Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№10 (72)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Прославлення новомучеників і сповідників руських

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви

Розповіді брата Олексія

Бог, людина і скеля

Школа молитви

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Захистимо канонічне Православ'я!

Вишенський - поборник Православ'я

Дитяча сторінка
З життя преподобного Іларіона

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Совість — голос Божий

Поведінка парафіянина

Святий Апостол Фома

Сповідь колишнього атеїста

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

БОГ, ЛЮДИНА І СКЕЛЯ

Одна благочестива людина спала у своїй хатині. Раптом її кімната наповнилася світлом, явився Спаситель і сказав, що Він прийшов для того, щоб дати цій людині послух - і показав величезну скелю навпроти хатини - з цього дня людина повинна була щодня штовхати скелю з усієї сили.

Протягом багатьох років людина ретельно трудилася, впираючись плечима в холодну поверхню непорушної скелі, штовхаючи її щосили. Щовечора вона поверталася додому втомленою і знесиленою, деколи з відчуттям, що день втрачений марно: скеля продовжувала непорушно стояти на своєму місці.

Диявол зауважив, що людина втомилася і зневірилася, і вирішив діяти, навіюючи їй такі помисли: “Ти штовхаєш скелю так давно, а вона анітрохи не зрушила з місця. Навіщо нищиш себе цією роботою? Ти ніколи не зрушиш її. Від тебе, невдахи, піде дружина, відвернуться друзі, ти залишишся один” і т.д., створюючи, таким чином, у людини думку, що її задача нездійсненна, і вона марно витрачає роки свого життя.

Ці думки збентежили людину ще більше. “Навіщо губити себе такою роботою? - думала вона. - Я буду віддавати себе роботі стільки ж часу, як і раніше, але сили буду прикладати менше, і це буде цілком нормально”. Вона зібралася так і зробити, але спочатку вирішила помолитися Богу, щоб позбутися своїх вагань.

“Господи! - благала вона, - я довго і старанно трудився, слугуючи Тобі, докладаючи зусиль, щоб виконати Твоє благословення. Але, незважаючи на те, що пройшло стільки часу, я не бачу результату своїх зусиль - скеля не зрушена з місця і на півміліметра. Чому так? Чому я не можу зрушити її?” І несподівано чоловік почув відповідь: “Сину мій! Колись, багато років тому, Я покликав тебе послужити Мені, і ти погодився, Я звелів тобі штовхати цю скелю всією твоєю силою - і ти погодився. Ніколи Я навіть не натякнув тобі, ніби очікую, що ти зрушиш цю скелю. Твоїм завданням-послухом було штовхати її. І тепер затративши стільки зусиль, ти стоїш переді Мною впевнений, що ти невдаха. Чи дійсно це так? Подивися на себе. Твої руки - сильні і мускулисті, твоя спина - жилава і засмагла на сонці, кисті твоїх рук - грубі і натруджені від постійного напруження, твої ноги - міцні і сильні. Ти забув, що таке ледарство і навчився цінувати час. Ти став уважним, і навіть дурні помисли схилили тебе не до зневіри і лінощів, а до молитви. Від постійних зусиль ти змужнів, і твої можливості стали більшими, ніж були раніше. Але ти не зрушив скелю з місця, тому що твоє покликання - бути слухняним, штовхати, вправлятися в чесноті, зміцнюватися у вірі, уповати на Мій Промисел. Так ти і робив. Ти поздоровішав духовно і став справжнім воїном Христовим. Тепер, сину Мій, Я і Сам посуну скелю”.

“Ревнитель” №5,1999

 

На початок сторінки