Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№10 (72)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Прославлення новомучеників і сповідників руських

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви

Розповіді брата Олексія

Бог, людина і скеля

Школа молитви

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Захистимо канонічне Православ'я!

Вишенський - поборник Православ'я

Дитяча сторінка
З життя преподобного Іларіона

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Совість — голос Божий

Поведінка парафіянина

Святий Апостол Фома

Сповідь колишнього атеїста

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ВИШЕНСЬКИЙ - ПОБОРНИК ПРАВОСЛАВ'Я

Через всі віки, починаючи з 17 століття лунає до нас, бажаючи достукатися до наших сердець, голос Івана Вишенського. У світському середовищі його називають письменником-публіцистом, який гостро засуджував Брестську унію і тих священиків, які спокусилися на принади папи. Хоча твори Вишенського і вивчаються оглядово в школі, а повніше - в університеті, але вони майже не сприймаються учнями чи студентами. Хіба тільки тими, хто цікавиться церковною літературою.

Народився Іван Вишенський між 1540-1550 роками в убогій міщанській родині в містечку Судова Вишня на Львівщині. А в своїх творах називав себе “Іоан - мних з Вишень”, “Странник реченний Вишенський”. Важко сказати, яким було це містечко в ті часи. А зараз - краса. Чистенькі будиночки з городиною і квітами навколо. І скрізь - зелено і тихо. Хіба тільки автобуси, чи автомобілі, чи гуркіт електрички порушують спокій. Шкода тільки, що про свого земляка Івана Вишенського місцеві жителі не знають. Немає ні музею (десь би окремо чи в школі), ні якихось книг чи архівних документів. Тільки в місцевого православного священика є його твори. Жителі можуть похвалитися погруддям пам'ятника Вишенському і надписом на ньому: “Іван Вишенський” без будь-якої інформації. Правда, пам'ятник гарний. Відразу ж видно обличчя монаха-аскета, схудле з довгою бородою. На долонях рук він тримає папір, вчитуючись в нього. Чомусь я звернула увагу на його очі: незвичайні, чимось схожі на очі тих святих, яких ми бачимо на іконах. В них світиться любов і глибока вдумливість.

Містечко, хоч і невелике, зате має три церкви: православну, греко-католицьку і римо-католицький костел. Складається враження, що ні люди, ні священики або не знають історії своєї місцевості, або просто не хочуть на це звертати увагу. Чи краще не нагадувати уніатським і польським отцям, що Вишенський критикував їх. Цікава деталь: православна церква і костел - сусіди, а трішки вбік, ніби між ними - погруддя Вишенського. Він і зараз так, як і в ті часи пише до нас свої “Послання” (бо ж голова його повернута в бік церков). Правда, тоді до нього не прислухалися (бо ж унія прижилася). І зараз ніхто не звертає уваги на те, проти чого виступав Вишенський.

Сучасні дослідники вбачають в ньому полум'яного патріота, який не повернувся з Афону на Україну тому, що був хворий. Так, він захищав Православ'я - духовність українського народу від польського гніту. І коли шляхті не вдалося фізично підкорити українців, тоді вони звернулися до католицької церкви і єзуїтів. І, як бачимо, на сьогоднішній день, їм це вдалося. Уніатська церква стоїть на ногах, ще й має вплив на світську владу. Тільки мало вже залишилося в нас таких щирих, гострих на перо і люблячих людей Вишенських, котрих нам так не вистачає.

Леся Геренчук,
м. Львів

 

На початок сторінки