Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№9 (71)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Документи архієрейського Собору Української Православної Церкви

Святі мученики Адріан і Наталія

Війна продовжується

"Руська Православна Церква і Східні Патріархи"

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Ритми пекла

Дитяча сторінка
З життя святого Петра

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Хто ми такі?

Як звертатись до священства?

Чи дозволить Бог?...

Зустріч з чудом

Біснуватий. Розповідь очевидця

Отче! Помоліться...

Нам пишуть

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

РИТМИ ПЕКЛА

Падіння могутньої Римської імперії супроводжував низький рівень моралі її суспільства. Тогочасний лозунг - “хліба і видовищ!” яскраво характеризує його духовний і моральний стан. Подібне відбувається сьогодні і в нас. Видовища, які влаштовують сучасні рок-групи у величезних залах та стадіонах, мабуть, не менше “заводять” глядачів та фанатів, як колись римські бої гладіаторів.

Ось як один молодіжний журнал описує виступ нової формації: “Вони біснуються, як одержимі дияволом”. І дійсно, “поклонники сатанинського року”, так охоче називають “Блек Саббат” (“Чорна субота”), все ще приваблюють тисячі фанатів в зали, де з шумом і пекельним шалом звучить рок-меса...

Густий зеленувато-білий туман клубиться над сценою, коли група посилає в натовп перші ударні залпи, починає свою пісню “Народжений знову”. На задньому плані вимальовуються обриси англійського місця жертвоприношень “Stonehenge”, а попереду, по коліно в тумані, ніби одержимий дияволом, Ян Гілан трясе своєю патлатою шевелюрою і ричить “Параноїда” чи “Залізного чоловіка” в бурхливий натовп, котрий, як одержимий, танцює під чорну месу і просить більшого”.

Рок-словник повідомляє: “Блек Саббат” в 1969 році дав клятву в Бірмінгемі у своїй прихильності до тотального року після одного фільму “жахів” за участю Карлофа. Через рік квартет зі своїм, за десять хвилин аранжованим “Параноїдом” став відомою хіт-бандою по обидва боки Атлантики. Їх успіх серед неповнолітньої публіки перебував у протиріччі з оцінкою критиків. Лавина жорстких звуків з нервовим причитальним голосом Саміста передавала, шокуючий суспільство, текст: “Відбери в кого-небудь життя, воно - дешевина; убий кого-не-будь - ніхто не буде плакати. Воля твоя, виконай тільки свій обов'язок; нам потрібна тільки твоя душа” (пісня “Ріг достатку”).

Це привело молодь Америки в такий захват і шал, що група неперервно перебувала в турне і постійно випускала “золоті альбоми”.

Їх нові демонстративні сцени з жорсткою рок-музикою чорної меси, сатанинськими заклинаннями і відьомським культом були прототипом “Окульт-рока” - особливої частини рок-музики, в якій елементи окультизму (магія, спиритизм, сатанизм і ін.) звучать в текстах пісень. Це поєднання хард-року з окультизмом і сатанизмом повинно було стати новою школою. “Блек Саббат” стала прихильником цього напрямку, який вселяв у публіку страх.

Поганий приклад заразний. І вже вітчизняні рок-групи безсоромно повторюють те, що було сказано років тридцять тому на Заході, часто не бажаючи дізнатися про корені і витоки цього страшного феномену.

Відомий маг Кроулі вважається найвизначнішим сатанистом 20-го століття. В своїй антибіблії “Книга закону” він виклав своє сатанинське вчення і вивів основну тезу: “Роби, що хочеш - в цьому весь закон”. Журналіст Харет Кнаут у своїй книзі “Завіт зла” стверджує: “Те, чого Кроулі в своєму житті досяг, чому вчив, що публікував і практикував, для багатьох окультних груп сьогодні стало провідним”.

Прихильник Кроулі Джім Пейдж, керівник всесвітньо відомої рок-групи “Свинцевий дирижабль” був не тільки музикантом, але і власником магазину окультної літератури. До найвідоміших пісень “Свинцевого дирижабля” належить “Драбина до неба”, в якій змальовується культ єгипетської міфології. Текст цієї пісні містить в собі зашифрований сатанинський символ віри! Якщо платівку з цією піснею програти у зворотньому напрямку, а це на звичайному програвачі неможливо, то можна почути такі фрази: “Послухай! Ми були там... Я співаю, бо я живу з сатаною... служи мені!.. Господар сатана”.

Запис на платівку у зворотньому напрямку слів для підсвідомої передачі інформації, називається в деяких колах “зворотнім маскуванням”.

“Ролінг Стоунз” також іноді доходив до флірту з сатанинським культом. В 1967 р. вони випустили платівку під назвою “Бажання їх сатанинської величності”. Згодом Мік Джегер, співак “Стоунзу” зізнався, що ніхто інший, як Антон Лавей, первосвященик сатанинської церкви інспірував групу на випуск цієї платівки. Пізніше появилася і пісня “Симпатія до диявола”, яка повинна була стати гімном американських сатанистів. Тут слід згадати і відому австралійську групу “АС/DC”, в репертуарі якої переважають теми пекла і сатани. Завдяки платівці “Автострада в пекло” вони досягли слави.

На концертах цієї групи тисячі фанатів з натхненням співають цю пісню, в якій є слова “Я знаходжусь на прямій дорозі в пекло!”

І що буде з тією молоддю, що з гордістю викрикує ці слова?

Пекло, це не таке приємне місце, як звучить в піснях. Пекло - це місце кари для проклятих. Це - вогненна піч, де буде “плач і скрегіт зубів” (Мф. 13, 42), де “їх черв'як не вмирає і не гасне вогонь”(Мк. 9, 44), “місце вічних мук” (Мф. 25, 46).

Відомо, що є рок-групи, які прагнуть мати репутацію окультних з метою отримання прибутків. Але сатані байдуже, хто з яких спонукань рекламує на барабані окультизм. Неважливо, чи за своїми переконаннями пропагує група окультизм, чи “жартома” спокушає людей. Сатані вигідні будь-які окультні ігри.

Доводиться констатувати жахливе: кожну протягнуту до нього руку він, рано чи пізно, вхопить залізною хваткою і вже не відпустить. Хто всуне руку в вогонь, той обпечеться. Чи віриш ти у руйнівну силу вогню чи ні, це не має ніякого значення.

Музика, яка грунтується на повторенні і ритмі, відіграє велику роль при заклинанні шаманами демонів і при відправленні різних поганських культів, які приводять до одержимості і використовуються для демонічного контролю над слухачами.

Кілька десятиліть тому в США винайшли метод кодування через кіно і телебачення, шляхом розміщення на плівці окремих кадрів з якоюсь інформацією: око не помічало через швидку зміну кадрів, але дух людини (підсвідомість) вловлює, навіть, якщо інформація подається на іноземній мові і відтворює її у будь-якій послідовності, наприклад, задом наперед, або в дзеркальному зображенні. Одержані приголомшливі результати, які дозволяють керувати свідомістю і поведінкою людини помимо її волі. Чи не тому такою популярністю користуються різні музикальні розважальні кліп-передачі, “мильні опери”, фільми жахів! На концертах рок-груп, при записах альбомів, платівок, а тепер і компакт-дисків здійснюється все це за допомогою звуку.

Відомо, що людське вухо вловлює звук в діапазоні частот 20-17000 Гц (коливань на сек.). Повідомлення, направлене на розтління, накладається на страшно голосну рок-музику у вигляді слабкого інфразвуку (14-20 Гц), або ультразвуку (17000-20000 Гц), якого не чує вухо, але сприймає підсвідомість. Або використовується метод модуляції, коли звук підсвідомого повідомлення змінює амплітуду, частоту, швидкість чи фазу звуку рок-музики. Це невідчутно для вуха, але не для підсвідомості. Виявити таке кодування можна тільки за допомогою приладів. Паралельно зі звуком включається і виключається світло. При чергуванні спалахів світла з частотою 6-8 Гц у людини втрачається глибина сприймання; при 25 Гц - відбувається взаємодія світлового сигналу з альфа-ритмом мозку, губиться здатність до концентрації уваги; за більшої частоти втрачається контроль над собою, і людина скеровується виконувати підсвідомий наказ. Подібні ритми діють не тільки на мозок, але і через нього на інші органи - серце, легені, статеву сферу і т. д.

Безумство рок-н-ролу в 70-х роках охопило весь західний світ, молодь того часу називали “загубленим поколінням”. Звичайно, це не могло не вплинути згубно на духовне здоров'я нації.

В 60-х роках у США були прийняті закони, які забороняли будь-яку підсвідому техніку кодування у сфері кіно, телебачення, радіо, реклам, але “забули” про звукові і відеокасети, платівки, комп'ютерні ігри. Результат - наступне загублене покоління. Зараз історія повторюється на більш відвертому і жорсткому рівні: у нас таких законів взагалі немає, а тому з нами можна робити все, що завгодно...

Музика може не стільки творити, скільки руйнувати. І останнім часом на кожному кроці звучить не тільки пуста поп-музика, але агресивний рок. Платівки відходять в минуле. Але не відходять у минуле “чорні суботи”, “свинцеві дирижаблі”, “бітли”, “орли”, “мавпи” і подібні до них. Утроба копакт-дисків виявилася набагато “ненажерливішою”: замість 40-45 хв. звучання платівки нам пропонують 11-12 годин! Уявляєте: дванадцять годин істерії і біснування “Кісс” чи “АС/DC”!

І купляють!

І слухають!

І навіть - напинають на себе майки з зображенням сатанинських чужих нам поглядів “Нірвани” та інших рок-ідолів. Число 666, яке разом з черепом і перехрещеними кістками зображується на майках багатьох прихильників групи “Блек Саббот”, можна розцінювати, як відверте сповідання сатанизму.

Чи існує музика в пеклі? Якщо існує, то вона напевно нагадує сучасний рок і “важкий метал”. До такого висновку приходиш, коли бачиш ті несамовиті, скажені статеві почуття, які ця музика викликає. Вона викликає з дна слухачів всі ниці і гріховні властивості. Пригадуються слова книги Одкровення: “Горе тим, що живуть на землі і на морі, бо зійшов диявол до вас з великою люттю, знаючи, що небагато йому лишається часу!” (Одкр. 12, 12).

Василь Дідик,
м. Львів.
За книгою Анатолія Куліша “Гра з вогнем”

 

На початок сторінки