Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№2 (76)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Стрітення Господнє

Скажи мені хто твій лікар...

Пристрасть

Прес-реліз засідання Священного Синоду та Собору єпископів української Православної Церкви від 22 січня 2001 року

За церковними стінами

Звичаї перших християн

Віра Христова - Віра Православна

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Добре слово

Служителі майбутнього Антихриста в Україні

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Таємниця цноти

Квітник духовний

"І будуть двоє одна плоть"

"Три шістки" в штрих-коді

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО БРАТІВ І СЕСТЕР,
ЯКІ ВІДІЙШЛИ ВІД ПРАВОСЛАВ'Я
В КАТОЛИЦИЗМ ГРЕЦЬКОГО ОБРЯДУ

Частина III "Таїнства"

(Продовження. Початок в №12, 2000 - №1, 2001)

1. Хрещення.

Єдина Свята Соборна і Апостольська Церква здійснювала хрещення через три занурення у воду, папа Пелагій називає трикратне занурення установленням Господнім, і ще в XIII столітті хрещення на Заході здійснювалось через три занурення во ім'я Святої Троїці, про що ясно свідчать в древніх храмах Італії священні баптерії, які збереглися і до нині. І тільки пізніше введено в Римській Церкві хрещення через кроплення і обливання, а з XV століття змінена і формула Таїнства, а точніше, замість - “хреститься раб Божий (ім'я) во ім'я Отця, амінь, і Сина, амінь, і Святого Духа, амінь”- - “Я хрещу тебе (ім'я) во ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа”.

Правило 50 Святих Апостолів говорить: “Якщо хто, єпископ, чи пресвітер, не три погруження єдиного тайнодійства, а одне погруження чинить, ...нехай буде відлучений”. А Правило 49 Святих Апостолів говорить: “Якщо хто, єпископ, чи пресвітер, хрестить... не в Отця і Сина і Святого Духа.... - нехай буде відлучений”. Знову ж, і тут ми бачимо відступлення від Апостольських Правил. Що тут ще додати?

2. Миропомазання.

В Католицькій Церкві дітей миропомазують не зразу ж після хрещення, а через деякий час. Ісус Христос, в розмові з Никодимом, сказав; “Якщо хто не родиться водою і духом, не може увійти в Царство Боже” (Ін. 3,5). Яка ж доля чекає дитину, якщо вона не встигла хреститись Духом?! Святий Кіпріан заповідував: “Хто хрестився, ще необхідно бути помазаному, щоби, прйнявши помазання, він міг бути помазанником Божим і мати в собі Благодать Христову”.

Правило 48 Лафікійського Собору (364р.) говорить: “Необхідно просвіченим (хрещеним) бути помазаними помазанням небесним, і бути з'єднаними з Царством Божим”. Природньо, що ці сили особливо необхідні людині тоді, коли вона тільки вступила в життя нове духовне і потребує підкріплення і підтримки. А тому, не маючи на собі печаті Святого Духа (Миропомазання), неможливо зростати в духовному житті. Ось чому, як пише книга Діянь, - “Коли почули Апостоли, які були в Єрусалимі, що Самарія прийняла Слово Боже, послали до них Петра та Іоана, котрі, прийшовши, помолились за них, щоб вони прийняли Духа Святого. Бо Він не сходив ще на жодного з них, а тільки були вони охрещені в ім 'я Господа Ісуса. Тоді поклали руки на них, і вони прийняли Духа Святого!” (Діян. 8,14-17) - пізніше рукоположення було замінено миропомазуванням, але суть залишилась та сама. Святий Симеон Солунський пише: “Ті, що не помазані миром, ні Богу, ні Ангелам невідомі... і невідомі Христу”. Замінена і формула помазування, і замість - “Печать дара Духа Святого” - “Знаменую тебе знаменням хреста і утверджую миром спасіння во ім'я Отця і Сина і Святого Духа”, тобто суть Таїнства затушовується і скасовується...

3. Причастя Тіла і Крові Христових.

В Католицькій Церкві для таїнства Євхаристії береться не квасний хліб, а прісний. Це нововведення протирічить словам Господа на Тайній Вечері: “Це творіть на Мій спомин” (Лук.22,19), а Спаситель здійснив таїнство Причастя не на прісному хлібі, а на квасному. Звідки це видно? Це видно із Євангелії, в якій говориться, що Спаситель здійснив це Таїнство раніше Пасхи іудейської, коли ще не вживали опрісноків (Ін. 13,1). Звідки це ще видно? Коли після встановлення на Тайній Вечері таїнства Причастя Господь сказав Іуді “що робиш, роби швидше”, то учні Христові “гадали, що Ісус говорить йому: купи що нам треба для свята” (Ін. 13,27-29). А це означає, що Тайна Вечеря відбулась напередодні свята єврейської Пасхи, бо в свято заборонялась Законом будь-яка купля і продажа. Якщо ж не було Пасхи, то зрозуміло, що не було й опрісноків. І ще. Коли на другий день первосвященики привели Ісуса до Пілата, то вони “не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску” (Ін.18,28). Опрісноки ж євреї вживали тільки в день Пасхи.

Древня Церква (до V ст.) прийняла також на Вселенських Соборах, що Чесні Дари освячуються після призивання Святого Духа через благословення ієрейське, але Римська Церква самочинно і тут ввела нововведення і відмовила в призиванні Духа Святого, внаслідок чого в їхній мессі (літургії) момент освячення Дарів не відчувається, як центральний момент літургії, і засвоїла думку, що освячення Дарів здійснюється при проголошенні слів Господа: “прийміть, споживайте: це є Тіло Моє... пийте з Неї всі: бо це є кров Моя”. Але в Євангелії ясно сказано: “Ісус узяв хліб, і поблагословив...” (Мф. 26,26, Мк.14,22 ). Ось в який момент Вечері здійснилось Таїнство! Наслідуючи Заповідь Божу: “пийте з Неї всі”, єдина Свята Соборна Апостольська Церква давала Причастя всім із святої Чаші, але знову ж, Римська Церква з IX - XII ст. позбавила мирян Причастя святої Крові Господньої і це всупереч настанови Господа: “Пийте з Неї всі...”. Окрім цього, в католиків до Причастя не допускаються діти до здійснення над ними Миропомазування, тобто до 7 років. А Христос сказав: “Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Чоловічеського і пити Крові Його, то не будете мати життя в собі” (Ін.6,53). Як же можна дітей не допускати до святого Причастя, коли Сам Христос сказав: “дозвольте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже” (Мк.10,14)?!

4. Єлеопомазання.

У католиків помазування святим Єлеєм здійснюється тільки над тими, хто помирає і називається “останнім помазанням”. Але ось що про це Таїнство говорить Святий Апостол: “Чи хто з вас занедужав, - нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його єлеєм во ім'я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підведе його Господь...” (Як.5,14-15). Римське нововведення протирічить Апостольській Постанові, а отже є неправильним, єретичним.

5. Священство.

В Римській Церкві існує целібат священства (тобто священики обов'язково повинні бути неодружені). Що ж про це говорить Святе Письмо, Апостольські Правила та Правила Вселенських Соборів?

В Старому Завіті священики були жонаті: “Того часу Господь виділив був Левієве плем'я, ...щоб служило Йому” (Втор. 10,8). Плем'я, - а отже чоловіки (левіти) були жонаті. А ось що говорить Правило 5 Святих Апостолів: “Пресвітер нехай не виганяє своєї дружини під виглядом благочестя. Якщо ж вижене, нехай буде відлучений від спілкування церковного, а якщо залишиться непохитним, нехай буде позбавлений священного сану”. Отже, пресвітери (якщо вони не ченці) обов'язково повинні були бути одружені, крім окремих випадків целібату (заради духовного подвигу він добровільно не одружувався, і так його рукопоклали в священний сан). Все це “целібатство” римських священиків є порушенням і Святого Письма і Правил Святих Апостолів, а отже це вчення (“Целібат”) є єрессю і підлягає осудженню християнами.

(далі буде)

 
Священик Миколай Розбицький,
с. Лип'янка, Черкаської єпархії

 

На початок сторінки