Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№8 (70)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Спас Нерукотворний

Святі безсрібники і чудотворці Косма і Даміан

Що таке розкол?

Коли буде єдність і автокефалія?

Чистий серцем - повірить...

Церковна ієрархія

Про хвороби тілесні, душевні і духовні

Сповідь

Не вбий!

Бізнес очима християнина

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Божий світ навколо нас

Дитяча сторінка
Скоринка хліба

Хот-дог і піст

Легенда про Великого Інквізитора

Християнин і політика

Як Бог карає за гріхи

Квітник духовний

Нам пишуть

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ХОТ-ДОГ І ПІСТ

Якось у прохолодний березневий день (був Великий піст) батько завчасно повертався з роботи. Біля зупинки, де стояли кіоски з різною їжею, він побачив групу школярів і серед них - знайому в'язану шапку сина. Його Андрій, розмовляючи з хлопцями, спокійно жував “хот-дог”.

Всім відома ця страва, яка витиснула з наших міст звичайні пиріжки - це сосиска між двома половинками булочки. Їжа, аж ніяк не пісна.

Батько був неприємно вражений. Андрійко з трьох років знав дні посту: середу і п'ятницю, з семи, почавши сповідатися, додержувався і тривалих постів разом з дорослими (зрозуміло, з деякими поблажками, як дитина). Ніколи це не було йому в тяготу, ніколи він не скаржився, не виражав невдоволення. Та й лицемірство не було властиве йому...

Андрій наздогнав батька; він був явно зніяковілий:

- Тату, я тебе не зауважив! Ти що, сердишся, що я піст порушив?

- Давай пройдемося трохи, якщо не замерз?

Хлопчик кивнув, і, замість того щоб сісти в трамвай, вони повільно пішли.

- Ти тільки не думай, що я так часто роблю! - виправдовувався хлопець. - Просто сьогодні так сталося: йшли, справи обговорювали, замерзли, зупинилися біля лотків, всі взяли чай з “хот-догом”. Була б проста булка - я б купив. Але нічого іншого не було. Булку без сосиски було нерозумно просити. Я і подумав: “Не загубить одна сосиска мою душу!” А тут ти йдеш... - Андрій говорив навмисно розв'язно, переконуючи батька і себе, що нічого особливого не відбулося, але на душі в нього було кепсько. Погляд впав на старий портфель батька: наповнений продуктами (хліб, вермішель, капуста...), він не закривався і був обтягнутий шпагатом. В нього стиснулося серце. “... Яке важке батькове мовчання! Вже краще посварив би, чи що...”

- Тату, ти мене засуджуєш?

Батько відповів прямим і здивованим поглядом. Несподівано для хлопця він перехопив портфель у ліву руку, обійняв сина і поплескав по плечу... Пройшли ще декілька кроків - і батько нарешті заговорив:

- Хіба я можу тебе засуджувати? Ти ж мій син. Я йшов зараз і думав: важко все таки християнину серед нецерковних людей.. Взяти хоча б піст. Ось, приклад. П'ятниця, їдальня в організації. Всі навкруги м'ясо, котлети їдять, ні про що не думають, а ти суп без сметани просиш, на друге - один гарнір... І навіть салат овочевий не можеш взяти, якщо він майонезом политий... На сміх піднімають: одні тебе скнарістю дорікають, інші, які знають, що ти віруючий, беруться про піст міркувати - яка, мовляв, Богу різниця, з сметаною чи без... Словом, спокуса! Отут найважче - стерпіти ці зауваження і глузування без злості, не впасти духовно, залишитися собою, не зрадити свою віру. До болю мені все це знайоме! Іноді, і правда, подумаєш: “Може краще вже з'їсти цю котлету або сосиску, тільки б не ставати центром уваги, не провокувати осуду Церкви!” Але тут, очевидно, Ангел-хранитель іншу думку підказує:

“Ось так, з дрібниць, з людиноугодництва, і починається відступ від Христа!..” Ну, і тримаєшся, терпиш все це... Та я дорослий, мені простіше. А тобі сутужніше... Виходило, що тато не тільки не лаяв - він виправдовував Андрія. Виправдовував, але як слабку людини - хлопець це чудово розумів. Дійсно, він просто спасував перед ровесниками, не захотів виявитися “білою вороною” - віддав перевагу бути “як всі”... Він і відчув полегшення від того, що батько розуміє його, і соромився самого себе: так, мабуть, мужності йому бракує.

- Мені особисто стало простіше, - продовжував тато, - коли я сам добре розібрався в тому, що таке православний піст. Розібравшись, я навчився коротко і ясно пояснювати це іншим. Ти сказав зараз: “Не згубить же душу одна сосиска!” Звичайно, не згубить. Напевно, це був жарт? Хіба, по-твоєму, пісна їжа рятує душу, а скоромна губить?

- Та ні, звісно...

- Зрозуміло, що ні: душу губить гріх, а не та чи інша їжа. Християнський піст - це посох, який допомагає нам іти.

Плотські тілесні прагнення в людини намагаються придушити прагнення вищі, духовні. А піст - добровільне і свідоме утримування у визначені дні від певних видів їжі - він і допомагає підкоряти плоть духу. У християнина, який може відмовитися від того, що “хочеться”, - це називається помірністю, вона допомагає подолати гріх всередині і поза собою. Людина стає хазяїном самої себе, не залежить від своїх тілесних “бажань” і стає вільною людиною. Завдяки посту зміцнюється воля, а сильна воля дуже придасться в двобої з більш серйозними спокусами. Тобто піст - це не самокатування і не кара, а підмога в боротьбі з гріхом. Відношення до посту не повинне бути легковажним. Пам'ятаєш випадок з злочинцем, який вбив дівчинку заради жалюгідних грошей? Коли його запитали на слідстві, чому ж він не з'їв яйця, що його жертва несла на базар, він навіть обурився: “Адже була п'ятниця!”... А дехто, буває, забуде, що сьогодні пісний день, по своєму чи чиємусь недогляді з'їсть скоромне, а потім спохватиться і жахається, рахуючи себе ледве не загиблим. Ось в чому марновірне відношення до посту: коли з нього роблять самоціль. А піст - тільки один з засобів в досягненні цілі християнського життя - це тобі добре відомо. Церква пропонує нам цей рятівний засіб, а ми його приймаємо, добровільно і свідомо. Не забувай про це, добре?..

З книги “Що потрібно знати кожному юнаку“

 

На початок сторінки

джутовый шпагат