Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№10 (72)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Прославлення новомучеників і сповідників руських

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви

Розповіді брата Олексія

Бог, людина і скеля

Школа молитви

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Захистимо канонічне Православ'я!

Вишенський - поборник Православ'я

Дитяча сторінка
З життя преподобного Іларіона

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Совість — голос Божий

Поведінка парафіянина

Святий Апостол Фома

Сповідь колишнього атеїста

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ЗАХИСТИМО КАНОНІЧНЕ ПРАВОСЛАВ'Я!

Чи є така людина, яка спалила би свою власну добру хату, звабившись обіцянкою ворога збудувати кращу? Та ще й зробила би це, добре знаючи, що її хата була однією з кращих у світі? Скажете: немає такої людини, хіба що божевільна...

Але є цілий народ, який другий раз за 8 десятиліть робить подібне.

Вперше наслухавшись антихристиянських байок про: несправедливість експлуатації людини людиною, імперію зла і тиранію царя, тюрму народів та церковні забобони; звабившись обіцянкою ворога свого збудувати краще, світле, комуністичне майбутнє суспільство, український народ разом з російським, у значній своїй частині, відкинув Хрест, підніс замість нього криваво-червону п'ятикутну зорю - символ сатани (двома рогами догори пентаграма - п'ятикутна зірка символізує один з різновидів сатани, відомий під ім'ям Пан або Бафомет, культ якого отримав поширення з доби так званого Просвітлення (Відродження). Художники представляли Пана у демонічному вигляді напівчоловіка-напівкозла. (“Культ Пана та його демонічні символи”, монастир св. Кирила і Мефодія, Польща). А з подачі іудеїв відродили католики) і з криком “Бога нема!” почав нищити свою власну добру християнську цивілізацію. Тим і уподібнився український народ, зваблений ворогом - синами Пана, людині, яка спалила свою власну хату, не збудувавши нової.

Коли більшовики-богоборці майже зруйнували Церкву (перед другою світовою війною легально діяли лише три єпископа), руками народу знищили царську владу, а за нею аристократію і власників - від поміщиків до роботящих селян (яких облудно назвали куркулями) - і створили нову владу масового антихриста - радянську, людині стало жити гірше у декілька разів за всіма життєвими параметрами. Обіцяна ворогом хата виявилася навіть не халабудою, а величезним концентраційним табором для уярмлених народів.

Якщо у царській Росії людина змушена була віддавати державі лише дві десятини своєї праці (і це масовий антихрист видавав як страшну несправедливість), то більшовики-комуністи конфісковували шість десятин людської праці, виплачуючи у виді зарплати тільки одну десятину і три десятини виділяючи на підтримку виробництва для так званих обігових коштів. Тим масовий антихрист різко посилив експлуатацію людини, створивши для цього ілюзію влади робітників через масову партію більшовиків і систему радянської влади. Майже все населення, за винятком 2-3 відсотків синів Пана, було перетворено у їх наймитів, причому абсолютна більшість була на положенні рабів або напіврабів.

І для такого рабського положення народу було жахливим чином знищено 67,5 мільйона людей, переважно християн. Але християнське начало, записане у генетичній пам'яті народу, поступово стало перемагати диявольське. Масовий більшо-вик-антихрист витіснювався з усіх ланок управління і влади, держава після відкритого святкування 1000-ліття хрещення Русі стояла на порозі нової якісної зміни - створення нової могутньої християнської цивілізації.

На початку 1990 року усі люди в Україні мали роботу і право на існування та достатній рівень життя; Україна входила у першу десятку країн світу, середньомісячна плата працівника становила 248 крб. (для порівняння - у лютому місяці 2000-го року платня становила усього-на-всього 22 крб. 65 копійок грошових одиниць Радянського Союзу. Що, не віриться? - Порахуйте самі. У 1990 році за 248 крб. можна було купити від 1100 до 1700 буханців хліба вагою один кілограм, а нині - 120-150 буханок вагою 600-700г), роботу мали навіть працездатні пенсіонери (на робочих місцях працювало біля 3-х мільйонів пенсіонерів). Прибуткова частина державного бюджету у 1991 році на 2,9 мільярда рублів перевищувала витратну і до червня 1992 року, моменту введення замінника валюти - купоно-карбованця, Україна не була боржником інших держав (“За вільну Україну” від 10 вересня 1996 р., “Гірка правда”, № 10, вересень 1999 р.).

Вдруге розпочав масовий антихрист, який від страху повної втрати контролю і влади швидко видозмінився і перефарбувався з криваво-червоного в інший колір, розповідати старі байки у новій інтерпретації: про переваги європейського життя і ринкової економіки та західної духовності, жахи тюрми народів і імперії зла, несправедливості експлуатації державою людини.

Народ знову піддався обіцянкам свого давнього ворога збудувати нову кращу цивілізацію західного типу і з криком - “Захід допоможе нам!” і “Вперед, в Європу до кращого життя!”, розпочав нищити те, що мав, - ще не відновлену, але вже християнську налаштовану цивілізацію.

Якщо більшовики-богоборці відкрито відкинули Хрест і замінили його кривавим символом сатани - п'ятикутною зорею і тим оголосили війну Христу і Християнству, то нові більшовики приховали свою богоборницьку суть. А війну з Христом і Християнством стали вести спочатку таємно. Вони замінили відпрацьований символ - пентаграму на новий, використавши природній потяг народу до своїх першоджерел: з Володимирівського герба-тризуба викинули Хрест і втиснули слово “воля” - без пояснення: чия ж то воля у тризубі.

Геніальний обман – люди думали: “воля”, як символ свободи, але всі забули, що воля без Хреста - воля антипода Христа, і зовсім не свобода.

Відомий дослідник сатанинських культів Юрій Воробйовський пише: “у 1990 році у Мілані вийшла книга зі знаменною назвою - “Пам'ять крові”. На обкладинці - Уроборос. Змій, який заковтує свій хвіст. Тут же три зуба Люцифера: фізичний, психічний і духовний. Вони означають ідею тотального вампіризму, який висмоктує усі людські сили” (“Путь к Апокалипсису: Стук в Золотые врата”, 1998, с. 161).

Ідея тотального вампіризму, посилена словом “воля”, діє бездоганно. З України висмоктуються не тільки матеріальні цінності: метали, ліс, зерно, соняшник, сировина, електроенергія тощо, а і люди, тисячолітні надбання - духовні, культурні, психоетнічні; руйнується сама основа національної держави, знищується генофонд народу; людей лишають будь-яких сил і навіть віри, надії і любові.

Для чого пускати кров, конфісковувати продовольство для знищення селян, коли можна нишком-тиш-ком під благим приводом кращого майбутнього конфіскувати гроші? Адже гроші - еквівалент продовольства і конфіскацією їх можна знищувати окрім селян інші верстви населення. Тим більше, що такий прихований голодомор заставляє багатьох кінчати свої рахунки з життям самогубством. Тільки в одному Львові щоденно 5-6 чоловік закінчують життя самогубством. Якщо у 1998 році у Львові трапилось 1302 випадки самогубства (“Високий Замок” від 10 вересня 1999 р.), то у 1999 році - майже на три сотні більше. Якщо навіть припустити, що Львів лідер по суїциду, то в Україні щонайменше 60-70 тисяч самогубців у рік наштрикуються на тризуб Люцифера і втрапляють у руки свого Пана.

І хоча про плани нових більшовиків відомо більше чотирьох років, бо офіційна газета Верховної Ради “Голос України” ще в 1996 р. опублікувала, що в в Україні заплановано знищити 40 мільйонів людей (“Голос України” № 68 від 11.04. 1996р.) громадськість виявляє повний індиферентизм і безпорадність.

Внутрішньоваловий продукт України вже зменшився у 8,6 раз - з 250 мільярдів доларів США у 1990 році до очікуваного у цьому 29 млрд. (“Товариш”, № 13 (391), березень 2000р.) і далі продовжує зменшуватися.

А галицька еліта дійшла до того, що уподібнилась до роздутої від натуги жаби, яка і квакати перестала і поволеньки стрибає все ближче до відкритої пащі змії, що загіпнотизувала її.

“Маєте те, що маєте”, насміхається керівництво над українським народом. Сміється і дружній Захід над Україною, адже замість реальних цінностей “закачав” в Україну паперове “золото” - шматки цяцькованого зеленим паперу - долар, забезпеченого реальними цінностями лише на 4-7 відсотків (“Литературная Россия”. 08.01.1993р., № 1). І якби уряд позичав не паперове “золото”, а як це прийнято у міжнародній практиці - справжнє золото (один мільярд доларів мав би “важити” 650 тон золота), в Україну прибуло би біля 140 вагонів заповнених золотом. Але прибув папір...

Що ж маємо від того, що вдруге “спалили” те, що мали? Маємо новий концентраційний табір “вільного” перебування, в якому 12 мільйонів пенсіонерів перебувають у гіршому положенні, ніж ув'язнені строгого режиму у Радянському Союзі, бо пенсія по своїй купівельній здатності у них відповідає мало не до копійки витратам на місячне харчування ув'язненого суворого режиму; і 9 мільйонів безробітних, приречених на повільну голодну смерть; і 12-13 мільйонів працівників, які хоч і мають роботу, але приречені на хронічні хвороби через недоїдання і поставлені за грань виживання, адже прожитковий мінімум на 70-80 гривень більший ніж величина середньомісячної платні.

А братія мовчить, з камінним серцем дивлячись на муки власного народу, а дехто ще й підспівує новим більшовикам - синам Пана: “дочекалися”, “ми вільні”, “незалежні” й “самостійні”, “потерпімо”, “потрібен час”, “нині воля є у нас” ...

Яким же чином розірвати це зачароване коло, вийти з-під влади антихристів? Як окрема людина зцілюється “тільки молитвою і постом”, так і вся держава може зцілитися тільки всенародним каяттям, молитвою і постом. Довготривалий піст, від якого вмирає народ, вже маємо, бо його нам зробив ворог. А каяття - не має… Як не не пригадати чорноволівське –“хіба жертва винна?”. Але як і чому знову 2-3 відсотки “нових більшовиків” змогли упокорити своїй злій волі значну частину нашого народу? Чи ж карає безвинних вдруге Бог? “Безвинних”, які вдруге відвернулися Хреста і піднесли символ ворога Христа і не бачать власного етногеноциду? – Немає каяття. Немає і молитви… А як відрізана гілка засихає, так і народ без Христа вимирає.

Щоб не допустити до спільної молитви, розділив ворог український народ на конфесії, які ворогують між собою. Про яку тут молитовну єдність говорити! Коли самі християнські храми і святині стали предметом бійки і сварки. Коли замість єднання в одну канонічну Православну Церкву політики-найманці закликають до… почергового служіння в Успенському храмі Києво-Печерської Лаври. Служителі Пана вже планують нові бійки і кровопролиття на території святині. Але не ми назвали лопату лопатою і хрест Хрестом, а наші прадіди; і дві величезні різниці – бути з Хрестом і Христом, чи з ворогом і його символом; і стояти у правді, чи в неправді і омані.

То ж перш, ніж відроджувати зруйновану антихристами Україну, потрібно захистити і відродити канонічне Православ'я, об'єднатися в одну законну Помісну Православну Церкву, і повстати з Православним Хрестом і спільною молитвою на Пана-Антихриста, бо як сказав св. Апостол Яків: “протистаньте дияволу, і втече від вас” (Як. 4,7). І як сказав св. Олександр Невський: “Бог не з тими, хто сильний, Бог з тими, хто правий”.

Володимир Білошицький,
голова Львівського осередку Всеукраїнської громадської
організації по захисту канонічного Православ'я.

 

На початок сторінки