Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№5 (67)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Неупиваєма чаша

Як збуваються заповітні мрії

Сповідь

Чи є УПЦ "п'ятою колоною"?

Сили небесні і сили людські

Виховання дітей

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Воскресіння Христове

Магніт серця

Дитяча сторінка
Втеча в Єгипет

Святі рівноапостольні просвітителі словенські Кирило і Мефодій

"И открылось мое сердечко..."

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ЧИ Є УПЦ “П'ЯТОЮ КОЛОНОЮ”?

На запитання кореспондента греко-католицької газети “Вірую” відповідає священик свято-Георгіївської церкви м. Львова о. Андрій Ткачов.

1. Отче Андрію, чи можна Вам задати декілька, так би мовити, незручних гострих запитань, характерних для галицького краю, які на кінчику язика чи не у кожного греко-католика до представника УПЦ?

Будь-ласка.

2. У греко-католицькому середовищі і в націоналістичних колах поширена думка про те, що патріарх Олексій – колишній співробітник КГБ, що Православна Церква тісно співпрацювала з партійними органами і всі тодішні священики були партійними?

В ХХ столітті свята Православна Церква постраждала від комуністів більше, ніж древня Церква від Нерона чи Діоклетіана. Сотні єпископів, тисячі священиків, мільйони монахів та мирян були не просто виселені чи утиснуті в правах, а жорстоко знищені. Пролилися ріки християнської крові. Тому для мене, в ХХ столітті, Православна Церква – це Церква-мучениця, а ніяк не Церква-зрадник. Поодинокі факти співпраці з владою (до речі – завжди в тій чи іншій формі – неминучі) – просто зникають на фоні сповідництва і стояння у вірі. Той, хто цього не помічає, по моєму, схожий до персонажа байки Крилова, який обдивився усіх комах та жучків, а слона так і не помітив.

3. Кажуть, патріарх Олексій благословляє війну у Чечні. А як вірні УПЦ ставляться до згаданих подій?

Церква завжди молиться за владу і військо (див. прохання мирної єктенії). Коли починається війна, то молитва за військо посилюється і набуває особливої глибини. Російські солдати воюють не проти чеченського народу - це ж всім відомо - а з жорстоким, безжалісним, досвідченим ворогом, який розуміє тільки мову сили. Чеченські работоргівці і головорізи нічим не кращі від Хазарського каганату або Кримського ханства. Боротьбу з такими ворогами Свята Церква завжди благословить. Ну, а на Галичині, пробачте, замість того, щоб любити ближнього, сидячи біля телевізора, люблять дальніх, зокрема – чеченців та албанців. Господь – Суддя таким “чоловіколюбцям”.

4. Вірних УПЦ в Галичині звинувачують в непатріотизмі, у служінні чужим інтересам, називають “п'ятою колоною”. А ким Ви себе вважаєте, як почуваєтесь в такому недоброзичливому середовищі?

З патріотизмом взагалі немало проблем. Соціологічні опитування в одній з шкіл м. Львова показують, що старшокласники не хочуть захищати Батьківщину, і в разі війни готові здатися в полон будь-кому. Наші “професійні патріоти” посилають своїх дітей вчитися за кордон, гроші вкладають в іноземні банки, їздять на заокеанських машинах, а винні, звісно, у всьому - православні. Колись ми були ворогами “світлого майбутнього”, а тепер - “вороги самостійної України”. Нам не звикати. Тільки я думаю, що Церква сповна працює на користь нації, а не проти, благословляючи юнака на військову службу, підприємця – на чесну працю, жінку – на народження і виховання дітей… До речі, кожний священик перед висвятою присягає не брати участі в антидержавній діяльності. Ми цього суворо дотримуємося.

5. Як Ви ставитесь до галичан, котрі, в основному, можна сказати, є греко-католиками і серед яких ви живете: поблажливо, з погордою, чи може якось інакше? Чи не вважаєте їх втраченими для Царства Небесного?

За свою працьовитість та релігійність народ Галичини вартий і шани, і любові. На жаль, сьогодні ці почуття перекриваються почуттям жалю. Народ просто шкода. Ще більше шкода тому, що попереду просвіту не видно. Особливе (негативне) відношення викликають ватажки і пастирі народу. Це ті, про яких сказано, що якщо “сліпець сліпця веде, то обидва в яму впадуть”. До них же відноситься і 34-а глава книги пророка Єзекіїля. А народ в цілому, повторюю, просто шкода.

6. Кажуть, що Ваші священики забороняють своїм парафіянам дивитися телевізор. Невже православні такі відсталі, чи може забобонні?

Раз на тиждень, в неділю, християнин вислуховує півгодинну християнську проповідь в храмі. А три-чотири години щодня біля телевізора він вислуховує проповідь антихристиянську. Тому ми радо вітаємо той мужній крок, коли хтось з вірних відмовляється від телевізора. Але ми до цього нікого не змушуємо, залишаючи це на волю самих християн.

7. Як ви дивитесь на ідею примирення існуючих конфесій в Україні, створення єдиної незалежної Помісної Церкви, про яку зараз багато говорять?

Наш земляк – Іван Вишенський – писав до єпископів–зрадників у ХVП столітті приблизно так: “Ви задумали Церкву спасати, а душу свою спасати ще не починали. Ви почали єднання (тобто унію) між Церквами, а як себе з Богом з'єднати зовсім не думаєте”. Те саме можна сказати і до сьогоднішніх ентузіастів єднання, тому, що, як правило, велике хочуть єднати ті, хто ще не навчився єднати маленьке.

8. Що побажає галичанам православний священик

Шукайте і читайте православну літературу для поглиблення своїх духовних знань. Відвідайте Почаївську Лавру і приложіться до мощей святого Іова – великого світильника Галичини і Волині, охоронця Православної віри.

Дивіться на Православну віру з богословської, історичної, аскетичної точки зору, а не з національної та політичної.

Спаси Вас, Господи!

Василь Дідик,
позаштатний кореспондент газети “Вірую”,
м. Львів

 

На початок сторінки

You may navigate to this website to learn out more.