Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№1 (63)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Святий апостол, первомученик і архідиякон Стефан

Про новий і старий стиль

Високопреосвященніший Василій,
архієпископ Запорізький і Мелітопольский

"Яким я бачу Православ'я в третьому тисячолітті"

Хресний хід викликає дощ

Сила храму

...і от сіті діавола ізбави мя

З усього світу...

Новозбудований храм у Жовкві

Чому так чиниш, брате?

Зірка Пана замість Вифлеємської та фальшивий Миколай

Що душа бачить на "тому" світі?

Нехай покарає мене святий Миколай...

Дух і буква

Свята ніч

На допомогу вчителю "Християнської етики"
ВЕРТЕП

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 

 
    

СИЛА ХРАМУ

Ще в давнину люди зауважили, що храми випромінюють благодать, чудодійну силу, яка зцілює душі і тіла. І це дійсно так. Віруючі знають це напевно, а от вчені усе ще ламають голови, намагаючись пояснити це якимись фізичними законами. Фізичні закони грубо матеріальні, оскільки тут діє не фізика, а Дух Святий, його не зважиш сталевою гирею. Благодать можна відчути тільки серцем.

Більшість з тих людей, що відвідують храм, намагаються довірити свої серця Богові. І Господь бачить і чує їх, і посилає на храм і людей милість і благодать Свою. Люди вертаються з храму врівноваженими, примиреними. А храм, весь пронизаний чудодійною і животворящою силою, готовий прийняти, вмістити і зцілити душі всіх, хто цього прагне.

Про один із таких храмів хочу розповісти, тому що сам був свідком чудесних явищ, що відбувалися в ньому.

...Мій товариш не знав, чи був хрещений у дитинстві. І ми поїхали з ним у храм на таїнство Хрещення. Після обряду, коли уже вийшли з подвір'я храму, хтось із знайомих запропонував йому закурити, подавши сигарету. Той здивувався, ніби побачив її вперше. “Не хочу!” Пройшли і день, і тиждень, і місяць, і рік, а він, до того запеклий курець, так і не доторкнувся до тютюну. Багато хто йому заздрили:

“Ну в тебе і сила волі! Тридцять років курити - і раптом кинути з першого разу!” Будучи прямодушним і чесним, друг мій пояснював мені і знайомим, що не було в нього ніякої боротьби з палінням і ніяких труднощів він не мав - вийшов із храму після хрещення і забув, що курив, і потяг до цього більше не появився.

Другий випадок відбувся теж із добрим моїм знайомим. У результаті сімейних негараздів він якось зірвався і запив. І допився до білої гарячки, коли уже ввижалися чудовиська і з'явилася нав'язлива думка покінчити із собою. Але якось в одну з таких божевільних ночей перед його думкою вся погань згинула і ...з'явився храм. Він побачив храм і його настоятеля явно і реально, і миттєво зрозумів, що йому потрібно робити, щоб спастись. Ранком він уже був у храмі... Нині це людина, що зовсім не п'є, і ревний парафіянин храму. Чи не чудо це?!

У однієї жінки, назвемо її Л., були дуже хворі ноги. Вона з зусиллям могла пройти декілька десятків метрів. І якось на настійне прохання сина поїхала в храм. І... вільно подолала півтора кілометра шляху від електрички до церкви, відстояла всю службу, а повернувшись додому, вперше за 15 останніх років свого життя сіла в автобус і поїхала на базар. Там скупилася і з важкою торбою знову повернулася додому. А коли її запитали про хворі ноги, вона навіть розгубилася від подиву і здивування.

А от із Н., у котрої ноги взагалі були паралізовані, трапилося ще більше чудо. Коли її принесли якось додому з храму, вона раптом усвідомила, що в неї болять ноги, яких вона не відчувала давно.

Всі ці факти достовірні, а зазначені особи реальні люди. А трапилося все це з ними після відвідин свято-Георгіївського храму, що в Олександро-Шультині Константинівського району. Старий козацький храм відновлює нині його настоятель, чудова людина священик Андрій.

Олександр МИРОНОВ, парафіянин
"Донбас Православний", №11, 99

 

На початок сторінки