Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№11 (73)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Православ'я на межі тисячоліть

Спогад про чудо Архістратига Михаїла в Хонех (Колоссах)

Квітник духовний

Православний етикет

Гортаючи старі сторінки

І відають нащадки православних ...

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Дитяча сторінка
Жахливий гріх

Собор архістратига Михаїіла і Сил безплотних. Євангельське читання на празник і тлумачення блаженного Феофілакта, архієпископа болгарського

Важка ноша отця Сави

Хресний хід в Почаєві

Окультизм і розплата

Забуті гріхи

Суд над Христом

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ВАЖКА НОША ОТЦЯ САВИ

Схиігумен Сава, довгі роки ніс молитовні і пастирські подвиги в Псково-Печерському монастирі, в печерах якого і спочивають зараз його чесні останки...

Богу було угодно, щоб він спочатку побував інженером-будівельником, будував мости, але душа його була віддана Богу - часто майбутній старець сподоблявся блаженних видінь святителя Миколая, Ангела-хранителя, творив неустанну молитву, завжди допомагав людям, вів аскетичне життя.

І вже в віці духовної зрілості він прийняв чернечий постриг в тільки що відкритій Троїце-Сергієвій Лаврі. Ми, його духовні чада, запитували себе, чим же наш отець від інших відрізнявся, чим він особливий?

Вирізняла його особлива жертовність. Він готовий був прийняти будь-які страждання за нас, аби ми спаслись. Він безстрашно брав в свої чада таких “дивних” (непокірливих, впертих у своєму нерозкаянні, хворих), тих, що нікому не були потрібні - брав від великої любові до Бога, що бажає всім спасіння. Він приймав тяготи наші на себе, хворів через нас, терпів все добродушно і весело, приховуючи свої страждання...

Якось я подумала: “Хоч би крихту його тяготи взяти на себе!” І раптом відчула “крихту”: два дні ходила з таким тягарем на душі, що ледве дихала, мало пластом не лежала. Наприкінці другого дня, стоячи в храмі, подумала: “Який тягар!” Отець Сава відразу ж обернувся до мене, прозріваючи мої думки: “Ну, Олено (так звали мене до постригу), ти говориш - тягар! Ісус Христос ніс тягар - і ти зможеш. Май на увазі, що Він же й допоможе!”

Одна матушка мені розповідала надзвичайну історію про те, як вона зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком.

Вона приїхала в Печори до о. Сави, начитавшись книг про чернецтво, і вирішила, що їй туди дорога. І звернулася до отця Сави:

- Отче, я вас перший раз бачу. Хоч ви мене не знаєте - я за вашим словом приїхала. Як скажете, так і буде: може мені стати черницею, як благословите?

А він їй ласкаво посміхнувся і говорить:

- Потерпи трішки, незабаром чоловік твій приїде, Георгій. Потерпиш три дні?

І ще сказав їй старець (не знаючи її раніше!), що вона і її сестри вийдуть заміж за священиків. Але в двох сестер залишаться сироти, тому що сестри рано відійдуть до Господа. І ще сказав, що вона візьме собі на виховання трьох дітей, а її сестра-близнюк - чотирьох...

Дівчина була так схвильована, що перед закінченням трьох днів запитує:

- Отче, а коли приїде цей хлопець?

- Завтра, вранці, - відповідає отець Сава. - Але ти хіба втерпиш? Напевно, побіжиш за три кілометри на станцію. Ну то біжи, біжи!...

- А як я дізнаюся, отче, що це він?..

- А ніхто більше не приїде, тільки один Георгій.

І вона дійсно не витримала: а раптом автобус не приїде, раптом мало що - пройшла три кілометри, раніше від автобуса прибігла на станцію і чекає. Прийшов поїзд, а вона нікого не бачить. Де ж він?! Зараз автобус буде відходити - а його все немає. І раптом виходить хлопець з кущів - він щось там вкладав у валізу. Вона йому кричить:

- Швидше, швидше, зараз автобус поїде!

Він заспішив, подякував їй. Сіли вони в автобус. Стоїть вона поруч з ним і думає: “Треба ж, як дивно: він стоїть і нічого не знає, а вона знає, що вони не розійдуться, що він - мій чоловік, а я його дружина! Як цікаво: я його бачу, а він і не знає нічого, а я неначе б то прозорлива”. Раптом Георгій (а вона не сумнівалася, що це саме Георгій) говорить:

- Дівчино, а ви мені не розміняєте 20 копійок?

- Звичайно, розміняю!!!

Приїхали, хлопець йде, зосереджено про щось думає. А його майбутня дружина раптом здогадалася: “Треба ж, напевно, він зараз буде такі ж самі питання задавати, що і я три дні тому”. Так і вийшло. Підходить Георгій до отця Сави і так нерішуче говорить:

- Отче, мені сказали, щоб до вас звернувся. Я хочу, щоб через вас Господь сказав. Я семінарію закінчую, що мені обрати? Скажете чернецтво, значить - чернецтво, - сказав сумним таким голосом, як і вона.

- Знаєш, тут така справа..., - відповідає отець. - Гарний в тебе, звичайно, намір стати ченцем. Але не знаю, як Господь - треба помолитися. Ось тут дівчина в мене одна є, теж хоче в черниці, запитує - якою буде воля Божа? У вас одна ціль. Походіть разом навколо монастиря, помоліться, молитву “Богородице, Діво, радуйся...” почитайте. Тільки доки 150 разів не прочитаєте - не говоріть один з одним, а потім можете говорити.

Вони так і зробили - їм велено було ходити так три дні. Вони помоляться, а потім наговоритися один з одним не можуть - в усьому вони однакові, інтереси в них однакові. І семінарист внутрішньо вже боявся втратити цю дівчину, таку рідну йому душею. Але вони між собою про це не насмілювалися говорити...

Проходить три дні. З трепетом йде Георгій, вже і не думає про чернецтво, бо йому подобається ця дівчина. І вона тріпотить і радіє, що він нічого не знає, а вона знає, що не розлука їх чекає, що це він її майбутній чоловік. Отець запитує Георгія:

- То як тобі вона - подобається?

- Мені дуже подобається, але... Як ви скажете - так і буде! Він і благословляє їх:

- Будете чоловіком і дружиною. Бог вам допоможе жити дружно, і не тільки своїх дітей виховати, але і сиріт на ноги поставити. А тобі, Георгій, Бог дасть сили служити Йому в сані священика.

Як склалося їхнє життя далі? Збулося так, як і пророкував отець Сава. Через декілька років я, будучи в одному місті, побувала в церкві св. Іоана-воїна. Побачила матушку священика і остовпіла: як же вона матушка цього отця Прокопія, коли вона - матушка отця Георгія! Говорю:

- Матушко, а у вас є сестра рідна?

- Є.

- А вона за отцем Георгієм?

-Так.

- А дві сестри ваші померли? Вона здригнулася і говорить:

- Так...

- І ви дітей їх взяли собі?

- Так, я чотирьох, а сестра - трьох.

Я тоді заплакала і говорю:

- Адже я знала вашу сестру, вона мені розповідала, як отець Сава їй життя пророчив...
 

БІСНУВАТА

Приїхала в Печори одна дівчина, молода і приваблива, але біснувалася сильно. Отець запитав її ім'я, вона назвала себе. Він посміхнувся і сказав:

- Ну раз вже ти назвалася своїм ім'ям, а не легіоном, то виздоровієш. Вже якщо до мене приїхала, доведеться мені і лікувати тебе. Святіший Патріарх благословив мене на це. Ось тут стоїть старенький священик, його теж треба лікувати від бісів. Чому ж на тебе, отче, напали біси?

Старенький протоієрей відповів отцю Саві смиренно:

- Шкодував біснуватих і вичитував. А тепер вони сидять на мені і мучать, їсти не дають, спати не дають. Може допоможете мені, отче Саво?..

- Звісно! Ви ж без благословення вичитували, тому і напали на вас біси. Прийдіть до мене в келію, ми з вами і займемося. А зараз треба їй допомогти. А то вона не сповідала свій гріх багато років, біс і ввійшов в неї. І без чаклунів увійде. Якщо людина смиряється, тримає зв'язок з Богом, жодний чаклун або чарівник не підійде, якщо не попустить Бог...

Отець взяв кадило і пішов на біснувату з грізним видом, кадячи на неї. Вона і раніше стояла і хрюкала, а тут побігла від отця. Він підвів її до стіни, бігти далі було нікуди, піна з рота її пішла, і вона весь час хрюкала, зовсім, як порося. Отець з маленької пляшечки бризнув їй в лице Почаївською святою водою.

Дівчина впала бліда, з закритими очима, як нежива. Хтось зойкнув:

- Померла!

Отець велів всім читати про себе “Господи, помилуй”, щоб біс, вийшовши з неї, не ввійшов в кого-небудь з нас. Всі боялися біса. Потім дівчина ожила, сіла, їй допомогли підвестися. Якщо до свого зцілення вона не могла підійти до Причастя, розкидала чоловіків, що тримали її, то зараз раптом, всім на подив, тиха, пішла причащатися. Всі її поздоровляли, вона була щаслива.

Часопис “Руський Дім”

 

На початок сторінки