора молилися ще в 3-й, 6-й і 9-й годині дня і впродовж ночі. Климент Олександрійський, Тертуліан і св. Кіпріян посилаються на приклади зі Старого і Нового Завітів і пояснюють причину. Ориген наголошує, щоб молилися зранку, опівдні, ввечері і вночі (“Про молитву”). Молилися, повернувшись лицем до сходу, і стояли, піднявши руки. Години молитв відрахували по відліку римлян (Климент, “Стромати”), які ділили весь день від сходу до заходу сонця на 12 рівних годин, але нерівних у міру зростання або зменшення днів. Ніч так само ділилася на 12 годин і на чверті, які називалися стражами або змінами, оскільки на війні міняли нічну варту чотири рази. Таким чином, якщо взяти приклад рівнодення, 1-а година римська буде відповідати нашій 7-й годині ранку, 3-я - 9-й, 6-а -12-й, 9-а -15-й, 12-а -18-й, з чого видно, що молитви протягом дня слідували одна за одною через кожні три години.

Серед ночі вставали, щоб молитися за прикладом псалмоспівця (Пс. 118, 62) і св. апостола Павла, коли він знаходився в темниці після побоїв, отриманих ним разом з Силою (Діян.16,25). Климент Олександрійський, Тертуліан і Ориген згадують про цю нічну молитву (Климент, “Стромати”, “Про виховання дітей”; Тертуліан, “До дружини”), св. Кіпріян відзивається про неї з похвалою (“Про молитву наприкінці дня”). Взагалі ця звичка одобряється всіма святими отцями, як дуже корисна для дисципліни плоті і направлення духу до Бога. Існувало правило читати Символ Віри щоранку і у випадку небезпеки (Блаж. Августин, “Бесіда 42-а”; св. Амвросій, “Про цноту”).

Нарешті, щоб якомога частіше звертатися до Бога і ретельніше виконувати заповідь про безупинну молитву, складалися молитви, особливі для кожного заняття, беручи до уваги настанови св. Павла (Кол.3, 17). Таким чином всі роботи: обробка землі, сівба, жнива і збір урожаю починалися і закінчувалися молитвами. Молилися, починаючи будувати дім або жити в ньому, починаючи ткати полотно або шити сукню, або носити її, або робити що-небудь подібне. Приклади такого роду молитов і тепер можна знайти в служебниках. Вітання на початку листа і при зустрічах, були не в звиклими виразами дружби, а словами молитви (Свт. Златоуст, “Бесіда на послання до Фессалоникійців”). Навіть вчинки не дуже важливі супроводжувалися знаменням хреста, як скороченою молитвою. Його малювали дотиком пальців на чолі тоді, коли належало входити, виходити, йти, сідати, підводитися, лягати, вдягатися, взуватися, пити, їсти та інше (Тертуліан, “Про вінець”; свят. Кирил Єрусалимський, “Оглашення про Вознесіння”).
 

За текстом журналу “Християнське читання”,
1825 р

 

На початок сторінки