Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№2 (64)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Іконографія Різдва Христового

Де Христос - там перемога світла

Звернення Священного Синоду Української Православної Церкви до народу України

Мене арештували прямо в Володимирівському соборі…

Молитва серця

Преподобний Прохор

Роздуми про сенс життя

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Таємниця Снігової Королеви

Дитяча сторінка

Що душа бачить на "тому" світі?

Обережно - фальсифікація!

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 

 
    
ДИТЯЧА СТОРІНКА

МИЛОСТИНЯ

Надворі бушувала хуртовина. При дорозі сиділа стара жінка і просила милостиню. Жалюгідне ганчір'я ледве захищало її від крижаного вітру. Вона з ранку не їла, але побляклі очі її були спокійні і виражали тверду віру в Провидіння. “Може, пройде повз мене перехожий, - сподівалася вона, - пожаліє, подасть милостиню: я куплю хліба і повернуся до себе на горище”.

Вечоріло, а вона все ще сиділа і чекала... Нарешті, підійшов перехожий. Товстий шар снігу приглушив кроки, і вона зауважила його лише тоді, коли висока фігура вже промайнула мимо неї.

Жалібний голос старої змусив його оглянутися.

- Бідна! - сказав він із жалем, уповільнивши кроки. - Як тяжко їй в такий холод!

Але пройшов мимо, нічого не подавши.

Старенька не образилась, її втішило співчуття людини.

Згодом наблизилась карета. В ній їхав багач, вбраний в теплу шубу. Помітивши нещасну при дорозі, він відкрив вікно карети, звелів кучеру зупинитися. Стара квапливо підійшла.

- Яка холоднеча! - вигукнув багач і поспіхом протягнув їй монету, мигцем зауваживши, що вона золота.

- Ой! Це забагато! - вигукнув він, але не встиг втримати її. Монета вислизнула з його пальців і впала в сніг. Порив вітру зачинив вікно, і, здригнувшись, багач закутався в шубу і поїхав.

- Звичайно, я дав забагато, - пробурмотів він, - але, врешті решт, не збіднію...

Після розкішної вечері, сидячи біля каміна, він пригадав стару.

- Не так вже й холодно, як мені здалося, - зауважив він, вмощуючись зручніше в глибокому кріслі.

- Звичайно, не варто розкидатися золотом... Але - справа зроблена, і я сподіваюся, вона використає ці гроші з користю. Це велика щедрість. Бог нагородить мене!..

Добрався додому і перший перехожий. Він зігрівся і сів вечеряти. Але не зміг спокійно їсти, згадуючи про стареньку, яка залишилася серед снігових кучугур. Він каявся, що не зупинився і не допоміг їй.

- Принеси ще тарілку! - наказав він нарешті слузі. - Я зараз повернуся.

Сказавши це, він квапливо пішов туди, де залишилася старенька. Вона була все ще там і шукала змерзлими руками в снігу.

- Що ти шукаєш? - запитав він.

- Я шукаю монету, що мені кинув із карети пан, - відповіла стара тремтячим голосом, знесилена голодом і холодом.

“Нічого дивного, що вона не знайшла монету, - подумав чоловік - руки її заклякли, та й сама вона майже сліпа”.

- Боюся, ти не знайдеш монету, - сказав він лагідно, - пішли краще зі мною, нас чекає вечеря і тепло... Ти будеш моєю гостею...

Бідна старенька, зрадівши, пішла за своїм супутником, ледве переставляючи ноги. Помітивши, що вона кульгає і погано бачить, він взяв її під руку і привів до себе додому.

... Коли Ангел у ту ніч робив запис у Книзі Життя, він не згадав про золоту монету, дану багачем помилково. Але серед добрих справ, зроблених за день, відвів перше місце вчинку людини, що розкаялась у своїй черствості і вийшла ще раз на мороз, щоб розділити тепло і затишок з нещасною бабусею.

“Іскра Божа”

 

ЧИ ЗНАЄШ ТИ?

Є одна дуже проста молитва: «Господи, помилуй!» А коли її промовляти? Кожного разу, як тільки зрозумієш, що зробив щось не дуже гарне, треба просити пробачення. Коли вередуєш, батьків слухати не хочеш, відразу ж про себе скажи: “Господи, помилуй!». Бог допоможе вам примиритися.

А якщо тебе скривдив твій товариш, не гнівайся на нього, не кидайся на нього з кулаками, а скажи про себе: «Господи, помилуй!». Бог допоможе вам примиритися.

А чи знаєш ти слово «спасибі»?

Звичайно, чарівне слово, відповіси ти. Знай, що виникло воно в давні часи. Тоді люди, дякуючи один одному, говорили: «Спаси тебе Бог!» або коротко «Спаси Бог!». Та й тепер віруючі люди так кажуть.

Якщо хочеш комусь подякувати від усього серця, вимови ці чудові слова: «Спаси вас Бог!»
 

ЛЮБИТЕЛЯМ ПЛІТОК

Одна дівчинка, любителька розносити плітки, пішла до священика на сповідь. Він дав їй стиглу ягідку шипшини і звелів її маленькі зернятка розвіяти за вітром.

Вона здивувалася, але скорилася. Виконавши наказ, дівчинка сказала про це священику.

Тепер він запропонував їй зібрати розсіяне насіннячко. Вона відразу зауважила, що це неможливо.

Це гарний і яскравий приклад про гріховність пліток і наклепів.

"Іскра Божа"

 

На початок сторінки