Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№4 (66)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Благовіщення Пресвятої Богородиці

Помяни мя, Господи, в Царствії Твоїм

Як готуватися до святого Причастя

Сповідь

Таїнство Соборування

Училище благочестя

Спокуса "цілительства"

Архімандрит Іустин (Попович). Схід чи Захід

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Чи вміємо прощати і миритися?

Дитяча сторінка
Червоногрудка

Чи була княгиня Ольга українкою?

Що таке духовна культура?

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

“Радуйся, Благодатна,
Господь із Тобою! “ (Лк.1, 28).

Ці слова звернені посланником небес до Божої Матері. У них - суть нинішнього свята Благовіщення. Цими словами починається наше спасіння. Ці слова провіщають світу таємницю Боговтілення, приносять звістку небес про велику любов Божу до роду людського. Нині Син Божий Сином Діви стає. На яку ж висоту піднімається людське єство, особливо єство жіноче!

Бог приймає плоть і кров людську, щоб, ставши у всьому, крім гріха, до нас подібним, позбавити нас від гріха і смерті. Бог приходить на землю, щоб нас піднести на небо. Про це сьогодні звіщає Діві Марії Архангел. З того часу слово радості пронеслося по усьому світі. З цим словом на вустах і почуттям у серцях святі апостоли пройшли весь Всесвіт. Почуттям неземної радості наповнені страждання і подвиги святих мучеників і подвижників, що у скорботі раділи, бо можуть страждати заради Христа. Радістю прояснена і наповнена вся наша свята Церква, що несе завжди і всім звістку радості. Ця радість дана Богом кожному людському серцю і кожній душі. Переймемося, брати і сестри, і ми глибиною справді радісної події, витягнемо з цього свята хоча б частку радості для себе, віднесемо її звідси, з храму, у наші будинки й у наші справи.

Нині в Особі Божої Матері людство дало Сину Божому свою плоть і свою кров для того, щоб Він, викупив і освятив цю плоть, відновив союз між небом і землею, між Богом і людиною. Радість Благовіщення є водночас уже початок хресного смутку і страждання. Ця думка прекрасно виражена в одному із староруських видів ікони Благовіщення, що вражає наш погляд сміливістю натхнення. Ця ікона називається “Страсне Благовіщення”. На ній архангел Гавриїл стоїть перед Божою Матір'ю з хрестом. Мати Божа тримає на руках Божественне Немовля, Яке від цього явища немов би перелякане і тремтить. З правої сторони напис - слова Божої Матері, звернені до Архангела: “О, Архангеле, уже колись ти сповістив Мені радість, що Я зачну в утробі і народжу світові Сина Божого, царству Якого не буде кінця; тепер бачу тебе з хрестом і жахаюся...” Потім - слова Архангела до Божої Матері: “Належить Сину Чоловічеському багато постраждати і распяту бути і погребену й у третій день воскреснути”.

Страсне Євангеліє, Страсне Благовіщення! Священне Передання повідомляє про те, що Божій Матері було і друге Благовіщення - хресне. У радості Архангелового благовістя скривається хрест, хресний шлях, Симеонове пророкування: “І Тобі Самій зброя пройде душу, - хай відчиняться помисли багатьох сердець” (Лк.2,35).

Священне Передання свідчить, що архангел Гавриїл з'явився Божій Матері в той момент, коли Вона читала пророка Ісайю. Вона, звичайно, знала, що Син Божий, прийшовши у світ, повинен був Своєю кров'ю заплатити за наше спасіння. З розумінням цього Вона смиренно відповіла Архангелу від імені всього роду людського: “Се, Раба Господня; нехай буде Мені по слову Твоєму” (Лк.1,38). У той самий момент Вона смиренно схилила Свою пречистую голову під хрест Сина Божого, Спасителя світу, возлюбивши Бога й усіх нас. Як немає любові без жертовності і немає жертовності без хреста, так немає і досконалої радості без хресної скорботи. Тільки за Голгофою буде невимовна радість Воскресіння.

Саме пришестя у світ Сина Божого - це і радість, це і початок жертовності Божественної любові: “Так возлюбив Бог світ, що віддав Сина Свого Єдинородного, щоб усякий віруючий у Нього не загинув, але мав життя вічне” (Ін.3,16). Ось свідчення Божественної жертовної любові. Благовістя Архангела Діві Марії є початок цієї любові.

Син Божий приходить на розп'яття, смерть і вільне погребіння, щоб дати людям спасіння і вічну радість. Архангел Гавриїл проголошує нині Божій Матері: “Радуйся! “ (Лк.1,28). Через Неї це “радуйся” відноситься до кожної людини, що вірує в Христа й у Його Божественну любов.

Переживаючи нині євангельську подію - Благовіщення - подякуймо Господу за Його невимовну до нас любов і прославимо Божу Матір, що послужила таємниці нашого спасіння. Вигукнемо Їй разом з Архангелом:

“Радуйся, Благодатна, Господь із Тобою!”. Амінь.

Блаженніший Володимир,
Митрополит Київський і всієї України

 

На початок сторінки