Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№4 (66)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Помяни мя, Господи, в Царствії Твоїм

Як готуватися до святого Причастя

Сповідь

Таїнство Соборування

Училище благочестя

Спокуса "цілительства"

Архімандрит Іустин (Попович). Схід чи Захід

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Чи вміємо прощати і миритися?

Дитяча сторінка
Червоногрудка

Чи була княгиня Ольга українкою?

Що таке духовна культура?

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ЧИ ВМІЄМО ПРОЩАТИ І МИРИТИСЯ?

(На допомогу вчителю "Християнської етики")

Мета. Показати дітям, що миритися необхідно, і стає це можливим, коли ми вибачаємо іншій людині, вміємо стриматися і поступитися.

Хід уроку. Скажіть-но діти, чи буває так, що ми сваримося чи сперечаємося? А через що сваримося, хто як думає? (обзиваємося, не ділимося тим, що маємо, не поступаємося один одному, ін. причини). Чи можна жити так, щоб не сваритися і не сперечатися? Можна, але важко. Але навіть, якщо посварилися, треба вміти миритися. Хтось знає, як треба миритися, якщо ти з кимсь посварився? Наприклад, ви з товаришем чи подругою щось погане сказали один одному, не допомогли абощо. Як помиритися?
Далі читається оповідання
 

Василь Сухомлинський

ЛИЖІ Й КОВЗАНИ

Восени батько купив Борисові ковзани. А його другові, Євгенові, подарував батько лижі.

Думає Борис, що краще - ковзани чи лижі? Мабуть, лижі. Адже на лижах можна кататися скрізь - і в селі, і в лісі. А на ковзанах - тільки на ставку.

От і каже Борис Євгенові: - Поміняємося, Євгене? Я дам тобі ковзани, а ти мені лижі.

Помінялись. Настали морози, а снігу немає. Замерз ставок. Катається Євген на ковзанах, а Борис сидить вдома з лижами.

Узяв Борис лижі, поніс до Євгена і каже: - Не будемо мінятись... Поверни мої ковзани, візьми свої лижі.

Євген нічого не сказав, віддав Борисові ковзани, а лижі забрав. Того ж дня пішов сніг. Цілу добу кружляли лапаті сніжинки, білим килимом встеляли землю. Засипало снігом і лід на ставку. Катається Євген на лижах, а Борис сидить вдома з ковзанами. Минає тиждень, два. Щодня йде сніг.

Узяв Борис ковзани, прийшов до Євгена й каже:

- Ні, Євгене, таки поміняймося. Дай мені лижі, а собі візьми ковзани.

- А як завтра сніг розтане? - запитав Євген.
 


Як ти думаєш: Що допомогло Євгенові не сваритися і не сперечатися з Борисом?

Що ж потрібно, щоб помиритися?

По-перше: треба пробачити другові все, що він тобі зробив. І забути, про те, що сталося.

По-друге: запитати свою совість: чи не винен я в тому, що сталося? І, якщо винен, попросити пробачення.

По-третє: поступитися другові, щоб він не ображався на тебе.

Часто доводиться вибачати те, що зробили тобі навмисне - вдарили, сказали образливе слово, наговорили щось несправедливе, - тоді пробачати важче. Легше, якщо хтось перший попросить пробачення.

Тому, якщо трапляється в тебе з друзями непорозуміння, попроси вибачення і подумай чи не ти допустив помилку, яка призвела до сварки.

Є у християн добра традиція - в Прощену неділю, перед Великим постом просити один у одного пробачення. І не залежить це від того чи ображав ти когось чи ні. Просять християни пробачення, щоб навіть, коли ненароком словом чи, може, й поглядом образили, то щоб простили. Підходять люди один до одного, кланяються і кажуть: “Простіть мене”, а відповісти треба: “Бог прощає і я прощаю”. Так ми вчимося просити пробачення першими. І коли ці слова вимовляються, серця в людей наповнюються радістю.
 


Олесь ГЕРЕТА

СТРАЖДАЛЬНОМУ ІСУСОВІ

Вінець терновий наложили
Тобі — Цареві всього світу —
Та наругалися і били
Тебе Твої невдячні діти.

А Ти, щоб клятву з нас здіймити,
Прийняв весь глум без нарікання,
Ще й дав себе на хрест прибити,
Щоб нас звільнити від страждання.

Тож просимо Тебе ми нині,
Прости й не дай нам в гріх упасти,
Щоб через людськії провини
Не поновлялись Твої страсті!
 


Священик Богдан Огульчанський,
м. Київ

Рубрику веде
Оксана Жаборинська,
відділ освіти і катехизації Львівської єпархії.


 

На початок сторінки

бумажные пакеты без печати