Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№7 (69)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Доля руки, яка хрестила Ісуса Христа

Про піст

Святі безсрібники і чудотворці Косма і Даміан

Сповідь

Храм на крові

Іконостас - вікно в Небо

Задумайтеся!

Хресний хід братніх народів

Вигнання бісів

Квітник духовний

День починай з спілкування з Богом

Про хвороби тілесні, душевні і духовні

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Про молитву

Дитяча сторінка
Максимків гріх

Легенда про Великого Інквізитора

Сучасні мученики за Христа

Питання і відповіді з листування в Інтернеті

П'ять годин Вічності

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ЗАДУМАЙТЕСЯ!

Останнім часом у всіх більш-менш популярних газетах можна зустріти запрошення розмаїтих цілителів. Називають вони себе по-різному, але зміст їх реклами зводиться до одного - всі вони обіцяють без зайвих клопотів будь-кого зцілити від будь-яких проблем. Купуючись на цю дешеву рекламу, багато людей звертається до них. І дуже прикро, що серед цих спокушених не бракує людей віруючих. Вони, минаючи пересторогу Православної Церкви, все ж звертаються до служителів князя світу цього. Саме до них в першу чергу хочу зараз звернутись. Задумайтеся! Чи вас не дивує хоча б те, що вам обіцяють звільнення від будь-якої біди, що з вами трапилася? Адже кожен християнин повинен знати, що в світі само собою нічого не відбувається. Все має свою причину і наслідок.

З вами трапилося нещастя: важка недуга чи зубожіння, негаразди в сім'ї, обмова і тому подібне. В першу чергу поміркуймо, чому так сталося. В більшості випадків ми самі винні, терпимо за свої гріхи, за свої злі справи і слова. А можливо Господь допустив цю тривогу в наше життя, щоб стримати нас від подальших гріхів? А, можливо, ми когось осудили: “Я б так ніколи не зробив!” І Господь дає нам це відчути на власному досвіді. Чи все так просто і легко, як просто і легко осуджувати інших? А можливо, це випробування для нас на вірність вірі, на гідність зватися дітьми Божими? А можливо, ще багато чого, що ми своїм людським розумом не можемо, не здатні осягнути?

Переважно після такої розмови виникає ще одне запитання. Більш вперті люди не хочуть здаватися, не хочуть вірити, що так легко їх пошили в дурні. Вони питають: “Ну, добре, все це правильно, але ж ці знахарі допомагають, роблять чудеса?” Дійсно, буває й таке, хоча допомагають далеко не всім, як обіцяли. Злий дух, якому вони служать діє через їх “чудеса”. Згадайте ж, коли Мойсей, щоб зрушити кам'яне серце фараона, за наказом Бога, кинув Ааронову палицю, яка перетворилася в змію (Вихід, 7-8). Фараонові жреці повторили це чудо. Навіть більше, вони змогли повторити дві перші кари на Єгипет: перетворювали воду в кров і множили жаб. А потім не змогли, це було їм не під силу, і це теж треба знати. А тепер, уявіть собі, за гріх людина страждає деколи дуже тяжко, ще тут на землі. І замість того, щоб звернутися до Бога, покаятися, людина шукає легкий шлях. Звертається до ворожбитів, через яких, як колись через фараонових чародіїв злий дух робить “чудо” - перестає мучити. А навіщо її мучити, коли вона сама до нього прийшла. Відтепер для мук буде вічність у пеклі.

Згадайте і інше. Згадайте про праведного Йова. Як сатана з заздрощів обмовляв його. Ніби Йов шанує Бога лише за те, що живе в достатку. І якщо від нього забрати добро, то Йов відвернеться від Бога (Йов.1,8-11). Господь дозволив сатані випробувати Йова. І на нього посипалися нещастя одне за другим, але він лише повторював: “Господь дав, - і Господь взяв”. (Йов. 1, 21). І коли жінка його вмовляла: “Не мучся, прокляни Бога і помреш”, - то Йов відповів: “Чи ми будемо приймати від Бога добре, а злого не приймемо?” При тому всьому Йов не згрішив своїми устами (Йов. 2,10). Подумайте, якби Йов не витримав одного з цих випробувань, якби сказав: “Досить, я вже більше не можу!” Чи сатана мучив би його? А навіщо, якщо він на його боці. Праведник боявся згрішити навіть устами. Людина ж грішить і устами і ділами, і не бажає за це терпіти, не бажає визнати гріх - біжить до ворожбита. Зраджує Бога заради примарного добра на землі. Така людина передає свою душу в руки сатани, на муки вічні.

Тому перше ніж зробити такий крок, задумайтеся!

Протоієрей Микола Петрущак,
Львівська обл.

 

На початок сторінки