Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№7 (69)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Доля руки, яка хрестила Ісуса Христа

Про піст

Святі безсрібники і чудотворці Косма і Даміан

Сповідь

Храм на крові

Іконостас - вікно в Небо

Задумайтеся!

Хресний хід братніх народів

Вигнання бісів

Квітник духовний

День починай з спілкування з Богом

Про хвороби тілесні, душевні і духовні

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Про молитву

Дитяча сторінка
Максимків гріх

Легенда про Великого Інквізитора

Сучасні мученики за Христа

Питання і відповіді з листування в Інтернеті

П'ять годин Вічності

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ДОЛЯ РУКИ, ЯКА ХРЕСТИЛА
ІСУСА ХРИСТА

Після страти царем Іродом святого Іоана Предтечі - Хрестителя Господнього, його чесне тіло було поховане учнями в знаменитому місті Севастії, де відбувся кривавий банкет.

Святий євангеліст Лука обійшов багато земель, проповідуючи Христа. Якось він появився в Севастії. Відправляючись на батьківщину - Антіохію, він взяв частину святого тіла Іоана Предтечі - Хрестителя Господнього - праву руку, - якою був охрещений Господь наш Ісус Христос, і відніс її в Антіохію. Цим безцінним дарунком святий Апостол обдарував своє місто за освіту і виховання, яке в ньому отримав. Відтоді антіохійські християни з благоговінням берегли десницю Іоана Хрестителя. І творилися біля неї великі чудеса. За царювання Юліана-відступника, який поклонявся ідолам і жорстоко переслідував Церкву Божу, переслідувалися не тільки живі люди, але і мощі святих витягали з могил і спалювали. Храми Божі та інші святині він перетворював у попелища. З цією метою цар одного разу відправився і в Антіохію, щоб принести жертви поганському богу Аполлону. Почувши про це, антіохійці встигли сховати руку Іоана Хрестителя в одній з міських веж. В Антіохії утискувач вчинив безліч насильств, але руки Іоана Хрестителя не знайшов. Тоді він послав своїх людей у палестинське місто Севастію, де знаходилася могила Іоана Хрестителя, для того, щоб тіло його, без голови і руки, і храм його вони спалили. Хоча блаженний Сімеон Метафраст пише, що не Іоана Хрестителя, а чиєсь інше, підкладене тіло було спалено. Метафраст говорить, що, коли християн повідомили про наказ утискувача, тоді вони потай витягли з могили мощі Іоана Хрестителя, а на їх місце поклали кістки невідомого мерця, які і були спалені разом з храмом.

Коли беззаконний цар Юліан загинув, знову встановилося благочестя. Сховану руку Іоана Предтечі винесли з вежі. І творилися біля неї, як і колись, чудеса. Розповімо про одне з них.

На околиці Антіохії жив величезний і страшний змій, якого тутешні Елліни-язичники, вважали своїм божеством і шанували: щороку приносили йому в жертву людину. Жертвопринесення відбувалося так: вибирали цнотливу дівицю і віддавали змієві, а народ з трибун біля печери змія спостерігав. Цього разу жереб випав дочці християнина. Богоненависне свято змія наближалося, а батько ридав і молився, взиваючи до Бога і до святого Іоана Хрестителя. Прийшов до Церкви, де зберігалася рука Іоана Хрестителя і попросив паламаря впустити його, щоб поклонитися святій десниці.

Коли він у храмі клав поклони перед святою рукою, золоті монети, нібито випадково, посипалися в нього з-за пазухи, а грошолюбивий паламар старанно їх підібрав. В цей час християнин, цілуючи руку Іоана Хрестителя, непомітно відкусив частину мізинця і заховав.

Надійшов той чорний день, коли повинні були віддати безневинну дівицю в жертву. Зібрався народ. У визначений час появився і батько з дочкою, серце якого було виповнене молитвами і надією на Бога. І ось виповзає зі своєї печери страшний змій, направляється до жертви, готуючись проковтнути її, але батько не відходить від дочки і молитовно кличе Спасителя Христа Бога і Його Хрестителя. Коли змій наблизився і розкрив пащу, батько дівиці з усієї сили вкинув туди частину пальця Іоана Хрестителя, і змій впав замертво. Так була врятована дочка. Батько зі сльозами на очах дякував Спасителю і Його святому Хрестителю, розповідаючи народу про преславне і чудесне заступництво. Коли народ побачив, що змій мертвий а дівчина жива і восхваляє Бога, спочатку дуже здивувався такому несподіваному чуду, а потім став одностайно славити єдиного праведного Бога. Безліч язичників увірували в Ісуса Христа і приєдналися до християн. На тому місці, де відбулося небачене чудо, спорудили чудову Церкву на честь святого Іоана Хрестителя.

Говорять, що у святвечір перед Водохрестям, коли архієрей піднімав чесну руку Хрестителя, то в одні роки вона розкривалася, а в інші стискувалася, і так пророкувала, яким буде рік. Коли рука розкривалася, тоді ниви, виноградники, городи і фруктові сади плодоносили рясно. Коли вона стискувалася, був неврожай і голод. А коли Бог відвернувся від нас за гріхи наші, напали турки, захопили Антіохію, тоді ця неоціненна реліквія - чесна рука святого Іоана Хрестителя - потрапила до них, ніби в полон. Всі християнські царі прикладали величезні зусилля, щоб визволити її від турків, але не вдалося здійснити цього. Не змогли вони ні заставою викупити, ні іншим засобом здобути реліквію. Тільки за царювання Костянтина VII Багрянородного цей неоціненний дарунок, найдорожчий за всі блага світу, був повернений.

Одного диякона з Антіохії, на ім'я Іов, осінив Господь думкою: святу руку Хрестителя треба забрати з держави агарянської в землю християнську, до набожного народу. А через те, що рука зберігалася в антіохійському храмі св. апостола Петра, Іов влаштувався служити при церкві. Зблизився з хранителем церковної ризниці. Багато разів намагався намовити його допомогти здійснити свій план, але той не погоджувався. Тоді Іов наважився: приготував багату вечерю і пригостив нею хранителя ризниці. Коли той досхочу наївся, напився і міцно заснув, Іов ввійшов у церкву і забрав зі скриньки руку Іоана Хрестителя. Наступного дня, коли ризничий прокинувся, Іов вже покинув Антіохію і з мощами поспішав до границі християнського царства. Він побоювався, що антіохійська поганська влада виявить пропажу і вишле за ним погоню. Але, під охороною Господа і молитвами св. Іоана Хрестителя, Іов прибув у християнське царство цілим і неушкодженим. В Халкідоні він показав неоціненний скарб. Відразу ж про це сповістили благочестивих царів. Вони на царському кораблі разом з Святійшим Патріархом і декількома знатними сенаторами прибули в Халкідон, щоб відвезти чесну руку Іоана Хрестителя в царський град. Коли човен з Патріархом, який тримав святу руку, причалював до берега, зібрався народ. Віддавши всі почесті святині, її з свічками і кадильницями принесли в храм царського палацу. Ця подія відбулася напередодні свята Богоявлення (Водосвяття). Це було в 994 році.

Завжди, коли рука зберігалася в Константинополі, у свято Різдва святого Іоана Предтечі Патріарх під час богослужіння виносив її на амвон і показував народу. Останнім пристанищем десниці в Царграді був храм святої Софії. Є запис, що незадовго до розпаду Східного Римського царства, приблизно в 1424 році, мощі ці бачив якийсь прочанин. Вже тоді на руці бракувало двох пальців. Один палець ще в 1200 р. бачив Антоній Новгородський у соборному храмі св. Іоана Предтечі в Студитському монастирі. Сьогодні цей палець зберігається в скриньці, яка має вигляд правої руки, в Музеї турецького і ісламського мистецтва в Царграді. На кришці скриньки напис по-грецьки: “Це рука Іоана Хрестителя”, і “Се агнець Божий”.

Інша скринька зберігається в Сієні і на ній написано сербсько-слов'янською мовою: “Десниця Іоана Предтечі, пом'яни мене, Саву, архієпископа сербського”. Мова йде про другий палець правої руки Хрестителя, що вперше благословила землю Сави, коли, тільки що возведений в сан, архієпископ новооснованої Помісної Церкви приніс їй палець, як благословення патріарха Германа.

Рука Іоана Предтечі залишалася у храмі святої Софії і після того, як царське місто захопили в 1453 р. турки. Та коли в 1484 р. у султана Баязида II виникла “потреба схилити до себе лицарів острова Родос, він послав магістру їхнього Ордена десницю св. Іоана Хрестителя”. Їхній мир з турками тривав недовго, незважаючи на подарунки: вже в 1522 р. турки захопили Родос. Лицарі були змушені покинути острів і втекти на Мальту, куди забрали з собою і святиню.

Після завоювання о. Мальта Наполеоном святиня була передана мальтійським орденом у Санкт-Петербург і незабаром об'явилася в придворній церкві Нерукотворного Спаса, в петербурзькому Зимовому палаці. За наказом імператора Павла для неї була виготовлена коштовна скринька, у якій вона спочиває і сьогодні.

Його спадкоємець - цар Олександр III разом з царицею переніс святиню в гатчинський палац біля Петербурга.

В 1917 р. Марія, мати Миколи II, вивезла святиню на свою батьківщину. Після її смерті, дочка передала святу руку Митрополиту Київському і Галицькому Антонію (Храповицькому). Митрополит Антоній у м. Карловці заснував Російську Зарубіжну Церкву і передав святиню в Сербію.

“Рука, що зачерпнула води з Йордану і піднесла над головою Христа.., другий раз у Сербії”, - писав у 1936 р. Владика Миколай.

На початку Другої Світової війни, святиня була перенесена в Острожський монастир, де пролежала, забутою, до 1951 року. Цього року в кімнаті настоятеля монастиря архімандрита Леонтія в схованці була знайдена реліквія.

Руку Іоана Хрестителя передали в монастир Св. Петра Цетинського. Крім двох пальців: мізинця і безіменного, вона збереглася по лікоть.

Всі ці роки святиня була схована від всенародного поклоніння, і тільки в 1993 р. Патріарх Сербський знову виніс до православного народу руку найбільшого з народжених жінкою.

Журнал “Светигора”
Липень, 1994 р., Сербія

 

На початок сторінки

Resources