Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№6 (68)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

П'ятидесятниця - свято єдності Церкви

Святі рівноапостольні Костянтин і Олена

Сповідь

Про хвороби тілесні, душевні і духовні

Храм - символ неба і землі

Неупиваєма чаша

Схід чи Захід

Квітник духовний

Феофан Прокопович - загадкова особистість церковної історії

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Добрі справи

Дитяча сторінка
Світле щастя

Легенда про великого інквізитора

Питання і відповіді з листування в Інтернеті

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    
Архімандрит Іустин (Попович)

СХІД ЧИ ЗАХІД

(скорочено)

Святосавська* культура утверджується на особистості Боголюдини Христа. Бог став людиною, щоб людина змогла вирости до Бога. Це початок і вершина, між якими знаходиться православна, святосавська культура. Її девіз: “Боголюдина є і буде у всьому прогресивною. Бог - Єдиний і Неповторний. Не людина єдина, а Боголюдина”.

Боголюдськість, Богоподібність - це єдиний критерій оцінки православної культури.

Боголюдина Христос - є стержень руху всіх світів - “горніх і дольніх” (“верхніх і нижніх”). Він - це Заповітний Центр, до якого притягуються всі душі. Він - вічна Істина і Життя. Бог творить, людина - співпрацює, співтворить з Богом; так продовжується Божественна творчість, і продовжується вона - людиною.

Успіх “співпраці” людини з Богом полягає в тому, щоб навчитися мислити Богом, відчувати Богом, жити Богом. Це розкриває нам ціль святосавської культури - людині упо-добитися Богу.

Святосавська культура є безперервне Богослужіння, служіння Христу Богу собою і через світ навколо себе: це систематичне внесення Бога у всяку свою справу, у всяку творчість; щоб вся природа, очолювана християнином-людиною, служила Богу.

Так весь світ прийме участь у всесвітньому Богослужінні. Тому що людині, яка служить Богу, служить природа.

Така культура преображає людину із середини, йде від внутрішнього до зовнішнього, перероджує душу, а через неї - тіло. Тут тіло - близнюк душі, близнюк, який живе душею, рухається і існує. Вийміть з тіла душу - перед вами тліючий труп. Боголюдина преображає перш за все - душу, потім - тіло, а потім - матеріальний світ.

Через людину та людство слід преобразити всю природу.

Як цього досягти?

Засобами Боголюдськими. А це: віра, любов, надія і молитва, піст, смирення, Боголюбіє та братолюбіє. Практикування в цих чеснотах будують Боголюдську, святосавську культуру, і саме тіло людське перетворюється в раму для світлої і Христоподібної душі своєї. Через виконання Євангельських заповідей людина досягає влади над собою та природою навколо себе. Святі - достовірні приклади цього: святі, яким служили дикі звірі, які лише своєю появою приборкували левів, ведмедів, вовків. Вони поводилися з природою молитовно, лагідно, ніжно, не грубо, не суворо, не дико.

Не зовнішнє, механічне нав'язування, а внутрішнє, добровільне і особисте сприймання Господа Ісуса Христа створює Царство Боже на землі, створює Православну культуру.

“Царство Боже - це правда, мир і радість у Дусі Святому” (Рим. 14,17). Так, у Дусі Святому, а не в дусі людських земних чеснот. Перша заповідь православної культури: “Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам” (Мф.6, 33). Додасться їжа, одяг, житло - це тільки додаток до Царства Божого. А культура Заходу прагне саме додатку. І це є поганство, бо Сам Господь казав, що так погани чинять.

*     *     *

Величезним є перелік потреб, які вигадала сучасна людина. Заради задоволення цих безумних потреб люди перетворили прекрасну планету на бойню. Людинолюбивий Господь давно відкрив, що - “єдино є на потребу”. А саме: Боголюдина Христос і все, що Він з Собою приносить - Істину, Правду, Любов, Святість, Вічність.

Через глибоку духовну єдність з Боголюдиною Ісусом Христом, людина може продовжити своє життя у життя вічне.

Людина Православної культури не буває самотньою: думає - Христом, працює - во Христі; попросту - непрестанно живе з Христом Богом. Хто є людина без Бога? - На початку - напівлюдина, а на кінці - нелюдь.

Людина звеличується тільки Богом і в Бозі. Знищивши душу гріхом, людина нічого не виправить, хоч би і стала господарем всіх зоряних систем. А європейська культура, збудована без Христа, може зруйнуватися, і дуже швидко зруйнуватися. Це пророкували ще Достоєвський і Гоголь. І на наших очах збуваються слова цих слов'янських пророків.

Людина людину не розуміє, душа душу не розуміє, народ не розуміє. Повстали людина на людину, царство на царство і народ на народ, чи навіть - континент на континент.

Для таких - пустим є небо, бо там нема Бога, пустою є земля, бо нема на ній безсмертної душі. Всі творіння свої Європа переробила у гроби. І сама стала гробом. “Я їду в Європу, - говорив Достоєвський, - і знаю, що їду на кладовище”.

Перед Першою Світовою війною падіння Європи передчували лише окремі слов'янські провидці. Після Першої Світової війни це побачили і деякі європейці. Найсміливіший і найщиріший з них Шпенгелер збудив світ своєю книгою “Занепад Європи”. Західна, або фаустовська культура, - за Шпенгелером - почалася в Х ст., а зараз - розпадається і гине, і зовсім загине, щоб дати місце культурі Достоєвського, культурі Православній.

Самозакоханість європейського людства - це гріб, з якого воно не хоче, і тому не може воскреснути. Єдине “спасіння від цього - Христос”, - стверджував Гоголь. “Але світ розпорошив свою увагу на мільйони яскравих речей і не має сили зустрітися з Христом”.

Для європейської дарвінсько-фаустовської людини головне - самоутвердитися; для Христової людини - самопожертва. Перший велить: жертвуй собі інших; а другий - жертвуй себе іншим...

*     *     *
Чи знаєте, що значить бути Православним? Це значить: безперестанку боротися з пристрастями та гріхами в собі та в світі навколо себе.

З сріблолюбством борися - милостинею, з блудом - постом і молитвою і самовідданою працею, з гнівом - лагідністю і справедливістю, з гордістю - смиренням, з дияволом - борись Богом кожним ударом серця. Коли думку маєш чисту і святу, знай - створюєш Православну культуру. Кожне твоє святе почуття, кожне Євангельське діло, всяке добре бажання - це не що інше, як створення Православної культури.

Немає сумніву - європейська цивілізація і культура - Христоборчі. Боголюдину Христа замінили вони філософією і наукою наживи, політикою і технікою. Європа використала Ісуса Христа, як міст від варварства дикунів до варварства цивілізації. “Людино, будь гордою і щасливою!” - заповідає європейцю Ніцше, довершуючи європейську культуру. “Смирися, горда людино”, - говорить слов'янину апостол Православної культури - Достоєвський. Смирися, горда людино, перед вічною Христовою Істиною і Правдою!

*     *     *

Нехай вас не дивують слова про катастрофу Європи. Ми говоримо про апокаліпсис Європи, Європи, замінованої страшними протиріччями, що загрожують їй знищенням.

Ми живемо на небезпечному водорозділі двох культур. Наші духовні очі засліплює вогняне питання - вибір: європейська людина чи православна Боголюдина?

Від відповіді на це питання залежить доля народної душі і в часі і в вічності.

Якщо виберемо Христа, то що нам зробить людина? що смерть? “Смерть, де твоє жало? Пекло, де твоя перемога?” Якщо виберемо Його, то можемо стати в ряд безсмертних слов'ян, в ряд головних творців православної Боголюдської культури: св. Сави Сербського і Сергія Радонезького, Прохора Печерського і Іоана Рильського, Серафима Саровського, Гоголя, Достоєвського та інших безсмертних слов'ян. А коли ми з ними і з їх Всесильним Господом Ісусом Христом, то нас ніхто не переможе ні в цьому, ні в потойбічному світі.

Переклав з сербської
священик Андрій Ткачов

* Примітка перекладача:
Сербська Православна Церква називає себе “Святосавською” від імені найвидатнішого святого землі сербської - святителя Сави.


 

На початок сторінки