Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№6 (68)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

П'ятидесятниця - свято єдності Церкви

Святі рівноапостольні Костянтин і Олена

Сповідь

Про хвороби тілесні, душевні і духовні

Храм - символ неба і землі

Неупиваєма чаша

Схід чи Захід

Квітник духовний

Феофан Прокопович - загадкова особистість церковної історії

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Добрі справи

Дитяча сторінка
Світле щастя

Легенда про великого інквізитора

Питання і відповіді з листування в Інтернеті

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

СВЯТІ РІВНОАПОСТОЛЬНІ
КОСТЯНТИН І ОЛЕНА

21 травня (н.ст.) Православна Церква молитовно святкує пам'ять святих рівноапостольних царя Костянтина і матері його цариці Олени. Вони є не лише угодниками Божими, а й особами історичного значення для нашої Церкви.

Цар Костянтин (306-337) був сином Констанція Хлора, який управляв Галлією і Британією. В 306 році батько помер і воїни обрали імператором його сина - 32 річного цезаря Костянтина.

Римський імператор Діоклітіан в 303 році підняв страшне гоніння на християн. Почали нищити святі храми і палити богослужбові книги. Християнам під страхом смерті було заборонено сходитись на спільну молитву, а всіх, хто відмовлявся приносити жертву поганським богам, катували, вбивали, виганяли з рідного краю. Християни терпіли страшні муки, багато вірних загинуло.

На початку свого панування імператор Костянтин проголосив свободу віросповідання. Фанатик поганства Максиміан Галерій на сході і жорстокий тиран Максентій на заході ненавиділи Костянтина і надумали позбавити його влади, а, при можливості, - вбити. Імператор Костянтин, дізнався про наміри Максиміана і Максентія і, незважаючи на свої слабкі військові сили, оголосив війну Максентію за насильства, які він чинив над християнами в Римі.

Костянтин молив Бога дати йому знамення, яке б підбадьорювало його воїнів у боротьбі проти поганських військ. Господь почув його молитву. В погідний день імператор і все його військо побачили на небі великий і як сонце ясний хрест, на якому були слова: “Цим переможеш”. Ніхто не розумів, що означає це видіння. Але вночі Костянтину явився Спаситель з Хрестом в руці і наказав, щоб військо з таким самим знаменом йшло в бій і ним перемагало ворога. Костянтин наказав зробити таке знамено, на ньому було прикріплено полотнище з вишитими золотом літерами “ХР”. Це дві перші літери імені Христос. Одночасно були запрошені християнські священики, які розповідали про чудеса і непереможну силу Святого Хреста.

Костянтин здобув блискучу перемогу над Максиміліаном і Максентієм, і став повновладним правителем Західної частини Римської імперії. У 313 році Костянтин видав Міланський едикт про віротерпимість, а в 323 році, коли він став єдиним імператором всієї Римської імперії - розширив закон Миланського едикту про свободу християнського віросповідування на всю імперію. Після трьохсотлітнього гоніння на Церкву Христову, християни вперше дістали можливість відкрито сповідувати свою віру в Христа.

Відмовившись від поганської віри, імператор залишив Рим і встановив столицю на сході імперії - у місті Візантії, яке перейменували на Константинополь. Імператор Костянтин був переконаний, що лише християнство може об'єднати велику різнорідну Римську імперію. Він всіляко підтримував Христову Церкву, турбувався про духовенство, повертав із заслання християн, давав їм пільги, звільнив від данин храми Божі. Цей закон не розповсюджувався на поган та іудеїв. Сам же давав великі пожертвування на будівництво храмів. Мирне життя християнської Церкви було порушене появою єретиків, які вимагали повторного хрещення над християнами, які відступили під час гонінь. Але ця єресь була відкинута двома Міланськими Помісними соборами у 316 році.

Найбільшого горя для Церкви принесла єресь Арія, яка не визнавала Божества Ісуса Христа. Для осудження цієї єресі Костянтин скликав Перший Вселенський собор 325 року в місті Нікеї, в якому взяло участь 318 єпископів. Цей Собор відомий нам тим, що на ньому святий Николай, єпископ Мир Лікійських, у своєму палкому виступі осудив Арія і вдарив його по щоці. Собор єресь осудив, а щоб в майбутньому не виникало суперечок, склав Символ Віри, в якому є слова “Єдиносущний Отцю.” Ці слова назавжди закріпили у свідомості православних християн істину про Божество Ісуса Христа, який прийняв людську плоть для викуплення всього людства від прокляття і смерті. Після Нікейського собору св. Костянтин продовжував активну діяльність на користь Церкви.

Завдяки турботам імператора було віднайдено Хрест Господень. Для цієї святої справи Костянтин направив в Єрусалим свою матір царицю Олену, виділивши для цього великі кошти. Зусиллям цариці Олени, турботами Єрусалимського патріарха Макарія, з Божою допомогою в 326 році було знайдено Животворящий Хрест Господень, на якому був розіп'ятий Ісус Христос.

Перше благодатне чудо від Хреста відбулось так: при урочистому перенесенні, дорогою зустріли похоронну процесію і на покійника поклали Хрест - покійник воскрес. Це стало свідченням і доказом того, що це саме той Хрест, на якому Господь Ісус Христос Своїми муками викупив людство від гріха і дав надію Воскресіння. Віднайдений Животворящий Хрест цариця Олена віддала на збереження патріарху Макарію. Перебуваючи в Палестині, цариця Олена потурбувалась звільнити і очистити всі місця, які були пов'язані з життям Ісуса Христа і Його Пречистої Матері. На цих святих місцях вона почала будувати храми. Над печерою Гробу Господнього сам імператор Костянтин збудував величний храм на честь Воскресіння Христового.

Частину святого хресного дерева вона взяла з собою і вручила імператору Костянтину, при цьому роздавала щедру милостиню убогим, хворим і немічним, влаштувала розкішну трапезу, на якій сама прислуговувала біля гостей.

Здійснивши велику історичну і святу подію віднайдення Хреста Господнього цариця повернулась в Константинополь, де у 327 році віддала Богу душу.

В кінці свого земного життя Костянтин Великий здійснив військовий похід проти персів. Тут, в поході в місті Нікомідії він відчув себе слабим і, підготувавшись покаянням, молитвою і читанням Святого Письма, прийняв святе хрещення. Відійшов до Господа святий Костянтин в день святої П'ятидесятниці в 337 році. Тіло його перенесли в Царгород і поховали в приготованій гробниці в храмі святих Апостолів.

За великі труди на відродження Церкви Христової і труди по віднайденню Хреста Господнього святі Констянтин і Олена іменуються рівноапостольними.

Митрофорний протоієрей Володимир Бабич,
м. Львів

 

На початок сторінки