Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№1 (75)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

"Дивенъ Богъ во Святихъ Своіхъ". Свята мучениця Татіана.  Прп. Серафим Саровський

Заява єпископату Української Православної Церкви щодо шляхів подолання розколу в українському Православ'ї

Пристрасть

Звичаї перших християн. Хрещення і підготовка до нього

Срібна заметіль

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Є чого повчитися і в молоді!

Здоровий дух - здорове тіло

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Різдво Христове

Різдвяний ангел

Колядки

Мовчанням зраджується Бог

Як поводитися на прийомі у єпископа

Спасительна сила ікони

Як догодити хрещеникові?

Про силу посту в середу

Малина. (Чудеса преподобного Серафима)

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

МАЛИНА
(Чудеса преподобного Серафима)

Приїхав у Саровський монастир перед Різдвом Христовим новий архієрей. Багато чув був він про угодника Божого, але не вірив цим розповідям про чудеса. А може, і люди щось не те наговорили йому?

...Зустріли архієрея ченці дзвонами, у храм провели, потім в архієрейську келію. Почастували його. На другий день служба. Оглянув все архієрей і запитує: “А де ж живе отець Серафим?”

А отець тоді не в монастирі жив, а в пустинці своїй. Подали архієрею коней. А була зима, снігу в Саровських лісах - кучугури по шию!

Насилу проїхав архієрей. Та ще й пішки довелося йти.

Отця Серафима попередили, що сам архієрей йде до нього в гості. Угодник Божий вийшов назустріч без шапочки (клобука) і смиренно в ноги архієрею поклонився. “Благослови, - говорить, - мене, убогого і грішного, святий Владико! Благослови, отче!”. Він і архіеєрея так звав: отче та й отче.

Архієрей благословив і йде поперед нього в пустиньку. Отець під руку його підтримує. Решта залишилися чекати. Ввійшли, помолились, сіли. Отець і говорить: “Гість у мене високий, а от вгостити його в убогого Серафима нічим”.

Архієрей подумав, що отець хоче його чаєм почастувати, і говорить:

- Ти не тривожся, я ситий. Та й не за цим я до тебе приїхав і сніг топтав. От про тебе все чутки йдуть різні.

- Які, отче? - запитує угодник Божий, ніби й не знаючи.

- Говорять, ти чудеса твориш.

- Та що Ви, отче, убогий Серафим чудеса творити не може; чудеса творити тільки Господь Вседержитель може. Йому все можливе, Всемилостивому. Він і світ весь чудесний з нічого сотворив. Він і через ворона Іллю годував. Він і нам з тобою, отче, ось, дивись, благодать яку дав.

Архієрей глянув у куток, куди показував угодник, а там величезний кущ малини, а на ньому повно ягід стиглих. Обімлів архієрей і сказати нічого не може. Зимою! малина! і на голій підлозі виросла! Як у казці!

А отець Серафим взяв блюдце чайне та й рве малину. Нарвав і підносить гостю. “Їж, отче, їж! Не ніяковій. У Бога всього багато! І через убогого Серафима по молитві його і по Своїй милості невимовній Він все може. Як віру будете мати хоч з гірчичне зерно, то й горі накажете: “Руш у море!” Вона і пересунеться. Тільки сумніватися не потрібно, отче. Їж, їж!”

Архієрей все з'їв, а потім раптом поклонився отцю в ноги. А отець Серафим випередити його встиг і говорить: “Не можна тобі кланятися перед убогим Серафимом, ти - архієрей Божий. На тобі благодать велика! Благослови мене, грішного, і помолися!”

Архієрей послухав і підвівся. Благословив батюшку і тільки два-три слівця сказав:

- Прости мене, старець Божий: згрішив я перед тобою! І молись за мене, грішного, і в цьому житті, і в майбутньому.

- Чую, отче, чую. Тільки ти до смерті моєї нікому нічого не говори, інакше хворіти будеш...

Дивиться архієрей, а куща вже нема, а на блюдечку від малинки сік де-не-де залишився, - виходить, не примарилось. Та й пальці в нього в малиновому соку.

Вийшов архієрей. Свита його чекає.

“І чого це, - думають, - він так довго говорив з отцем Серафимом?” А він, без шапочки, знову під руку його веде до самих санок. Підсадив і ще раз в сніг поклонився.

А архієрей, як тільки від'їхав, говорить своїм: “Великий угодник Божий. Правду про нього говорили, що чудеса може творити”. Але ні слова про малину. Тільки дорогою мовчав і хрестився, а то деінколи і скаже: “Великий, великий угодник!”

А коли помер отець, він і розповів про малину.

Митрополит Веніамін (Федченков)
з книжки про преподобного Серафима Саровського.

 

На початок сторінки