Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№9 (71)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Документи архієрейського Собору Української Православної Церкви

Святі мученики Адріан і Наталія

Війна продовжується

"Руська Православна Церква і Східні Патріархи"

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Ритми пекла

Дитяча сторінка
З життя святого Петра

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Хто ми такі?

Як звертатись до священства?

Чи дозволить Бог?...

Зустріч з чудом

Біснуватий. Розповідь очевидця

Отче! Помоліться...

Нам пишуть

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ЯК ЗВЕРТАТИСЬ ДО СВЯЩЕНСТВА?

Коли виникає потреба звернутися до духовенства, то потрібно в розмові дотримуватися нейтральної стилістики* розмови. Таке звернення, як “отче” (без імені) не є нейтральним. Воно або фамільярне, або функціональне (характерне для розмови священнослужителів між собою: “Отці і браття. Прошу уваги”).

Питання про те, у якій формі (на “ти” чи на “ви”) слід звертатися в церковному середовищі, вирішується однозначно - на “ви” (хоча ми і говоримо в молитві Самому Богу: “остави нам”, “помилуй мене”). Втім, ясно, що в близьких стосунках спілкування переходить на “ти”. І все-таки, при сторонніх, вияв у церкві близьких стосунків сприймається як порушення норми. Так, дружина диякона чи священика, зрозуміло, розмовляє вдома з чоловіком на “ти”, але подібне звертання на парафії “ріже вухо”, підриває авторитет священнослужителя.

Варто пам'ятати, що в церковному середовищі прийнято звертатися, вимовляючи ім'я власне так, як воно звучить по церковно-слов'янськи. Тому говорять: “Отець Іоан” (а не “отець Іван”), “диякон Димитрій” (а не “диякон Дмитро).

Звертання до диякона

Диякон - це помічник священика. Він не має тієї благодатної сили, якою володіє священик, і яка дається в таїнстві Священства через рукопокладення. Тому диякон не може самостійно, без священика, служити Літургію, сповідати, соборувати, вінчати (тобто звершувати Таїнства), відспівувати, освячувати будинок (тобто виконувати треби). Тому до нього і не звертаються з проханням про вчинення Таїнства чи треб, і не просять благословення. Але, безумовно, диякон може допомогти порадою, молитвою.

До диякона звертаються зі словами: “отець диякон”. Наприклад: “Отець диякон, ви не підкажете, де знайти отця настоятеля?”.

Якщо хочуть дізнатися ім'я священнослужителя, запитують так:

“Простіть, яке Ваше святе ім'я?” (так можна звертатися до будь-кого православного). Якщо вживається власне ім'я, то йому повинно передувати “отець”. Наприклад: “Отець Андрій, дозвольте задати вам питання”. Якщо говорять про диякона в третій особі, то слід говорити: “Отець диякон сказав мені... ”, або “Отець Володимир повідомив... ”, або “Диякон Павло щойно пішов”.

Звертання до священика

У церковній практиці не прийнято вітати священика словами: “Здрастуйте”, “Добрий день”; говорять: “Благословіть!”. При цьому, якщо знаходяться поруч з священиком, складають долоні для одержання благословення (праву поверх лівої).

Священик при проголошенні слів: “Бог благословить” або “В Ім'я Отця, і Сина, і Святаго Духа” - накладає на мирянина хресний знак і кладе на його долоні свою праву руку, яку мирянин цілує. Для мирян-чоловіків має місце ще такий вид благословення: приймаючий його цілує руку, щоку і знову руку священика. Хоча варіативність жесту, що благословляє, цим не вичерпується: священик може накласти хресний знак на нахилену голову мирянина з покладанням долоні, може благословити на відстані. Поширена помилка серед людей малоцерковних - накладати на себе хресний знак перед тим, як взяти благословення у священнослужителя (“хреститися до священика”).

Прохання благословення і подання його - це найпоширеніші реалії церковного етикету. І якщо мирянин, що бере благословення у священика, перестає просити благословення, це свідчить про неблагополучні відносини з обох сторін. Для пастиря - це сигнал тривоги: людське, земне стало затьмарювати духовне. Як правило, і священик і мирянин – обидва болісно реагують на цей факт (“Михайло перестав брати в мене благословення” або “Отець не побажав мене благословити”). Потрібно терміново зняти цю напругу взаємною смиренністю, попросивши прощення один в одного. У період від Пасхи до віддання свята (тобто протягом сорока днів) першими словами вітання є: “Христос Воскресе”, так звертається мирянин, а священик відповідає: “Воістину Воскресе”. Жест, що благословляє, при цьому залишається звичайним.

Серед священства практика вітання така. Обидва говорять один одному: “Благослови” (або “Христос посеред нас”, з відповіддю: “І є, і буде”), потискують один одному руки, цілують один одного в щоку тричі (або раз) і цілують один одному праву руку.

Загальновживана розмовна форма звертання “Отче, благословіть” або “Отець поїхав відспівувати”. На Русі збереглася ще древня форма звертання до священика “батюшка”. Але вона не вживається в офіційному контексті. Наприклад, говорять: “Отець Олександр, вам благословляється завтра сказати проповідь”; але не можна звертатися: “Батюшка Олександр, вам благословляється...”.

Сам священик, відрекомендовуючись, повинен сказати: “Ієрей (або священик) Василь Іванов”, “Протоієрей Геннадій Петров”, “Ігумен Леонід”; але буде порушенням церковного етикету сказати: “Я - отець Михайло Іванов”. Посилаючись на священика, як на третю особу, говорять: “Отець настоятель благословив”, “Отець Михайло вважає...”. Але “ріже вухо”: “Ієрей Феодор порадив”. Якщо на парафії є декілька священиків з однаковими іменами, тоді говорять:

“Протоієрей Миколай у відрядженні, а священик Миколай причащає”. Або ж у цьому випадку до імені додається прізвище: “Отець Миколай Маслов зараз на прийомі у Владики”.

Сполучення “отець” і прізвище священика (“отець Кравченко”) вживається, але рідко і несе відтінок офіційності. Знати все це необхідно, але часом і цього недостатньо в різних ситуаціях парафіяльного життя.

Розглянемо деякі з них. Як поводитися мирянину, якщо він опинився в товаристві декількох священиків? Варіацій і тонкощів тут може бути багато, але загальне правило таке: беруть благословення, в першу чергу, у священиків старших за званням, тобто спочатку в протоієреїв, потім в ієреїв*. Якщо ви вже взяли благословення в двох-трьох священиків, а поруч знаходяться ще три-чотири, візьміть благословення і в них. Але якщо бачите і відчуваєте, що це чомусь важко, скажіть: “Благословіть, чесні отці” і поклоніться. Зауважимо, що в Православ'ї не прийнято звертатися зі словами: “святий отче”, говорять “чесний отче” (наприклад: “Помоліться за мене, чесний отче”).

*Питання в тому, як це розрізнити, якщо не всі вони вам знайомі. Деяку підказку дає хрест, що носить священик: хрест з прикрасою - обов'язково протоієрей, позолочений - або протоієрей, або ієрей, срібний - ієрей.

(Далі буде)

З книги ігумена Арістарха
“Що потрібно знати про церковний етикет”

 

На початок сторінки