Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№10 (72)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви

Прославлення новомучеників і сповідників руських

Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви

Розповіді брата Олексія

Бог, людина і скеля

Школа молитви

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Захистимо канонічне Православ'я!

Вишенський - поборник Православ'я

Дитяча сторінка
З життя преподобного Іларіона

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Совість — голос Божий

Поведінка парафіянина

Святий Апостол Фома

Сповідь колишнього атеїста

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

ЧИСТЫЙ ИНТЕРНЕТ - logoSlovo.RU
Від   24.1.2001


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ВИЗНАЧЕННЯ ЮВІЛЕЙНОГО АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
13-16 серпня 2000 року

1. Архієрейський Собор возносить подяку Богу за Його милості, виявлені Православній Церкві в XX столітті, багатому історичними подіями і стражданнями. Собор возносить хвалу Господу за подвиг мучеників і сповідників, якими утвердилася Церква Христова. Завдяки цьому подвигу, самовідданій праці і молитв ієрархів, кліру і мирян наша Церква змогла в умовах свободи швидко відродити своє свідчення і служіння.

2. Собор з задоволенням констатує все-стороннє відродження православної церковності, що виражається у відновленні і будівництві храмів і монастирів, у розвитку пастирського, просвітницького, місіонерського, соціального служіння, видавничої та інформаційної діяльності Церкви, її взаємодії з державою і світом. Слід особливо відзначити, що праця по відродженню Церкви відбувається у винятково складних умовах, при крайній бідності і нестачі кадрів.

3. Новий етап церковного відродження потребує посилення уваги до просвітницької діяльності, спрямованої на глибоке воцерковлення людей, що приходять у православні храми або тільки шукають туди дорогу. Місія духовного просвітництва, що ведеться через навчання, пастирські бесіди, місіонерські поїздки, видавничу та інформаційну діяльність, повинна стати безумовним пріоритетом.

4. Собор визнає особливо важливим зміцнення цілісності церковного організму, що повинно виражатися в підтримці постійного зв'язку між центральними церковними організаціями і єпархіями, монастирями, парафіями. Необхідна обов'язкова участь кожної єпархії в загальноцерковних програмах не тільки шляхом перерахування коштів, але і зусиллями її працівників. Одобрений розвиток інформаційного обміну між центром і єпархіями, а також створення єдиної загальнодоступної бази даних, що включає інформацію про історію та стан всіх єпархій, Духовних шкіл, монастирів і парафій.

7. Визнано корисним створення на єпархіальному і міжєпархіальному рівнях структур, які будуть служити обміну досвідом і інформацією по юридичних, інженерно-будівельних, мистецтвознавчих та інших церковно-практичних питаннях.

8. Необхідно виконувати Визначення Священного Синоду від 28 грудня 1998 року про практику духівництва. Вважається корисним призначення в єпархіях і благочиннях духівників, до яких інші пастирі могли б спрямовувати мирян з важковирішуваними питаннями.

9. Неприпустиме рукопокладення кліриків, що мають постійне місце проживання в інших єпархіях, а також чинення священнослужителями, в тому числі і заштатними, Таїнств і треб поза межами своїх єпархій. В умовах, коли священицька і чернеча одежа часом використовується шахраями, Собор вважає неприпустимим збір пожертвувань священнослужителями і ченцями в привселюдних місцях. Миряни для здійснення такого збору повинні мати письмове благословення Правлячого архієрея тієї єпархії, де проводиться збір.

10. Встановлення в монастирях і парафіях розмірів пожертвувань за вчинення Таїнств і треб не повинно мати характер “фіксованих цін”. Людям, що явно не мають коштів на такі пожертвування, не можна відмовляти у вчиненні Таїнств.

11. Висловивши занепокоєння збільшенням кількості прохань про надання церковного розводу, Собор констатує, що Церква, яка незмінно захищає моральні основи шлюбу і сім'ї, вважає своїм обов'язком сприяти зміцненню шлюбних зв'язків і зміцненню сімейних відносин. Звернути увагу пастирів на необхідність проведення катехизаторських бесід з тими, що вступають у шлюб, де давалося б чітке уявлення про неможливість розірвання християнського шлюбу, і про те, що церковний розвід можливий лише по причинах виняткового характеру, які повинні бути доведені до свідомості тих, що вступають у шлюб.

12. Визнано корисним продовження праці по редагуванню богослужбових текстів з метою полегшення їх сприйняття віруючими. Для цього створити літургійну комісію при Священному Синоді.

13. Собор вважає особливо важливим розвиток в кожному монастирі і парафії доброчинних, просвітницьких, місіонерських і молодіжних структур, недільних шкіл та інформаційних центрів, за стан яких настоятелі зобов'язані звітувати перед правлячим архієреєм. При неможливості створення в окремій парафії всіх перерахованих вище підрозділів, їх слід створювати на міжпарафіяльному рівні, а в крайньому випадку - на благочинному рівні.

14. З подякою Господу Собор свідчить про відродження монастирів і чернецтва. Для покращення духовної підготовки до постригу і підвищення відповідальності осіб, що його приймають, визнано необхідним перейти до практики постригання в мантію тільки по досягненню 30 років, за винятком студентів Духовних шкіл і овдовілих священнослужителів. Не можна визнати нормальним наявність “таємних” і “мандрівних” ченців і черниць, що не несуть церковного послуху. Постриг повинен відбуватися тільки по благословенню єпархіальних Преосвященних. Неприпустиме необгрунтоване виключення ченців з монастирів, що можливе лише в крайніх випадках і тільки указом правлячого архієрея. Необхідний ретельний підбір духівників жіночих монастирів. Зокрема, бажано, щоб такими були сімейні священнослужителі, винятки можуть робитися тільки для пастирів, що мають багатий духовний досвід і знаходяться в похилому віці. Ці та інші питання чернечого життя закріпити в Положенні про монастирі.

15. Необхідно активізувати зусилля по реформі Духовної школи відповідно до напрямків, раніше затверджених Архієрейським Собором і Священним Синодом. При досягнутій на сьогодні достатній кількості Духовних навчальних закладів потрібне покращення духовного і морального стану вихованців і підвищення рівня освіти. Більше уваги слід приділяти виховному процесу, спрямованому на формування справжньої церковності, на розкриття покликання до пастирського служіння. Рукопокладати у священний сан винятково осіб, що мають семінарську або відповідну освіту, за винятком студентів останніх класів Духовних семінарій, що можуть бути рукопокладені відповідно до рішень рад семінарій. Одержання заочної освіти в семінарському обсязі кліриками, що не одержали його раніше, відтепер повинно стати обов'язковим. Правлячі архієреї повинні максимально сприяти в одержанні освіти.

16. Собор вітає початок викладання богословських дисциплін у світських вищих навчальних закладах і вважає важливим розвиток цієї практики через розробку детальних програм і методик, а також через діалог з державою, спрямований на закріплення і розширення існуючих можливостей.

17. Слід підсилити і скоординувати роботу в галузі викладання релігійних знань як у церковних недільних або загальноосвітніх школах, так і в школах світських. Відділу релігійної освіти і катехизації проводити перевірку роботи єпархій у даній сфері, а єпархіям - подавати детальні звіти про стан релігійної освіти, включаючи дані про кількість учнів у православних недільних і загальноосвітніх школах, а також про кількість учнів світських шкіл, яким викладаються релігійно орієнтовані предмети. Православні гімназії та інші подібні школи повинні підтримувати високий загальноосвітній стандарт, суміщаючи це з вихованням справжньої церковності, вкоріненої в літургійному житті.

18. Собор закликає до подальшого розвитку місіонерського служіння Православної Церкви, що чиниться як у традиційних, так і в нових формах. Необхідно розвивати місію поза церковною огорожею: на підприємствах, у світських засобах масової інформації, в транспорті, у віддалених від храмів місцях. Місіонерському відділу доручається розробка відповідних методик і програм їхньої реалізації. Особливою сферою уваги повинна бути місія серед молоді.

19. Сприяння центральній видавничій діяльності повинно стати турботою всього церковного організму. Вітаючи діяльність єпархій, парафій, монастирів і різних церковних організацій в даній сфері, Собор одночасно вважає необхідним підтримати Видавництво Патріархії, що координує видавничу діяльність Православної Церкви. Кожний священнослужитель і віруючий закликається до підписки на офіційні загальноцерковні видання. Всі, церковні календарі, що видаються на місцях, слід приводити у відповідність з офіційним календарем. Собор одночасно зазначив на необхідність узгодження з Видавничою Радою видання всієї богослужбової літератури, що друкується церковними підрозділами. Навіть полемічна література повинна зберігати дух братолюбства, уникати звинувачень у єресі і тяжких гріхах, щоб не привласнювати собі прерогативи церковного суду. Собор нагадує про крайню важливість всебічного розвитку церковних засобів масової інформації - друкарських і електронних - на загальноцерковному, єпархіальному і парафіяльному рівнях.

20. Слід підсилити пастирське піклування про воїнів і працівників правоохоронних організацій, взаємодію зі Збройними Силами та органами охорони порядку, а також піклування про душі ув'язнених. Необхідно розвивати це служіння в кожній єпархії - при координуючій ролі відповідного Синодального відділу. Зберігаючи і удосконалюючи теперішню практику опіки військових парафіяльним духівництвом, одночасно потрібно прагнути до створення особливої пастирської служби, в першу чергу призначеної для роботи на флоті, на прикордонних заставах, у дальніх гарнізонах і миротворчих військах. У зв'язку з цим, слід посилити підготовку військових священиків в Духовних школах.

21. Члени Собору переконані в особливій важливості православного свідчення через справи милосердя і доброчинності. Відповідні служби повинні бути створені у всіх єпархіях, при цьому кожний монастир і парафія зобов'язані вести доброчинну роботу, звітуючись перед правлячим архієреєм, а через нього - перед вищою церковною владою про конкретні справи милосердя і про витрачені на це кошти. Доброчинну діяльність необхідно переважно присвячувати дітям-сиротам, особам, схильним до наркоманії, ветеранам війни і жертвам різноманітних конфліктів, людям похилого віку, інвалідам, ув'язненим, біженцям і вимушеним переселенцям.

22. Розвиток богословської науки є сьогодні пріоритетною загальноцерковною задачею. Необхідно посилити підготовку вчених кадрів і взаємодію із світською наукою. Потрібне також серйозне удосконалення системи наукової праці в Духовних школах і створення спеціалізованих церковних наукових центрів по різноманітних галузях церковного знання. Необхідно підготувати до сучасного видання науково коментовану Біблію. Дуже актуальним є підготовка канонічного кодексу Церкви. Серйозні задачі стоять перед літургійною наукою, насамперед в області розробки єдиних статутних рекомендацій. Необхідний богословський аналіз гострих проблем сучасності.

25. Руська Православна Церква у своїх відносинах з Помісними Православними Церквами буде і надалі слідувати заповіданій Спасителем єдності, зміцнюючи дух апостольської соборності, підігріваючи братерську любов і розвиваючи співробітництво між рівночесними і рівноправними Автокефальними Помісними Церквами.

26. Собор виражає занепокоєність міжправославними протиріччями, що найчастіше виникають за політичними мотивами і порушують мир та злагоду серед православних, як це, наприклад, проявляється в Молдавії і Угорщини, і вважає за необхідне продовжити діалог з Помісними Церквами для подолання цих протиріч.

27. Особливим болем відзивається в наших серцях розкол в Україні. Заслухавши виступ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира про Собор Української Православної Церкви, свідчення українських ієрархів і всесторонньо обговоривши існуючу проблему, Собор прийняв особливе Визначення “Про Українську Православну Церкву”.

28. Собор також молиться про возз'єднання зі своєї Матір'ю-Церквою всіх, хто перебуває в розколі в Греції, Болгарії і країнах колишньої Югославії.

29. Відзначені позитивні зсуви, що намітилися в діалозі Православної Церкви зі старообрядництвом.

30. Руська Православна Церква усвідомлює свою відповідальність за розвиток православного життя не тільки в країнах, на які поширюється її канонічна територія, але й в інших державах, особливо там, де можливе і необхідне православне місіонерське служіння і де присутня наша церковна діаспора.

34. Собор висловив занепокоєність у зв'язку з відсутністю реального прогресу в діалозі з Римо-Католицькою Церквою і констатував, що в міжконфесійній ситуації в Україні, де в результаті насильницьких дій греко-католиків були захоплені православні храми, позитивних зрушень не відбулося. Як і раніше зберігається напруженість; багато православних громад донині позбавлені храмів. Собор також висловив занепокоєння прозелітичною діяльністю католицьких структур на канонічній території Руської Православної Церкви. Собор закликає керівництво Римо-католицької Церкви прикласти всіх зусиль до того, щоб ситуація змінилася в кращу сторону не на словах, а на ділі, і нагадує, що незгода в розумінні уніатської проблеми, яка з особливою гостротою проявилася на зустрічі між Православною і Римо-Католицькою Церквами в Балтіморі 9-19 липня цього року, є перешкодою для подальшого продовження діалогу. Стосовно двосторонніх переговорів, необхідно, щоб в цих переговорах брали участь представники Української Православної Церкви

36. Собор обговорив відносини між Руською Православною Церквою і протестантськими сповіданнями, висловивши жаль у зв'язку з продовженням лібералізації віровчення і церковної практики деяких західних протестантських громад, що все більш віддаляє їх від Православної Церкви. В той же час була визнана важливість продовження діалогу з протестантським світом, щоб свідчення про істину віри Христової залишалося неослабним.

37. Розглянуто питання про участь Руської Православної Церкви в міжнародних міжхристиянських організаціях, зокрема, у Всесвітній Раді Церков. Собор підкреслив, що теперішня структура Всесвітньої Ради і принципи членства в ньому не задовольняють православних. Собор визнав корисним прийняти рішення про доцільність подальшої участі в Раді по закінченню роботи спеціальної комісії.

38. Собором схвалені результати між-християнських дияконічних проектів і визнане корисним продовження співробітництва з християнами інших конфесій у сфері доброчинності, соціального служіння і дияконії. Собор підкреслив, що християни різних конфесій повинні спільно виступати проти секуляризації суспільства, поширення атеїзму, пропаганди насильства і розпусти, тиску сект і “нових релігійних течій”.

40. Собор висловив занепокоєність проявами сатанізму, окультизму і “нових релігійних течій” деструктивного характеру, що створюють небезпеку для особистості і суспільства, і закликав всі здорові суспільні сили і державні структури об'єднати свої зусилля для їх викорінення.

41. Особливо важливим є надання права віруючим дітям і їх батькам на одержання загальнодоступної релігійної освіти, а також на те, щоб навчання у світських школах не суперечило вихованню, одержуваному в православній сім'ї. Собор наполягає на необхідності спільного пошуку Церквою і державою взаємо-сприйнятливих рішень даного питання, що виключало б дискримінацію віруючих дітей при одержанні середньої освіти. Влада повинна максимально сприяти одержанню школярами знань про релігію в дусі, що відповідає їх світогляду. Виражено крайню занепокоєність відносно збереження і збільшення монополії матеріалістичного світогляду в навчальному процесі.

42. Собор вважає корисним через діалог з державною владою домагатися встановлення максимального суспільного контролю за збором комп'ютерної інформації про громадян і взагалі за процесами, що можуть привести до порушення таємниці приватного життя, свободи віросповідання і пересування.

44. Взаємодіючи зі світськими засобами масової інформації, священнослужителів і мирян закликано більш активно вести місіонерську діяльність, роз'яснювати церковний погляд на різні явища і події, сприяти формуванню морального впливу ЗМІ на життя суспільства. Водночас як і раніше турбує наявність конфліктів між Церквою і світськими ЗМІ, які викликані нерозумінням церковного життя, а іноді і наклепницькими, і навіть богоборчими публікаціями, націленими на відрив людей від Бога і на підрив авторитету Церкви.

45. Собор підкреслює важливість діалогу і співробітництва послідовників традиційних релігій для створення миру і злагоди в суспільстві, а також для пошуків спільної відповіді на актуальні проблеми сучасності в національному і міжнародному масштабах.


 

На початок сторінки