Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№10 (72)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Прославлення новомучеників і сповідників руських

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви

Розповіді брата Олексія

Бог, людина і скеля

Школа молитви

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Захистимо канонічне Православ'я!

Вишенський - поборник Православ'я

Дитяча сторінка
З життя преподобного Іларіона

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Совість — голос Божий

Поведінка парафіянина

Святий Апостол Фома

Сповідь колишнього атеїста

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

СПОВІДЬ

ГРІХИ ХУЛИ НА ДУХА СВЯТОГО

1. Надмірна надія на Бога, тобто гріховне життя в сподіванні на милосердя Боже, не прикладаючи власних зусиль, (повісити себе, як жорна, на шию Богу).

2. Відчай, протилежне надмірній надії почуття щодо милосердя Божого, яке відкидає батьківську турботу Бога і тому доводить до думки про самогубство.

3. Вперта невіра, котра не піддається переконанню ніякими доводами істини, навіть очевидними чудесами, і яка відкидає найдостовірнішу істину.
 

ГРІХИ, ЯКІ ВОЛАЮТЬ ДО БОГА ПРО ПОМСТУ ЗА НИХ

1. Умисне людиновбивство, аборти, а особливо вбивство батьків і братовбивство, содомський гріх.

2. Безпідставні утиски людини убогої, беззахисної, вдови і малолітніх дітей-сиріт.

3. Невиплата убогому робітнику заробленої ним платні.

4. Коли в убогої людини відбирають останній кусок хліба чи останню лепту, які здобуті нею потом і кров'ю, а також насильне чи таємне присвоєння собі передач для в'язнів милостині: харчів, теплого одягу, які належать їм, і, взагалі, гноблення їх.

5. Засмучення і образа батьків зухвалими побоями їх.

Отже, переглядаючи цей короткий перелік гріхів, згадуй і свої вчинки; тут далеко не все описано, що шкодить душі і занапащає її, але, задумуючись, заглядаючи в себе – багато чого, з забутого гріховного, спливе в пам'яті, - то ж записуй і поспішай сповідати!
 

ПОРАДИ ТОМУ, ХТО ГОТУЄТЬСЯ ДО СПОВІДІ

Як тільки ти вирішив постити, каятися, сповідати свої гріхи - то з'явиться безліч перешкод, внутрішніх і зовнішніх. Вороги роду людського, дізнавшись про твій намір, всіляко почнуть бентежити тебе різними обставинами і сумнівами, помислами, страхами. Але все щезне, як тільки виявиш твердість свого наміру.

Сповідатися треба якнайчастіше, проміжки між сповідями повинні бути сповнені духовної боротьби, зусиль, котрі будуть підкріплюватися споминами попередньої сповіді і очікуванням і приготуванням до наступної. Так часте сповідання гріхів буде охороняти і підтримувати, тверезити весь твій благочестивий спосіб життя.

Благодать Бога, що діє в таїнствах Покаяння і Причастя, помітно приводить до того, що людина стає чутливою до своїх гріхів і духовного безсилля (немочей), не так легко зважується на гріховні діла і укріплюється в істинах віри; Церква та всі її установлення стають для неї рідними і близькими серцю.

Хоч і бажано мати свого духівника, але це не обов'язкова умова для істинного покаяння. Для людини, що справді страждає від свого гріха, немає різниці, у кого вона висповідає його: тільки б якнайшвидше покаятися у ньому і одержати відпущення. Покаяння повинно бути цілком добровільним і аж ніяк не вимушеним.

Сповідь - це не розмова про свої недоліки, сумніви, це не просте інформування духівника про себе. Сповідь - це Таїнство, а не просто благочестивий звичай. Сповідь - це таємний для навколишніх внутрішній аналіз своїх вчинків відповідно до волі Божої, усвідомлення провини і гаряче покаяння серця, жадоба очищення - твердий намір більше ніколи не повторити гріха. Каяття - перший ступінь святості, а байдужість до себе - це перебування поза святістю, поза Богом.

Першою справою того, хто готується до сповіді, повинно бути випробування серця. Для цього необхідно кілька днів готуватися - попостити, почитати духовну літературу, більше молитися, читати поради і настанови про таїнство Покаяння, згадати і записати свої гріхи. Звичайно, люди недосвідчені в духовному житті не бачать ні численності своїх гріхів, ні їх мерзотності. Вони кажуть: “Нічого особливого я не зробив”, “у мене тільки дрібні гріхи, як у всіх”, “не вкрав”, “не вбив” - так часто багато хто починає сповідь. А самолюбство? неперенесення докорів? черствість? людиноугодництво? слабкість віри? відсутність любові до ближнього? легкодухість, духовні лінощі? - хіба ж це все не важливі гріхи? Хіба ж можна стверджувати, що ми достатньо любимо Бога, що наша віра дійова і гаряча? Хіба ж ближнього ми любимо як брата у Христі? Хіба вже досягли смирення, безгнів'я? Чим пояснити нашу байдужість до сповіді, нашу зарозумілість, як не скам'янілою нечутливістю, як не мертвотою, сердечною і душевною смертю? Чому святі отці і вчителі наші, що залишили нам покаянні молитви, вважали себе першими грішниками, а ми переконані, що у нас все благополучно?! Чим яскравіше світло Христове осяває серця, тим ясніше усвідомлюються всі недоліки, виразки і рани. І навпаки: люди, що перебувають у пітьмі гріховній, нічого не бачать у своєму серці, а якщо й бачать, то не жахаються, так як їм ні з чим порівнювати, бо Христос для них закритий завісою їхніх гріхів.

Вдивляючись в моральний стан своєї душі, треба намагатися відрізняти основні гріхи від другорядних, симптоми від глибоких причин. Наприклад, ми зауважили - і це дуже важливо, - розсіяність на молитві, неуважність під час богослужіння, відсутність зацікавлення до слухання і читання Святого Письма; але чи не походять ці гріхи від маловір'я і слабкої любові до Бога!? Треба відзначити свою сваволю, непослух, самовиправдання, нетерпіння докорів, непоступливість, упертість, але набагато важливіше відкрити і зрозуміти їх зв'язок з самолюбством, гордістю. Якщо ми помічаємо в собі прагнення бути завжди в центрі уваги, на людях проявляємо балакучість, іронію, лихослів'я, якщо ми приділяємо надмірну увагу своїй зовнішності і одягу, то треба прискіпливо проаналізувати ці пристрасті, бо найчастіше так проявляється наше марнославство і гординя. Якщо ми надто близько беремо до серця життєві невдачі, важко переносимо розлуку, безмірно тужимо за померлими, то чи не таїться в силі і глибині цих наших щирих почуттів невір'я у благий Промисел Божий?

Є ще один допоміжний засіб, що веде нас до пізнання своїх гріхів - перед сповіддю згадати те, у чому, зазвичай, звинувачують нас інші люди, що живуть поруч з нами, наші близькі: дуже часто їхні звинувачення, докори, напади справедливі. Перед сповіддю треба просити пробачення у всіх, перед ким вважаєш себе винним, щоб приступити до Таїнства з необтяженою совістю. При такому випробуванні серця треба слідкувати, щоб не впасти в надмірну недовірливість і дріб'язкову підозрілість до всякого поруху серця; ставши на цей шлях, можна загубити відчуття важливого і неважливого, заплутатися у дрібницях. У таких випадках потрібно тимчасово припинити випробування своєї душі і молитвою та добрими ділами прояснити свою душу.

Приготування до сповіді полягає не в тому, щоб якнайповніше пригадати і навіть записати свої гріхи, а в тому, щоб досягнути того стану зосередження, серйозності і молитви, при котрих, як при світлі, стануть чітко видимими наші гріхи. Духівнику сповідник повинен принести не список гріхів, а почуття покаяння, не детальну розповідь про своє життя, а смуток серця про свою недосконалість.

(Далі буде)

За творами архімандрита Лазаря
та свт. Ігнатія (Брянчанінова)


 

На початок сторінки