Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№2 (76)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Стрітення Господнє

Скажи мені хто твій лікар...

Пристрасть

Прес-реліз засідання Священного Синоду та Собору єпископів української Православної Церкви від 22 січня 2001 року

За церковними стінами

Звичаї перших християн

Віра Христова - Віра Православна

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Добре слово

Служителі майбутнього Антихриста в Україні

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Таємниця цноти

Квітник духовний

"І будуть двоє одна плоть"

"Три шістки" в штрих-коді

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

“І БУДУТЬ ДВОЄ ОДНА ПЛОТЬ”

“Інтимний зв'язок між чоловіком і жінкою - це таїнство. В Біблії сказано “...і будуть двоє одна плоть”. Зауважте, з початку створення світу - “...і будуть двоє одна плоть” - Творець планував моногамію. Є люди на планеті, які розуміють ці пророчі слова і на цих “сыны человеєчеєския” тримаються високі ідеали людства, як насущна реальність Буття. Чи зміг би об'явитися сатана на Землі, якби люди по власній волі, всемилостиво дарованій нам Богом, не переступили цей Закон. “І будуть двоє одна плоть” - це настанова і благословення Боже. Бог дає по силі нашій - це значить, що ми талановито і сміливо могли слідувати цьому. Могли, але така поведінка вимагала зусиль і боротьби з спокусою легкого здобутку. Зі сторінок Святого Письма Творець постійно пояснює і нагадує нам, які наслідки чекають всіх.

Але і цього мало. Тоді Бог втілився і ходив серед нас, щоб ми могли переконатися, як мало потрібно для тіла і як багато - для душі. Хіба любов Божа не основана на обов'язку? Послухайте світ, він фанфаронить, що любов і обов'язок несумісні. А вірність викорінюють, як якийсь придаток. Більшість чоловіків при нагоді дозволяють “покласти лапу” на заміжню і незаміжню жінку, більшість осіб жіночої статі (вони себе вважають жінками) не посоромляться влізти в чужу сім'ю. А пізніше, після сексу, коли вже дозріють розумово, з розпукою шукають зцілення для себе і своїх дітей, говорячи Господу Богу: “Допоможи, бо ми ж люди”. А раніше, займаючись блудом, ким були? Бог, звичайно, допомагає.

В тому, що “...і будуть двоє одна плоть”, прикрита глибока таємниця Буття. Вона з глибини віків, проігнорована, лунає до нас застереженням - потопом, Содомом і Гоморою, крахом Римської імперії, останнім днем Помпеї. Блуд руйнує сам себе. Там, де блуд - істота немає успіху ні в чому, яким би одягом не прикрилася: ні здоров'я, ні розуму.

Потрібно шукати ідеал. Він існує. Ідеал - це реальність, дана нам Богом. Важко слідувати ідеальному, але ж можливо. Люди відмахуються від ідеального. Та вийти заміж добре і вдало одружитися можна тільки тоді, коли ти уявляєш, що воно таке, ідеал. Так, кожному Адаму призначена його Єва. Кожна Єва шукає свого Адама, споріднену душу. А коли ми поспішили тілом? Тоді наші вірні половини десь самотньо бродять по світу, повірте, в ущерб цілому людству.

Православна Церква наполягає на Таїнстві вінчання. Вінчання подвоює сили благодаті для союзу обох. Вінчає клятвений союз чоловіка і жінки, скріплює його Таїнством, цим підкреслюючи святість, Божу благословенність такого єднання. Єднання двох характерів, світоглядів, які мають під собою основу - високу мораль. Потрібні добровільність, щирість намірів, розуміння необхідності допомоги Божої для створення праведної сім'ї обом з подружжя. Навіть, “випадковість” зустрічі двох, взаємна симпатія, що переростає в любов - це також благословення Господнє. Господь може благословити тільки цноту, або назавжди розкаяного грішника, подібно до розбійника на хресті. Але коли люди самі себе “благословляють” на інтимний зв'язок, то яка мета переслідується? Вигода - насолода, союз без плоду. “Всяку гілку ...відсікає, що не плодоносить, ...а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють ( Ін. 15, 2-6). В цнотливій сім'ї не “займаються любов'ю”, і в цнотливій сім'ї не перетворюють жінку в дітородний апарат, по крайній мірі, так повинно бути. Бо ми ведемо розмову не про те, як є, а про ідеал - як повинно бути.

Совокупляються грішники. Гріх також має силу - свою, залізної хватки, мораль. Якщо ми тільки вкрали, збрехали, оговорили когось, подумки побажали злого, мало усвідомити і покаятися, і тоді наслідки наших дій ще не раз доженуть нас, і спокушатимуть не раз, але ми, усвідомивши, знайдемо сили не піддатися.

Знайте - совокупляються тільки грішники. Вони також ”...і будуть двоє одна плоть”. Дві, ворожі світу і Богу, сили об'єднуються навіки. Переспав - добровільно прийняв всі гріхи іншого, маючи і свої. Хоча фізично через пару хвилин, годин вони можливо ніколи не зустрінуться. Проте кожен пішов своєю дорогою з назавжди подвоєною ношею гріха, а якщо потроєною і т. д. помноженою. Ось де коріння сили сатани. Що хороше може чекати таку людину, чоловіка чи жінку - однаково. І якщо вони колись порізно утворять сім'ї, матимуть дітей, то нагородять ношею і їх. Ця чергова низькопробна насолода тільки приблизила Суд Божий над ними, який не зачепить праведника.

Подвоєна ноша гріха - не прозвучить для декого переконливо. Розглянемо “під мікроскопом”, набуту в інтимному зв'язку, ношу гріха: спадковий гріх до сьомого коліна, всі спадкові хвороби, пов'язані з цим, відповідальність за всі скоєні гріхи всією, чужою вам, родиною до сьомого коліна. Нехай ви ніколи не зустрінетесь, але “поріднились” навіки. Хто не впаде під такою ношею? Ось звідки приходять рак, вроджені каліцтва фізичні і розумові, маразми і т. п. Ми кажемо спадковість, дивуємося звідки взялося? Але хіба інформація сьомого коліна доходить до нас. Було б повчальним вести детальний літопис сім'ї. Мораль віків нотується виключно історичними подіями, підсовуючи нам абстраговані дати, якими, як досягненням, кичиться людство і не робить аналізу причин, які спонукали ці події.

Ми так намагаємось прикрасити себе і своїх дітей модним одягом, виробами з золота, заощадити на чорний день, не усвідомлюючи, що вже, маючи такий намір, запланували чорні дні для себе і своїх дітей. І якщо наша дитина білошкірих батьків матиме тільки чорну шкіру, як відгомін нашого минулого, то це ще не найбільше лихо.

Молитва, праця, каяття - наше спасіння. Тепер ми усвідомили свої гріхи, покаялися, причастилися, ми називаємо себе християнами і в нас є діти, і тільки власним прикладом - думкою, наміром, дією переконаємо своїх дітей і допоможемо їм бути щасливими. “Ибо вот, Я творю новое небо и новую землю, и прежние уже не будут воспоминаемы и не придут на сердце“(Іс. 65, 17). Розкаяні, молитовно: “вєдеєнием и не вєдєениєм”, у сні і наяву старатимося бути “воспоминаємы” під “Новим небом” і на “Новой земле”.
 

Михаїл,
м. Львів

 

На початок сторінки