Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№12 (74)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

"Радуйся, Варваро, Невісто Христова прекрасная!"

Заява Священного Синоду Руської Православної Церкви

Анастасія, або про що дзвенить кедр?

Поведінка в монастирі

Виганяючи бісів

Найголовніший гріх

Захистимо Православ'я!

Американський фашизм

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Дитяча сторінка
З життя святителя Миколая

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Золоте правило

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Запитуйте - відповідаємо!

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ЗАХИСТИМО ПРАВОСЛАВ'Я!

“Бо хто не перенасичується любов'ю до Христа, той ніколи не пересититься і війною з ворогами Його”
(свт. Іоан Златоуст)

Спокуса двоєдушності, ілюзія херувимського служіння, байдужість та пасивність

Хоча і молимося: “Отче наш, Іже єси на небесіх!... Не введи нас во іскушеніє, но ізбави нас від лукавого”, та вдруге за останні 80 років впадаємо у спокусу двоєдушності...

Можуть заперечити, але саме двоєдушність значної частини православних дозволила більшовикам-богоборцям двадцятих років упокорити своїй злій волі наш народ і знищити його елітну частину. Як не прикро, історія нас не навчила, що будь-який відступ від святого Православ'я - шлях смерті і страждання, дегенерації і самогубства.

Нині знову, серед значної частини православних існує думка: негаразди і біди, які переживає український народ - малозначимі і несуттєві. Головне - маємо змогу брати участь у Божественній Літургії, під час якої кожен, при відповідній благоговійності, смиренні та щирій молитві, сподобляється херувимського служіння. Маємо можливість брати участь і в інших Таїнствах, через які невидимим чином людині подається благодать Святого Духа. Що ще потрібно людині? Адже православний перебуває сьогодні у кращому становищі ніж праотці Адам і Єва у раю (і це не перебільшення), бо як спокусить кого сатана на гріх, завше можна покаятися і причаститися Святих Дарів, і знову перебувати з Христом. Безперечно, це найважливіше і найсуттєвіше, а усілякі: пентаграми, тризуби, свастики, серп і молот, тощо - для християнина ніщо, бо знаємо: “Ідол у світі ніщо”. І, як сказав святий апостол Павло: “Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, - так як є багато богів і господарів багато, - але у нас один Бог Отець, від Котрого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе, і ми через Нього.” (І Кор. 8, 5-6). Тому-то, символи сатани для нас - теж ніщо, а негаразди і біди - малозначимі і мимоходячі.

Чи не так само думали православні на початку цього століття, коли безбожжя змією вповзало у їх серця і душі? Не бачили вони, не бачать і сьогоднішні християни, як така “позиція” приводить їх до двоєдушності та байдужості і ставить в один ряд с протестантами, адже це мовчазне змирення з духом “князя світу цього”, подібне до вчення протестантів про спасіння через одну віру.

Протоієрей Митрофан Зноско-Боровський пише, що вчення протестантів про спасіння лише через віру привело всю Європу до моральної байдужості. “Християнин байдуже стоїть перед Богом, байдуже стоїть перед людьми. Він байдуже отримує від Бога благодать, від людей байдуже отримує зло”, - так звучить з уст Лютера проповідь квієтизму, байдужості, яка привела до легкого примирення з духом віку цього”

Уподібнюючись протестанту, капітулюючи перед злом, такий “православний” стає людиною з подвійною мораллю: внутрішньою - євангельською, зовнішньою - смиренням перед “князем світу цього”, втрачаючи таким чином Божий Дар розпізнання.

“Сім'я (насіння) суб'єктивізму привело протестантизм, як християнське вчення, до самогубства”, - пише протоієрей Митрофан. - Спасіння звершене, нічого більше не треба робити.”

І хоча людина відчуває негаразди з власною християнською совістю, спокуса “широких воріт і просторої дороги” (Мф.7,13) уловила її. А під час Божественної Літургії її уловлює ілюзія херувимського служіння Богу. Але не буде Господь нас питати, що ми відчували під час Літургії, а обов'язково запитає: чому не дали води напитися спраглому і не нагодували голодного та не відвідали хворого і ув'язненого?

Голодних же в Україні - мало не більше половини, адже нові більшовики, приховуючи свою богоборницьку суть, спромоглися зменшити величину зарплати працівника майже в 11 разів у порівнянні з 1990-м роком, і половину працездатного населення лишити без засобів існування через штучно створене безробіття. А становище пенсіонера гірше ніж в ув'язненого суворого режиму в Радянському Союзі. І все це видається за державотворення, за велике благо незалежності і самостійності...

Під приводом блага ринкової духовності, дякуючи байдужості і пасивності “спасенних” християн, незважаючи на смішні потуги безпорадної опозиції, ведеться не бачена і не чувана війна. І хоча не було артилерійських обстрілів і ракетних ударів, фабрики і заводи в руїнах, земля пустує, 6-7 мільйонів людей мігрувало за кордон, щоб вижити, людські втрати перевищують втрати у Другій світовій війні (щодня сотні людей закінчують життя самогубством, кожен день вбивають більше тисячі немовлят в утробі матері, сотні людей зникають безслідно щодня, сотні громадян безкарно вбивають щоденно бандити, декілька сотень людей вмирають від наркоманії і алкоголізму кожного дня).

Ця, ніби холодна війна, має пекельно-пекучі наслідки. Багатьом здається: Україна загинула, чесних людей не стало; скрізь - бандити, злодії, корупція, пройдисвіти та збоченці; на третині світових чорноземів явне пекло і беззаконня. Відбувається за словами Ісуса Христа: “і через збільшення беззаконня, у багатьох охолоне любов” (Мф. 24, 12). Люди втрачають віру і надію, на наших очах відбувається підміна моралі, втрачаються християнські чесноти і орієнтири. Підступно нав'язується новий тип поведінки людини іудео-християнської цивілізації, який зводить людину з рівня образу і подоби Божої до стану біоробота чи тварини, яка бездумно жує жуйку, їсть, п'є, займається сексом та насолодою своїх розбещених чуттів, не усвідомлюючи, що тим уподібнилася наркоманам і алкоголікам, які у вогні задоволення спалюють свою душу.

Через все це різко впав опір людини до різних хвороб, як психічних, так і загальних; люди передчасно старіють і вмирають, а багато впали у зневіру і безпорадність - закінчують життя самогубством.
 

Підміна поняття смирення

Блаженний Августин (354-430 роки) чітко окреслює рамки смирення: “Якщо влада наказує дещо противне Божественній волі, - не слухайте влади. Нам сказано: немає влади, як не від Бога; проте часто забувають, що слідує після цього, а саме: що все від Бога, як виходить - добре влаштовано; так ДАЙТЕ НАМ ДОБРЕ ФУНКЦІОНУЮЧУ ВЛАДУ І МИ НЕ БУДЕМО ОПИРАТИСЯ” (Сергій Фомин, “Русь перед Другим Пришестям”, Житомир, 1995).

Нині влада не тільки наказує “дещо противне Божественній волі”, влада сама стала виявом волі антипода Христа, адже позбавила людину права на життя: середньомісячна платня працівника на 70-80 гривень менша прожиткового рівня, 9 мільйонів безробітних, з яких більше 6 млн. “прихованих”. Потрібно кричати про це день і ніч, прохаючи у Бога захисту, а багато хто з православних, змирилися з цим проявом беззаконня і підміною поняття смирення перед Богом, замиренням з синами “князя світу”. Як не пригадати тут слова знаменитого святителя Григорія Богослова: “Мовчанням зраджується Бог”? Ось і переконуємося в істинності цих слів на прикрій практиці українського “державотворення”...

(далі буде)

Володимир Білошицький,
голова Львівського осередку
Всеукраїнської громадської організації підтримки
канонічного Православ'я “Путь православних”

 

На початок сторінки