Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№3 (65)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

3 березня - початок Великого посту

Сповідь

Ім'я зброї - гріх

Телегонія та значення таїнства шлюбу

В'язні Вартової Башти, або Армагеддон через "Свідків Єгови"!

Секта "Свідки Єгови" в Австрії протестує проти нового закону

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Писанка  (сценарій для святкового ранку)

Дитяча сторінка
Колодязь Мудреців

Що душа бачить на "тому" світі?

Молитва як особливий стан людини

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ТЕЛЕГОНІЯ
ТА ЗНАЧЕННЯ ТАЇНСТВА ШЛЮБУ

Почалася ця історія з таємничого розділу науки про фізіологію людини 150 років тому, коли основною тягловою силою був звичайний кінь. Кінні заводи не припиняли активних пошуків покращання породи коней.

- А що, коли схрестити коня з зеброю? - мріяли вони. - Дуже приваблива перспектива!

І робота закипіла. Матерями майбутніх зеброконей відібрали кращих породистих кобил, а жеребцями - зебр. Пробували, звичайно, і навпаки. Хоча досліди по схрещуванню повторювали знову і знову, жодного зачаття кобил від зебр-самців так і не відбулося. В цьому немає нічого дивного, тому що науковий світ ще не знав про хромосоми і їх несумісність. Досліди були припинені, ніхто про них і не згадував. Та через декілька років трапилося щось неймовірне... У кобилиць, що побували під самцями-зебрами, раптом почали народжуватися... смугасті лошата! Чому? Батько - породистий жеребець, мати - теж чистокровка, а лошата смугасті! І це після того як пройшло вже декілька років після в'язки з “зеброю”, і ті запліднення не привели до зачаття і вагітності.

Науковий світ був приголомшений. Надзвичайне явище отримало назву “телегонія”.

( теле...[грецьк. tele у далечінь, далеко] - перша частина складних слів, що означає: діючий на далеку відстань, напр.: телескоп, чи дія відбувається далеко, напр.: телебачення;

...гонія [грецьк. gone, gonos народження, породження (плоду, результату)] - друга частина складних слів, що означає: причетність до народження, походження, напр. гетерогонія, космогонія - ”Словник іноземних слів” - ред.).

Почалися досліди з іншими тваринами. Феномен підтвердився і тут, тобто телегонія існувала, але наукового пояснення їй дотепер не знайдено. Причина - досліди ці з волі якихось таємничих сил були припинені, а їхні результати - засекречені. Ми можемо назвати лише двох дослідників явища телегонії: це сучасник Ч. Дарвіна професор Флінт і Фелікс Ледантек. Останній залишив після себе книгу “Індивід, еволюція, спадковість і неодарвіністи” (М., 1899 р.). Приведена вище інформація про перші кроки засекреченої тепер науки описана в книзі “Телегонія, або “Вплив першого самця”, розділ 24, стр. 244.

Серед спеціалістів-практиків не здивувалися описам дослідів лише собаківники. Їм здавна було відомо, що коли навіть дуже породиста самка хоча б раз пов'яжеться з непородистим кобелем-дворнягою, і навіть якщо в результаті такої випадкової в'язки щенят і не буде в майбутньому від цієї самки породистих щенят чекати марно, навіть від найпородистішого кобеля. Про це знає кожний собаківник-спеціаліст і просто аматор.

В другій половині XIX століття приголомшені сучасники Флінта і Ледантека стали набридати фізіологам усього світу питанням: “А чи не поширюється ефект телегонії на людей?”. Але вчених вже не потрібно було підганяти. Почалися інтенсивні фізіологічні, антропологічні, соціологічні, статистичні дослідження і навіть досліди, якщо, звичайно, траплялася така можливість. І незабаром неупереджена наука твердо проголосила: “Так, ефект телегонії поширюється і на людей, при чому, у більш чітко вираженій формі, ніж у тварин!”

Завіса секретності знову опустилася!

Але немає таємниці, що колись не стала б очевидною. Сувора дійсність нашого сьогодення підвела б вчених до цієї проблеми, навіть якби і не було в XIX столітті випадку з зебрами. В другій половині XX століття, з розвитком комунікацій, можливості спілкування людей різних рас набагато зросли. І цих результатів може не бачити хіба що сліпий.

Наприклад, після всіх значних міжнародних заходів на території Москви (молодіжних фестивалів, спортивних олімпіад і т.п.) у нас набули поширення випадки народження дітей негроїдного типу. Від деяких жінок при цьому можна було почути визнання, що статевий контакт вони мали з представниками інших рас декілька років тому, а завагітніли і родили дітей від своїх чоловіків - білих людей. Але з якихось незрозумілих для них причин діти виходили “ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця”. Крім того, відомі випадки, коли за гріхи матері розплачувалася донька, що родила дитину негроїдного виду, навіть не бачивши в своєму житті негра.

Дотепер ми говорили, опираючись на приклади з людьми і тваринами, про передачу шляхом телегонії зовнішніх ознак батька. А чи передаються сховані, внутрішні ознаки батька?

Так, передаються! І це в телегонії найнебезпечніший чинник! Виходить, далеко не байдуже, якими були в жінки її статеві партнери до того, як вона одружилася і народила дитину. Саме до такого висновку прийшла наука про телегонію, коли на неї наклали “табу”, а писані на цю тему книги поступово знищили.

Виникає питання: а що коли “заїзжий молодець” був наркоманом, алкоголіком, генетично або психічно хворий? Адже люди цього типу найбільше схильні до безладних і безвідповідальних зв'язків. Православний спосіб життя в нас ще тільки відроджується, а “демократична” мораль базується на аморальності і легковажності. Ось і трапляється, що, здавалося б, зовнішньо цілком нормальні і здорові батьки в дітях своїх раптом бачать не себе, а давній “привіт” від якогось виродка.

Споконвіку всі релігії одностайно твердять про необхідність цноти. Ось чому у всіх духовно розвинутих народів блудницями нехтували, сікли біля ганебних стовпів, побивали камінням. Цікаво, що про явище телегонії знали наші предки і суворо карали блудниць.

Свята Церква підносить шлюб до ступеня Таїнства. При цьому наречений і наречена перед священиком і Церквою добровільно дають клятву взаємної подружньої вірності. Церква стверджує їхнє бажання. Для них Церквою випрошується у Бога благодать єдності і благословення на народження і християнське виховання дітей.

Освячення християнського шлюбу робить його не схожим на будь-який інший шлюб, укладений поза Церквою, тому що благодаттю Божою він стає “каменем”, на якому сім'я створює домашню церкву. Таїнство шлюбу дає сім'ї ті крила, на яких можна злетіти у вищий світ і живити сімейне життя благодатною любов'ю до Бога і один одного. Церква дарує їм ключ до “ціломудрених” бажань і печать взаєморозуміння, саме так відчиняючи двері в світ, в якому “душевне тіло” сім'ї перетворюється в “тіло духовне”.

Олександр Іванов
"Русский дом", №11, 99.

 

На початок сторінки