Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№10 (72)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Прославлення новомучеників і сповідників руських

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви

Розповіді брата Олексія

Бог, людина і скеля

Школа молитви

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Захистимо канонічне Православ'я!

Вишенський - поборник Православ'я

Дитяча сторінка
З життя преподобного Іларіона

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Совість — голос Божий

Поведінка парафіянина

Святий Апостол Фома

Сповідь колишнього атеїста

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ПОВЕДІНКА ПАРАФІЯНИНА

Звертання до священика

Інша ситуація: група віруючих на подвір'ї храму підходить під благословення священика. У цьому випадку варто поступити так: спочатку підходять чоловіки (якщо серед тих, що зібралися є церковнослужителі, то вони підходять у першу чергу) - по старшинству, потім - жінки (теж по старшинству). Якщо підходить під благословення сім'я, то спочатку підходить чоловік, дружина, а потім діти (по старшинству). Якщо хочуть відрекомендувати когось священику, говорять: “Отець Петро, це моя жінка. Прошу вас, благословіть її”.

Як поводитися, якщо ви зустрілися зі священиком на вулиці, в транспорті, в громадському місці (в приймальній мера, магазині і т.п.)? Навіть, якщо він у цивільному одязі, ви можете підійти до нього і взяти благословення, якщо, звичайно, це не заважатиме його справі. У випадку, коли не можливо взяти благословення, обмежуються легким поклоном.

Коли прощаються, тоді, як і при зустрічі, миряни знову просять благословення у священика: “Простіть, отче, і благословіть”.

Вітання між мирянами

Оскільки ми єдині во Христі, то віруючі звертаються один одного: “брат” або “сестра”. Це звертання досить часто (хоча, може, і не в такій мірі, як у західньому християнстві) вживається і в церковному житті.

Саме так звертаються до всього зібрання віруючих: “Брати і сестри”. Ці прекрасні слова виражають те глибинне єднання віруючих, про яке сказано в молитві: “Нас же всіх від єдинаго Хліба і Чаші, що причащаються, соєдини друг ко другу в Єдинаго Духа Святаго Причастія”. У широкому розумінні слова і єпископ, і священик для мирянина - теж брати.

У церковному середовищі не прийнято навіть людей похилого віку називати по батькові, звуть тільки по імені (тобто так, як ми підходимо до Причастя, до Христа). При зустрічі миряни-чоловіки потискують один одному руку і одночасно цілують один одного в щоку, жінки обходяться при цьому без потиску рук. Аскетичні правила накладають обмеження на вітання між чоловіками і жінками: вони не цілують одне одного, достатньо привітати один одного словами і нахилом голови (навіть на Пасху рекомендуються стриманість і поміркованість, щоб не надати пасхальному цілуванню відтінку пристрасті).

Відношення між віруючими повинні бути простими і щирими, сповненими смиренної готовності при неправоті, не відходячи, на місці просити прощення. Для церковного середовища характерні діалоги: “Прости, брате (сестро)”. - “Бог простить, ти мене прости”. Розстаючись, віруючі не говорять одне одному (як це прийнято в миру): “Всього доброго!”, а: “Спаси, Господи”, “Прошу молитов”, “З Богом”, “Поможи Боже”, “Ангела хранителя” і т.п.

Якщо в миру часто виникає збентеження: як відмовити в чомусь, не образивши співрозмовника, - то в Церкві це питання вирішується дуже просто і легко: “Простіть, я не можу на це погодитися, тому що це гріх” або “Простіть, але на це немає благословення мого духівника”. І в такий спосіб швидко знімається напруженість; в миру для цього прийшлося б прикласти чимало зусиль.

Поводження в розмові

Відношення мирянина до священика, як до носія благодаті, отриманої ним в таїнстві Священства, як до особи, поставленої священоначалієм пасти стадо словесних овець, повинно бути сповнене шанобливості і поваги. В спілкуванні з священнослужителем необхідно стежити за тим, щоб розмова, жести, міміка, поза, погляд були благопристойними. Це означає, що в розмові не потрібно вживати експресивних і грубих слів, жаргону, яким наповнена мова в миру. Жести і міміку потрібно звести до мінімуму (відомо, що скупа жестикуляція є ознакою вихованої людини). У розмові не можна торкатися до священика, поводитися фамільярно. В спілкуванні дотримуються певної відстані. Порушення дистанції (надмірно близько до співрозмовника) є порушенням норм навіть і світського етикету. Поза не повинна бути розв'язною, чи зухвалою. Не прийнято сидіти, якщо священик стоїть; сідають після пропозиції сісти. Погляд, що завжди майже не підвладний свідомому контролю, не повинен бути прискіпливим, оцінюючим, іронічним. Дуже часто саме погляд - лагідний, смиренний, потуплений - відразу характеризує людину, як виховану, в нашому випадку - церковну.

Взагалі, варто завжди намагатися вислухати іншого, не втомлюючи співрозмовника багатослів'ям і балакучістю. В розмові з священиком віруюча людина повинна пам'ятати, що через священика, як служителя Таїнств Божих, може часто говорити Сам Господь. Через те так уважно прислухаються парафіяни до слів духовного наставника.

За столом парафіяльної трапезної

Якщо ви прийшли в той момент, коли більшість тих, що зібралися, вже за столом, то ви сідаєте на вільне місце, не примушуючи всіх посуватися, або туди, куди благословить настоятель.

Якщо трапеза вже почалася, тоді, попросивши прощення, бажають усім: “Ангела за трапезою” і сідають на вільне місце.

Звичайно, на парафіях немає такого чіткого поділу столів, як у монастирях: перший стіл, другий стіл і т.д. Проте, на чолі столу (тобто в торці, якщо один ряд столів) або за столом, поставленим перпендикулярно, сидить настоятель або старший з священиків. Праворуч від нього - священик по старшинству, по ліву - священик по чину. Поруч зі священством сидить голова парафіяльної ради, члени ради, церковнослужителі (псаломщик, читець, алтарник), хористи. Почесних гостей настоятель, звичайно, благословляє трапезувати ближче до голови столу. У цілому керуються словами Спасителя про смиренність за обідом (див.: Лк. 14, 7-11).

Порядок трапези на парафії найчастіше копіює монастирський: якщо це буденний стіл, то читець, стоячи за аналоєм, після благословення священика, для повчання тих, що зібралися, голосно читає житіє або настанови, які уважно слухають. Якщо це святкова трапеза, де вітають іменинників, то виголошують духовні побажання, тости; бажаючим їх вимовляти добре б продумати заздалегідь, що сказати.

За столом дотримуються міри в усьому: скільки їсти-пити, у розмовах, жартах, тривалості застілля. Якщо імениннику підносять подарунки, то це ікони, книги, предмети церковного посуду, солодощі, квіти.

Винуватець торжества в кінці трапези дякує всім, що зібралися, і вони співають йому “многая літа”. Хвалять і дякують* організаторам трапези. Всі, хто потрудився на кухні, також знають міру, тому що “Царство Боже не їжа і питво, а радість в Дусі Святому”.

*Серед віруючих прийнято промовляти повну, а не скорочену форму дякування: не ”спасибі”, а “спаси Боже” чи “спаси, Господи”.

З книги ігумена Аристарха
“Що потрібно знати про церковний етикет”

 

На початок сторінки