Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№1 (63)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Святий апостол, первомученик і архідиякон Стефан

Про новий і старий стиль

Високопреосвященніший Василій,
архієпископ Запорізький і Мелітопольский

"Яким я бачу Православ'я в третьому тисячолітті"

Хресний хід викликає дощ

Сила храму

...і от сіті діавола ізбави мя

З усього світу...

Новозбудований храм у Жовкві

Чому так чиниш, брате?

Зірка Пана замість Вифлеємської та фальшивий Миколай

Що душа бачить на "тому" світі?

Нехай покарає мене святий Миколай...

Дух і буква

Свята ніч

На допомогу вчителю "Християнської етики"
ВЕРТЕП

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 

 
    

НОВОЗБУДОВАНИЙ ХРАМ У ЖОВКВІ

Галичина - особливе місце в Україні, бо з часів утворення Унії міжконфесійні чвари продовжуються і до нині. Сучасне місто Жовква Львівської області - центр католицизму на Галицьких землях. Але все таки тут збереглася і вистояла віра Православна і увінчалася будівництвом храму.

Настоятель Петропавлівського храму в місті Жовква, митрофорний протоієрей Стефан Хомин не любить афішувати те, що прийшлося йому пережити в недавні роки. Що було, то все во славу Божу. У 2000 році буде 20 років пастирського служіння о. Стефана на Галичині. На його храм з 1989 року почали зазіхати уніати. Не давали молитися, виганяли з церкви, постійно переслідували і настоятеля, і парафіян. І місцева влада допомогла гонителям звільнити храм від православних, примусивши їх служити Літургію цілий рік на вулиці. Після численних звернень до вищого керівництва району, отцю Стефану з прихожанами віддали римо-католицький костел. А з 1991 року виділили місце і трішки коштів для будівництва нової церкви. Люди допомагали, як могли і чим могли. Хоча і чимала частина їх відійшла до автокефалістів. Недруги насміхалися з настоятеля, що той справи до кінця не доведе. І “величали” православних “москалями і кагебістами”. Люди терпіли, твердо йдучи за настоятелем. І вже через два роки виріс великий храм, де у 1997 році побував Блаженніший митрополит Володимир.

Тепер всередині церкви гарні ікони з вишивками. Холоднувато. Потрібні кошти на опалення. А в настоятеля мрія збагатити храм писаними іконами у візантійському стилі. Особливо болісним є те, що мощі святого мученика Парфенія, які колись були в їхньому храмі, знаходяться зараз у василіан. Бо коли вони вигнали з їх церкви о. Стефана з парафіянами, то мощей не віддали, і не збираються віддавати. Святий мученик Парфеній з рідним братом Калогерієм постраждали за християнську віру 19 травня 250 року в Римі. За історичними джерелами родом вони були з Вірменії з родини знатних і багатих людей. Парфеній займав становище нотаріуса при імператорському дворі Декія і таємно вів список мучеників, які гинули в ті часи.

Про благочестиве християнське життя обох братів говорить такий факт. Начальник м. Риму Єміліан, котрий таємно визнавав християнство, помираючи, покликав до себе братів і передав у їхнє розпорядження усе своє майно для потреб бідної братії і доручив опікуватися його єдиною дочкою Калістою. Коли імператор Декій довідався, що брати є християнами, то покликав їх до себе і сказав: “Я довідався, що ви сповідуєте християнську віру, спокусили юну дочку мого слуги Еміліана Калісту, ще й роздаєте її майно. На що старший брат Калогерій відповів: “Так. Ми обоє християни”. Після відмови принести жертву і поклонитися ідолам, обох братів передали в руки мучителя християн Лібанія, який з особливою жорстокістю піддав їх тортурам, але не зміг зломити волю братів. Тоді Лібаній палаючою колодою розбив їх голови. Тіла мучеників перенесли у гробницю, а через тисячу років під час розкопок римських катакомб знайшли їх. В 1665 році папа Римський Олександр VII подарував мощі мч. Парфенія імператору Леопольду І для каплиці у Відні. Через два роки мощі перенесли у монастир св. Клари, який у 1767 році був скасований, а мощі залишилися напризволяще. У 1784 році галицький священик Ієронім Стрілецький, перебуваючи у Відні, виявив мощі мч. Парфенія і привіз їх у м. Жовкву.

В 1984 році православні галичани разом зі своїми духовними пастирями на чолі з Високопреосвященнішим архієпископом Львівським і Тернопільським Никодимом святкували 200-літній ювілей перенесення чесних мощей мученика Парфенія у Галицьку землю. Парафіяни Петропавлівського храму систематично читають акафіст мученику Парфенію, не забуваючи його героїчного вчинку.

Леся Геренчук,
м. Львів

 

На початок сторінки

вагончики аренда