Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№5 (67)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Неупиваєма чаша

Як збуваються заповітні мрії

Сповідь

Чи є УПЦ "п'ятою колоною"?

Сили небесні і сили людські

Виховання дітей

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Воскресіння Христове

Магніт серця

Дитяча сторінка
Втеча в Єгипет

Святі рівноапостольні просвітителі словенські Кирило і Мефодій

"И открылось мое сердечко..."

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Всім відомо, як важливо почати виховувати дитину з моменту її народження. Схильність і навики, підмічені, підтримані і спрямовані матір'ю, вихователем, вчителем в ранньому дитинстві, залишаються на все життя.

Душа, послана Богом в світ з паростком духовності, вразлива, тендітна і податлива. Св. Димитрій Ростовський пише: “Підлітка можна порівняти з заготовкою для картини: що маляр, зобразить, добре чи погане, святе чи грішне, ангела чи біса, - те і залишиться на ній”. Так і дитя. Моральний багаж батьків - атеїстичний чи шанобливий до Бога - дасть початковий імпульс і напрям вихованню. Моральний багаж батьків - найважливіше для майбутньої дитини, для суспільства, для Бога. Будемо навчати дітей добру і самі будемо вчитися. Не варто відноситися до подвижництва, як до долі виключно подвижників і затворників; в пісні співається: - В усіх нас доля одна... Тому в дитинстві варто не тільки навчати всьому гарному і мудрому, а в ранньому, вразливому дитинстві важливо оберігати дитя від прикладів жорстокості і лінощів дорослих. Наукою доведено, що людська душа навіть з двохмісячного віку все запам'ятовує і засвоює. Тому не можна поступати і говорити непристойно. Протоієрей Родіон Путятин, так говорить про бережливе поводження дорослих стосовно дітей: - Ви зауважили зацікавленість у немовлят? А це є знак того, що вони, не вміючи говорити, прагнуть пізнати, значить - все навколишнє сприймають і можуть розуміти; в їхній чіпкій пам'яті не можна сумніватися: на ній легко, як на м'якому воску, все закарбовується. Коли діти вчаться говорити? Коли вони встигли запам'ятати безліч різноманітних найменувань речей? Звичайно, в дитинстві. Коли дізнаються про пороки, які виявляються пізніше? Коли наступає перехідний вік? Знову ж таки в дитинстві. Цікавість - це Боже благословіння. Вона - запорука розуму. І, дай Боже, мудрості.

- Пам'ять дитини карбує побачене і почуте в дитинстві на все життя. Не слова, а наміри, прагнення серця, а значить і вчинки, закладаються в дітях у віці немовлят. Батьки Пресвятої Діви Марії поступили дуже мудро, рано відпустивши своє дитя, щоб Вона жила і дихала чистотою храму. Легковажать ті з батьків, які при немовлятах поводять себе непристойно, або дозволяють це іншим.

- Рано ще вчити їх доброму, - говоримо ми, зазвичай. Рано? А до поганого привчати вже пора? Ми починаємо вчити дітей благочестю, коли вони, назбиравши інформації, поступають так, як ми давно вже навчили їх власними намірами і вчинками? Чи можливо втримати словами? Чи можна відучити словами від того, до чого вони давно звикли, беручи приклад з нас.

- Пам'ятайте про це і контролюйте себе навіть при немовлятах. Будемо поводитися обережно, чиї б вони не були - свої чи чужі: за своїх і чужих ми однаково відповідаємо перед Богом.

- Ми не знаємо їх реакції? Але в них відкриті очі і вуха. І нам краще, якщо вони спасуться і після смерті не опиняться в пеклі.

Всі знають про силу звички. Древній історик Геродот розповідає:

- Скіфи завойовували інші землі. Надовго їх жінки, діти і раби залишалися самі. Раби скористалися з того, що їх господарі довго не повертаються, захопили маєтки і поодружувалися з їх дружинами. Коли господарі повернулися, то не могли упоратися з рабами. Тоді почали ляскати батогами. Так завжди карали рабів. І раби злякалися.

Яка велика сила звички! Деякі з батьків нехтують вихованням дітей в ранньому віці. Буває, батько так реагує на поганий вчинок: “Нічого, ще дитина, не розуміє, підросте, не буде цього робити”. І росте ця дитина, як дика яблуня в лісі. Скуштуйте плід - не зрадієте. Ніким не зупинена, вона стає тягарем для суспільства, горем для батьків, і спокусою іншим.

- Немає гіршого, - пише св. Іоан Златоуст, - коли дитячі вчинки не контролюються і перетворюються в звичку. А запущені, настільки псують дитину, що годі напоумити і виправити, і таких дітей диявол водить, як бранців, куди захоче. Стає їхнім володарем, дає їм згубні настанови, а нещасні діти охоче виконують їх і духовно гинуть.

Уривок з книжки
“Християнське виховання дітей”.

 

На початок сторінки